Будинок чоловічої гімназії (Рівне) — пам'ятка архітектури національного значення у Рівному.Державний реєстр національного культурного надбання: (пам'ятки містобудування і архітектури України) / Упоряд. М.Кучерукта ін. // Пам'ятки України. — 1999. — No 2-3. — С.124 Будівництво тривало протягом 1836—1839 років. Репрезентує рідкісний для міста стиль пізнього класицизму, накладений на особливості первісної функціональної типології (цивільна архітектура, освітня будівля). Стилістичні рішення, не притаманні решті збережених рівненських будівель XIX століття, а також — важлива роль споруди в історії краю, роблять приміщення колишньої чоловічої гімназії одним із найдавніших та найбільш цінних зразків архітектури Рівного, унікальною пам'яткою міської минувшини.Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Справочник-каталог). В 4 т. / Ред.кол.: Г. Н. Логвин и др. — К.: Будівельник, 1983. — Т.3. Львовская обл., Полтавская обл.; Ровенская обл. — 337 с.: ил. Про гімназія як пам'ятник архітектури ХІХ ст. — С.300.

За свою історію споруда встигла побувати вагомим культурно-просвітницьким осередком та адміністративним центром краю. У її приміщеннях розташовувалися Рівненська чоловіча гімназія (згодом — реальне училище), Департамент освіти уряду Директорії УНР, Кураторіум шкільного округу Волинського воєводства міжвоєнної Польщі. Протягом німецької окупації в будівлі знаходилася центральна адміністрація Рейхскомісаріату «Україна» на чолі з Еріхом Кохом, у радянський період тут працював обласний комітет КП(б)У. Із 1975 року споруду передано Рівненському обласному краєзнавчому музею, котрий продовжує функціонувати в її стінах до нашого часу.Бухало Г. Краєзнавчий музей: погляд у минуле (видатні люди в пам'ятці історії та архітектури Рівного) // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 165 — річчя заснування Рівненської гімназії. Випуск  2. — (Матеріали наукової конференції 23. 11. 2004 р.). — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 71с.;  іл

Опис будівлі

Проектування та зведення Замовником будівництва був тогочасний власник Рівного — князь Фридерик Вільгельм Любомирський. Починаючи із 1835 року, він прикладав максимум зусиль, щоб домогтися від Київського навчального округу дозволу перевести до Рівного Луцьку гімназію, яка тимчасово розміщувалася у Клевані. Для досягнення цієї мети князь узяв на себе зобов'язання виділити на потреби закладу частину власної землі, повністю профінансувати проектування і зведення усіх необхідних гімназії споруд. Так, на території колишньої паркової зони Любомирських, де було вирішено розпочати будівництво, приміщення оранжереї перепрофілювали на будинок для мешкання учителів. Закладка фундаменту основної будівлі відбулася 11 серпня 1836 року. Присутні на даній церемонії представники будівничої комісії залишили висновок, у якому зазначали, що вибрані для споруди матеріали визнані повністю відповідними вимогам до їх якості. Проте саме будівництво дещо затягнулося через несприятливі погодні умови — літом 1837 року надзвичайно часто йшли дощі і це заважало повноцінному проведенню необхідних робіт. Тож зведення та внутрішнє обладнання головної споруди гімназії повністю завершилося лише 22 липня 1839 року. Проетування та управління будівленими роботами здійснювали придвоний архітектор князів Любомирських Жан Якуб Бургіньйон і Францішек Мєхович — архітектор, технік і педагог, випускник Кременецького ліцею, знаний на Рівненщині як спеціаліст найвищого гатунку.Рівненська гімназія: 1839—1821. Історія. Спогади. Документи. /Упоряд. В. Луц, О. Морозова. — Рівне: Дятлик М., 2014. — 340 с.

Архітектурні особливості

Мурована цегляна будівля, потинькована та прямокутна у плані. Проектувалася у стилі класицизму. Підтвердженням цьому є наступні особливості: симетричні ризаліти по дворовому фасаду, шестиколонний тосканський портик з трикутним фронтоном. Фасади будівлі членовані міжповерховим і вінчаючим карнизом складного профілю. Внутрішнє планування — коридорне, з двобічним розташуванням приміщень. З вестибюлю першого поверху на другий ведуть дерев'яні сходи з балясинами.Рычков П. А. Дорогами южной Ровенщины: (От Корца до Пляшевой). — М.: Искусство, 1983. — 175 с. — с. 52-53 Організація будівництва Фредериком Любомирським була здійснена із наміром домогтися переведення до Рівного чоловічої гімназії задля сприяння розвиткові міста. Важливим приводом, що міг допомогти у досягненні такої мети, була незручність для ведення навчальної діяльності споруд Луцька та Клевані, у яких вона розташовувалася раніше.Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. — К., 1973. — (Т) Ровенська обл.. — 652 с. Саме тому рівненська будівля мала всі необхідні приміщення для функціонування повноцінного закладу середньої освіти: 10 класних кімнат, зал для урочистих подій, книжковий магазин, фізичний кабінет, інспекційну, кімнату для сторожа та запасну кімнату. Територія, надана для потреб гімназії, також включала в себе мурований будинок під канцелярію, кам'яну оранжерею, пізніше перепрофільовану для проживання вчителів, сад над ставком та петриківську садибу. Також поруч знаходилися болотиста рівнина і гниле водоймище, через що підвальних приміщень споруди не мали — попри проведення перевірки ще до початку будівництва, архітектори побоювалися можливого руйнування, яке могли завдати невиявлені ґрунтові води. Підвали було облаштовано лише після появи бічних прибудов до титульної частини споруди, що були зведені пізніше.Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. — К.: Наукова думка, 1987. — 736 с.: ил. — с. 453 Так, у 1857 році завершилася побудова гімназійної каплиці. Потреба у ній виникла через віддаленість від гімназії міських собору та костелу. Римо-католицьку капличку збудували на кошти від добровільних пожертв вихованців, чиновників гімназії та приватних осіб, її освячення відбулося 26 вересня 1857 року. Побудова домової Свято-Преображенську православої церкви для учнів та викладачів розпочалася 1863 року за клопотанням директора гімназії Теодоровича. Початково для неї планувалося виділити місце в учительскому будинку (колишній оранжереї), проте згодом вирішили облаштувати церкву у головній гімназійній будівлі; даний намір вдалося завершити у грудні 1865 року.

