Гошизм

Гошизм () — узагальнена назва західноєвропейського ліворадикального руху, що виник у Франції на рубежі 1960-1970-х. Основні ідеї гошизму були запозичені у більшовизму, анархізму, троцькізму та маоїзму. З моменту утворення в гошизмі були присутні дві основні течії — анархістська та троцькістська. Своєю кінцевою метою гошизм проголошував насильницьке повалення капіталізму, ліквідацію суспільства споживання та встановлення егалітарного суспільного устрою, заснованого на засадах прямої демократії та самоврядуванняHenri Arvon, Le gauchisme, coll. « Que sais-je ? », P.U.F., 1974, p.38-40.

З Франції гошизм у 1970-ті роки поширився Західною Європою — Червоні бригади в Італії, Фракція Червоної Армії у ФРН, Іберійський визвольний рух в Іспанії та ін. Діяльність цих організацій була відзначена актами збройної боротьби та терору.

Погляди і методи На відміну від традиційних лівих рухів, у тому числі комуністичного, представники гошизму заперечували авангардну роль робітничого класу, не визнавали парламентаризм і партійну систему, що прирікало їх на конфронтацію не лише з правоцентристськими, а й з лівими політичними силами — соціалістами та комуністами. Гошисти зокрема різко критикували ФКП (Французьку комуністичну партію)Lola Miesseroff, Voyage en outre gauche. Parole de francs-tireurs des années 68, éditions Libertalia, 2018.Paul Boulland, Nathalie Ethuin, Julian Mischi, Les disqualifications des gauchistes au sein du PCF, Enjeux sociologiques et stratégiques , Savoir/Agir, 2008/4 (n° 6), pages 29 à 39.

Для практики гошистів були характерні екстремістські методи. Соціальну базу руху становило французьке студентство, що стало головною рушійною силою у травневих заворушеннях 1968 року у ФранціїPhilippe Buton, Histoire du gauchisme : l'héritage de Mai 68, Paris, Perrin, 2021, 560 p. .. Його лідери — студенти Даніель Кон-БендітHenri Rey, « Les anathèmes gauchistes contre le PCF et la CGT », Savoir/Agir, no 6,‎ 2008, p. 23-28, Ален Крівін та ін.

Організації Серед найбільш активних гошистських організацій того періоду — Революційна комуністична молодь, Федерація революційних студентів, Марксистсько-ленінська комуністична партія Франції, Рух 22 березня, Союз комуністичної марксистсько-ленінської молоді, Федерація революційної молоді та ін.

Студентам співчували і багато лівої інтелігенції, включаючи Мішеля Фуко, Жана-Поля Сартра, Алена Бадью та інших відомих представників радикальної інтелігенціїHervé Hamon et Patrick Rotman,Génération, Éditions du Seuil, 1987..

Примітки

Джерела Richard Gombin, Les Origines du gauchisme, Paris, 1971; Juillard J. Les Gauches françaises. 1762—2012: Histoire, politique et imaginaire. Paris, 2012; Pfister T. Le Gauchisme. Paris, 1972; Winock M. La Gauche en France. Paris, 2006.