Захарясевич-Липа (Захаріясевич) Галина-Олена Лук'янівна (28 квітня 1910, с. Рахиня, тепер Долинська міська громада, Калуський район, Івано-Франківська область — 10 червня 1968, м. Львів) — українська художниця, поетеса, ілюстраторка, громадська діячка.

Життєпис Галина-Олена Захарясевич народилася 28 квітня 1910 року в родині греко-католицького священика Луки Захарясевича та Антоніни зі Свіжевських. Галина здобувала початкову освіту в народній школі рідного села. Коли Галині було 10 років, родина переїхала з Рахині на Тернопільщину. Протягом 1921–1922 років брала приватні уроки та склала іспит за перший клас у державній гімназії в Бережанах. Після смерті батька, у 1922 році, разом з мамою та сестрою Ольгою переїхала до Львова. Галину разом з молодшою сестрою Ольгою взяв під опіку митрополит Андрей Шептицький. Продовжила навчання з другого класу в приватній гімназії сестер Василіянок, яку закінчила у 1929 році. Під час навчання у Львові вступила до лав «Пласту», займалася графікою, декоративно-прикладним мистецтвом, брала участь у пластових історичних заняттях.

У 1930 році Галина Захарясевич записалася до Львівської політехніки на загальний відділ як вільна слухачка. Навчалася у групі рисунку. Освіту здобувала в найкращих професорів Політехніки: нарисної геометрії навчалась у професора Казимира Бартеля, моделювання — у професора Яна Нальборчика, декоративного рисунку, стилізації форм та дизайну інтер'єру — у професора Владислава Садловського, кольорознавства — у професора Зигмунта Клеменсевича, рисунку — у професора Мар'яна Осінського, історії мистецтва — у Мечислава Ґембаровича.

У 1933 році, на третьому курсі навчання, через ліквідацію загального відділу Галина Захарясевич звернулася із заявою до деканату архітектурного відділу з проханням зарахувати її на перший курс. Отримавши дозвіл, у 1934/1935 навчальному році вона продовжила студії на архітектурному відділі. Під час навчання отримувала стипендію А. Шептицького.

На здібну ученицю звернув увагу молодший асистент доцентури кафедри моделювання Юзеф Ружиський та порекомендував їй поїхати на навчання до Віденської школи мистецтв і ремесел (нині — Віденський університет прикладних мистецтв). У цій школі Галина Захарясевич навчалася дизайну впродовж 1935–1938 років. Вона спеціалізувалася на книжковій графіці, опановувала різні техніки, зокрема батик (розпис по тканині). Отримавши диплом з відзнакою, Галина Захарясевич вирішила поїхати працювати до Варшави. В цей період вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком — Юрієм Липою, у 1938 році вийшла заміж за нього та за рік переїхала з ним до Варшави. У 1940 році народила доньку Іванку, у 1943 році — доньку Марту.

Влітку 1943 року виїжджає з родиною в Яворів на Львівщині. Літом 1944 року чоловік став членом УГВР (Української Головної Визвольної Ради). 19 серпня 1944 року його заарештували енкаведисти. 21 серпня 1944 року Захарясевич знайшла тіло закатованого чоловіка. Після вбивства Юрія Липи Галина Захарясевич зі старшою дочкою Іванкою переховувалася у Львові, а молодшу Марту взяла на виховання родина директора школи села Бунів (Яворівського р-ну Львівської області) Павла Дубика. Після арешту останнього її усиновила родина старшої дочки Павла Дубика — Любові (Марта отримала прізвище Грицунь, їй записані інші дата та місце народження). Про своє походження Марта дізналася у 1960 році. Мати з молодшою донькою зустрілася лише у 1968 році, незадовго до своєї смерті.

Померла Галина Захарясевич 10 червня 1968 року у Львові, похована на Личаківському цвинтарі (поле № 72).

Творчість Перша персональна виставка Галини Захарясевич відбулася у 1942 році в її майстерні. Було представлено понад 117 творів різного характеру.

Починаючи з 1950-х років мисткиня займалась розписом тканини, досконало володіла технікою розпису батик.

Працювала на Львівському промкомбінаті бригадиркою цеху художнього оздоблення тканини, де розписувала батиком тканини, виготовляла хустки, шалики, обруси, парасольки, торбинки. Художниця працювала олівцем, тушшю, гуашшю і темперою, писала аквареллю та різними комбінованими техніками. Виконувала проєкти для різних текстильних виробів, створювала ескізи орнаментів для гаптів, вишивок, набійок.

В творчому доробку Галини Захарясевич є проєкти для виробів із благородних металів — золота і срібла, ювелірних зразків, прикрашених емаллю, інтарсією, проєкти тиснення на шкірі тощо. Вона виконувала ескізи художніх меблів, костюмів, дрібних галантерейних предметів.

В останні роки життя Захарясевич працювала над сюїтою, яку присвятила Гуцульщині. Серія цих творів присвячена народним майстрам, які представляли найтиповіші риси мистецької культури Карпат та історії краю («Троїсті музики», «Різьбяр», «Ткаля», «Трембітарі», «Писанкарка», «Цимбаліст», «Букураші», «Довбуш спить», та інші).

Ілюструвала видання народних пісень, коломийок, щедрівок. За сприяння Мирона Кипріяна, головного художника театру ім. Марії Заньковецької, оформила декорації до кількох відомих вистав.

Родина Чоловік Юрій Липа (1900—1944) — український громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції. Один з ідеологів українського націоналізму. Донька Іванка ( 1940); Донька Марта (1943—2001) — українська громадсько-культурна діячка.

Вшанування пам'яті У селі Рахиня на честь Галини Захарясевич названа вулиця та початкова школа, в сільській бібліотеці облаштований музейний куток про її життя і творчість, на фасаді Будинку культури встановлено пам'ятну таблицю.

24 грудня 2019 року Львівська обласна рада своїми рішеннями проголосила 2020 рік на Львівщині Роком Івана, Галини та Юрія Лип.

Примітки

Джерела та література

Коваль Г. Її творчість чекає відкриття / Галина Коваль // Свіча. — 2010. — 30 квіт. — С. 1. Лазоришин І. Небесні і земні скарби Галини Захарясевич / Ігор Лазоришин // Галичина. — 2010. — 6 трав. — С. 19. Матвєєва Т. Вона жила мистецтвом / Тетяна Матвєєва // Добра справа. — 2010. — 7 трав. — С. 8–9. Олійник В. Золоті грані таланту / Василь Олійник // Добра справа. — 2010. — 30 квіт. — С. 6. Олійник В. Таланту неповторний світ / Василь Олійник // Червона Долина. — 1990. — 1 трав. Олійник В. У столиці дитинства / Василь Олійник // Громадський голос. — 1990. — 25 жовт. Ровенчак О. Знак доброї надії / Оксана Ровенчак // Галичина. — 1990. — 4 листоп. Ровенчак О. Людська душа, як дерево гіллясте / Оксана Ровенчак // Свіча. — 2010. — 23 квіт. — С. 4.

Посилання