Леопольд Гуттерер (; 25 квітня 1902, Баден-Баден — 27 грудня 1996, Аахен) — німецький державний діяч, один з керівників нацистської пропаганди, бригадефюрер СС.

Біографія 23 травня 1925 року вступив в НСДАП (квиток №6275), 4 липня 1927 року — в СС (посвідчення №1028). Займався організацією урочистих маршів і маніфестацій, парадів і оглядів. З 1930 року — завідувач пропагандою в гау Ганновер. Був видавцем партійної газети в Геттінгені. Був добре знайомий з Йозефом Геббельсом і в 1933 році був запрошений ним в Імперське міністерство народної освіти і пропаганди, де став консультантом з питань організації мітингів і державних заходів. В 1937 році очолив Управління пропаганди — найважливіше в міністерстві. З 1938 року керував справами міністерства. В травні 1941 року Геббельс, який ненавидів свого статс-секретаря Карла Ганке, скористався його призначенням на пост гауляйтера і призначив статс-секретарем Гуттерера. В разі відсутності Геббельса вів щоденні наради з високопоставленими співробітниками міністерства, передаючи їм директиви свого шефа. За словами очевидців, був «людиною, котра бажала служити, не суперечачи, і підлабузником, орієнтованим лише на особистий успіх», його також характеризують як «необтесаного, банального оратора і особистість, не здатну нікого надихнути», і одночасно, як «людину невимовної енергії і здатності ретельно вникнути в усі деталі». З 1941 року також був офіцером зв'язку при Імперському міністерстві східних окупованих територій. Був замішаний в незаконних операціях на чорному ринку, що привело його до кінця кар'єри, але завдяки заступництву Геббельса Гуттерер не переслідувався за свої махінації і був призначений генеральним директором Universum Film AG. Згодом Гуттерера призвали унтерофіцером у вермахт, а в кінці війни він вступив добровольцем у війська СС винищувачем танків. Був взятий в полон американськими військами. Незабаром після звільнення в жовтні 1947 року був заарештований і засуджений до 5 років ув'язнення в трудовому таборі. 14 грудня 1948 року на процесі з денацифікації визнаний «головним злочинцем» і був засуджений до 1 року таборів, позбавлення пенсії, конфіскації 80% майна і 8 років професійних обмежень. В 1960-х роках став директором театру в Аахені.

Звання

Урядовий радник (1 травня 1933) Старший урядовий радник (1 січня 1935) Міністерський радник (20 квітня 1937) Імперський керівник управління НСДАП (18 липня 1937) Оберштурмбанфюрер СС (1 лютого 1938) Міністерський директор (20 квітня 1938) Штандартенфюрер СС (11 вересня 1938) Оберфюрер СС (10 вересня 1939) Бригадефюрер СС (9 листопада 1940) Статс-секретар (24 травня 1941)

Нагороди

Почесний знак гау Гессен-Нассау-Південь 1923 Почесний знак гау Баден Почесний знак Націонал-соціалістичного союзу німецьких студентів в сріблі Почесний кут старих бійців Німецький Олімпійський знак 1-го класу Золотий партійний знак НСДАП Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі, сріблі та золоті (25 років) Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го класу (12 років) Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу

Література

Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5.

Примітки