Гелен фон Друсковіц, ім'я при народженні Гелен Марія Друшкович (, 2 травня 1856 — 31 травня 1918) — австрійська вчена, філософ, письменниця та музичний критик. Була другою жінкою, що отримала ступінь доктора філософії. Публікувалася під чоловічим псевдонімом через панівний сексизм.
Життєпис Народилася у Гітцінзі, Відень. У 1874 році переїхала до Цюриха і закінчила навчання в 1878 році. Після вивчення філософії, археології, німецької літератури, орієнталізму та сучасних мов стала першою австрійкою і другою жінкою в історії після Стефанії Воліцької, яка отримала ступінь доктора філософії з дисертацією на тему «Дон Жуан» Байрона. Потім працювала викладачкою історії літератури в різних університетах (Відень, Цюрих, Мюнхен, Базель). Вона також подорожувала до Північної Африки, Франції, Італії та Іспанії, перш ніж повернутися до Відня. У 1881 році зустріла Марі фон Ебнер-Ешенбах, яка познайомила її зі своїм літературним колом. Через три роки вона познайомилася з Лу Андреасом Саломе і Фрідріхом Ніцше, через спільну знайому Мальвіду фон Мейзенбуг. Гелен Друсковіц була однією з небагатьох, хто отримав примірник четвертої книги «Так говорив Заратустра», видану за кошти автора. Однак стосунки з Ніцше тривали недовго.
У 1885 році вона опублікувала книгу про Трьох англійських письменниць: Джоанне Бейлі, Елізабет Барретт Браунінг і Джордж Еліот.
Брат Гелен Друсковіц помер у 1886 році, а її мати — у 1888 році. У 1887 році вона почала жити в Дрездені з оперною співачкою Терезою Мальтен у Дрездені.Who's Who in Gay and Lesbian History edited by Robert Aldrich and Garry Wotherspoon; Routledge, London (2202) Почала надмірно пити, а також мала проблеми з наркотиками. Після романтичної розлуки в 1891 році вона остаточно впала в алкоголізм і була відправлена в 1891 році в психіатричну лікарню в Дрездені. Проте Гелен продовжувала писати й друкуватися до 1905 року. Вона допомогла знайти феміністські рецензії Der heilige Kampf (Свята боротьба) і Der Federuf (Заклик до ворожнечі). Друсковіц критикувала і релігію, і сексизм, і, після розриву дружби з Ніцше, його філософію. Як інтелектуалка і лесбійка, Друсковіц була соціальною аутсайдеркою. У своїх працях вона виступала за абсолютну рівність між статями, виступала за послідовний фемінізм відмінностей.
Померла в кінці травня 1918 року в Мауер-Олінг від дизентерії, провівши останні 27 років свого життя в психіатричній установі.
Праці
Sultan und Prinz (1882) Der Präsident vom Zitherclub (1883–84) Percy Bysshe Shelley (1884) Drei englische Dichterinnen (Three English Writers, 1885) Moderne Versuche eines Religionsersatzes (1886) Wie ist Verantwortung und Zurechnung ohne Annahme der Willensfreiheit möglich? (1887) Zur neuen Lehre. Betrachtungen (1888) Zur Begründung einer neuen Weltanschauung (Zur neuen Lehre) (1889) Eugen Dühring. Eine Studie zu seiner Würdigung (1889) Aspasia (1889) Die Pädagogin (1890) Philosophischer Rundfragebogen (1903) Pessimistische Kardinalsätze (1988, з назвою Der Mann als logische und sittliche Unmöglichkeit und als Fluch der Welt)
Див. також
Фемінізм Ніцше
Примітки
Посилання