Ваньші-Шічжуді (; д/н — 124) — шаньюй південних хунну в 98—124 роках.
Життєпис Син шаньюя Хусє-Шічжухоуді. При народженні отримав ім'я Тань. Про молоді роки обмаль відомостей. 98 року спадкував владу після смерті стрийка Тінду-Шічжухоуді, взявши ім'я Ваньші-Шічжуді. Вимушен був боротися проти Фенхоу, шаньюя північних хунну.
У 109 році під впливом ренегата Хань Цзуна повстав проти Східної Хань. Спочатку атакував дуляо-гянгюня (урядника над південними хунну) Ген Чуна, але не зміг його здолати. У відповідь китайці завдали поразки шаньюю, вбивши 3 тис. вояків. Втім Ваньші-Шічжуді зміг захистити свою ставку. У 110 році південні хунну здійснили напади на командирства Чаншань і Чжуншань (в сучасній провінції Хебей). За цим оточив ханьську армію на чолі із Лян Цінєм, але зрештою зазнав поразки. У 111 році Ваньші-Шічжуді вирішив замиритися з імперією, отримавши зрештою амністію.
В наступні роки допомагав китайцям у приборканні повстань ухуанів, сяньбі й цян. Втім вже не мав відповідної довіри. Тому 118 року, коли здався Фенхоу ханьський уряд не передав Ваньші-Шічжуді владу над північними хунну.
121 року шаньюй відправив військо на чолі із веньюйду-ваном Хуцзювеєм на допомогу дуляо-гянгюню Ген Кую, що знову воював з сяньбі. Разом з тим Ваньші-Шічжуді постійно скаржився імператорові на утиски урядника, якого зрештою зняли з посади. 123 року зазнав нападу сяньбі. Помер шаньюй 124 року. Йому спадкував брат Уцзіхоу-Шічжуді.
Джерела Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell Whiting, Marvin C. (2002), Imperial Chinese Military History, Writers Club Press Cosmo, Nicola Di (2002), Ancient China and Its Enemies, Cambridge University Press Crespigny, Rafe de (2007), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms, Brill