За свою історію будівля не зазнала суттєвих перебудов екстер'єру. Натомість, зміна її функціонального призначення із навчально-виховної споруди на адміністративну, а згодом — культурно-просвітницьку, призвела до втрат і переробок інтер'єру пам'ятки. Найважливішими з них є втрата домової Свято-Преображенської церкви, розташованої на першому поверсі та актової зали, історична цінність якої як місця проведення урочистих церемоній, тимчасової резиденції Олександра ІІІ та приймальні Миколи ІІ, була доволі високою. Її розділили на два окремих приміщення. Пізніше у них розміщувалися кабінети радянських можновладців, а у часи нацистської окупації — робоче місце Еріка Коха.Панасенко О. «Резиденція гауляйтера та рейхскомісара України тимчасово знаходить в місті Рівному» (в будинку колишньої Ровенської гімназії (серпень 1941 — лютий 1944 рр.)) // Панасенко О. Рівненщина. Сторінки минулого. — Рівне, 2001. — С.237 — 239. Сьогодні у одному з цих залів експонується найцінніша мистецька колекція Рівненського обласного краєзнавчого музею, що включає в себе зразки Волинського професійного іконопису XII—XIX століть. У часи, коли будівлю колишньої гімназії займав обком КП(б)У церкву було знищено, оригінальний вигляд актової зали, окрім уже зазначеного розподілу на два окремих приміщення, було зіпсовано шляхом «прикрашання» стелі ліпниною у стилі соцреалізму. Зазнала змін і територія пам'ятки. Протягом 1950-х поруч з основною будівлею було зведено приміщення готелю для високопоставлених гостей із Києва та Москви, Міського комітету партії. Нині їх займають робочі кабінети музейників та фондосховище. Після передачі споруди Рівненському обласному краєзнавчому музею у 1975 році, було проведено останній на сьогодні капітальний ремонт в ході підготовки до відкриття експозиції, що відбулося 1978 року. Працівники закладу змогли частково виправити шкоду, нанесену комуністами — наприклад, віддерти білу фарбу з дерев'яних гімназійних сходів, повернувши їм автентичний вигляд. Проте повернути усі елементи планування та оздоблення споруди, цінні з історичної та мистецької точок зору, не вдалося — залишилиися ліпнина на стелі, домову церкву не було відновлено. Колишня актова зала також залишилася розділеною.Булига О. Творці музейного дивосвіту // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 165 — річчя заснування Рівненської гімназії. Випуск  2. — (Матеріали наукової конференції 23. 11. 2004 р.). — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 71с.;  іл

Історичне значення

Освітній осередок краю

Задум князя Любомирського побудувати в Рівному споруду, спеціально призначену для освітніх потреб, був мудрим і далекоглядним. Отримання можливості розміщення на своїй території такого важливого навчального закладу як чоловіча гімназія позитивно позначилося на розвиткові міста. Для того, щоб надати своїм дітям пристойну освіту, до Рівного починають приїздити представники найрізноманітніших професій. Для того, щоб надати своїм дітям пристойну освіту, до Рівного починають приїздити представники найрізноманітніших професій. Уже протягом першого року функціонування гімназії у ній навчалося 373 учні, а штат педагогічних працівників і управлінських чиновників налічував 22 людини. Таким чином, формується місцева інтелігенція, основу якої початково складають викладачі закладу. Згодом частина учнів та випускників гімназії поповнює лави видатних вчених, літераторів, громадських діячів, пов'язаних з історією міста і краю.Поліщук Я. Рівне. Мандрівка крізь віки: Нариси історії міста. — Рівне, 1998. — 196 с.: іл. Опис історії гімназії — з 1839 по 1922 рр. — с.73 — 91

Процес навчання у гімназії систематично приводився у відповідність до імперських вимог та циркулярів, якість викладання регулярно відслідковувалася, проводилися заходи із її підвищення у відповідності до отриманих зауважень та рекомендацій. Зокрема, у звіті інспектора казенних училищ від 1844 року навчальний рівень гімназії в цілому характеризувався як доволі високий, проте ряд отриманих зауваг було одразу прийнятно до відому адміністрацією закладу.

Першими двома директорами Рівненської чоловічої гімназії були відомі педагоги Іван Кульжинський та Гаврило Фовицький. Іван Григорович Кульжинський знаний не лише як непересічний вихователь, що був учителем, зокрема, Миколи Гоголя, Євгена Гребінки, Нестора Кукольника, але і як письменник, історик та етнограф.Бухало Г. Краєзнавчий музей: погляд у минуле (видатні люди в пам'ятці історії та архітектури Рівного) // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 165 — річчя заснування Рівненської гімназії. Випуск  2. — (Матеріали наукової конференції 23. 11. 2004 р.). — Рівне: Волинські обереги, 2005. — 71с.;  іл Саме він, очолюючи гімназію ще у клеванський період, брав активну участь у переговорах із Фридеріком Любомирським про переведення закладу до Рівного, прикладаючи всіх зусилль, аби цей задум удалося втілити в життя.