Рахункові гроші — термін, що характеризує грошові одиниці як загальновизнану міру вартості товарів і послуг, величини боргових зобов'язань, курсів цінних паперів тощо. Рахункові гроші є певним спільним знаменником, з якого виражається співвідношення цін товарів та послуг між собоюФинансы, деньги, кредит : учебник / коллектив авторов; под ред. М. А. Абрамовой, Е. В. Маркиной. — Москва: КНОРУС, 2017.. Рахункові гроші — це певна ідеальна грошова одиниця, буття якої ґрунтується на її зв'язку з грошовою масою і товарним обігом. Рахункові гроші, як міра вартості, протиставляються реальним грошам, як засобу обігуПотапова Е. В., Казанская И. В. Функциональная интерпретация эволюции денег от товарных до виртуальных // журнал «Социосфера». 2018, № 4. У безготівкових розрахунках гроші виступають як рахункові гроші.

Зазвичай рахунковими грошима служать національні грошові одиниці (гривня, долар, євро тощо), але в історії відомі випадки, коли як рахункові гроші використовували товари або гроші, розрахунок витрат за допомогою яких проводився лише подумки або за допомогою записів на банківських рахунках (худоба в Стародавній Греції, банківський флорин Амстердамського банку в XVII столітті, гінея у Великій Британії від 1816 року та інші).

Рахункові гроші з'явилися в процесі відокремлення різних грошових функцій. Назви низки національних грошових одиниць раніше відповідали вазі благородного металу, з якого складалися монети (наприклад англійський фунт стерлінгів був фунтом срібла). З розвитком грошового обігу вміст благородних металів у монетах зменшувався (наприклад, через стирання монет в обігу), при цьому вагова назва зберігалася. Відносної незалежності і функціональної самостійності рахункові гроші стали набувати після того, як грошові одиниці із золота й срібла, стали набувати форми банківських білетів і паперових грошей різних держав. У підсумку металеві гроші були практично витіснені з обігу.

За розвиненого товарного виробництва вартість товарів виражається не за допомогою загального еквівалента, а в ідеальних рахункових грошах, забезпечених певною кількістю золота. Карл Маркс писав: «Гроші як міра вартості виражені не у вагових частках дорогоцінного металу, а в рахункових грошах, довільних назвах відповідних частин деякої певної кількості грошової субстанції». Маркс критикував інших економістів, які заперечували зв'язок рахункових грошей з фізичними властивостями реального грошового матеріалу.

Сфера застосування і значення рахункових грошей зросли з розвитком кредитних відносин, зростанням обсягу безготівкових розрахунків та появою електронних грошей.

Примітки

Література Маркс К., К критике политической экономии, гл. 2, Маркс К. и Энгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 13. Маркс К., Экономические рукописи 1857—1859, там же, т. 46, ч. 2, с. 304—321. Маркс К., Капитал, т. 3, гл. 27. Маркс К., Капитал, т. 25, ч. 1. Эйдельнант А., «Бумажное золото» и золото, «Мировая экономика и международные отношения», 1971, № 8. Усоскин В. М., Капиталистический платежный механизм в условиях научно-технической революции, «Мировая экономика и международные отношения», 1974, № 12, 1975, № 1. Барковский Н. Д., Проблемы кредита и денежного оборота в условиях развитого социализма, гл. 8, М., 1976.