Вікторін-Луїза Мерен (; 1844Archives de Paris ; canadp-archivesenligne.paris.fr — 1927) — французька художниця та натурниця.
Хоча вона відома як улюблена модель Едуара Мане, вона також була художницею, яка виставлялася на престижному Паризькому салоні. У 1876 році її картини були відібрані для оцінки журі салону.
Біографія Вікторін народилася в Парижі в сім'ї ремісників (її батько був патинатором, в той час як її мати була модисткою). Мерент почала позувати натурщицею у віці шістнадцяти років в студії Томи Кутюра. Для Мане вперше позувала в 1862 році для картини «Вуличний співак» . Мане помітив Вікторін, коли він побачив її на вулиці з гітарою. Вона була примітна своїм мініатюрним ростом, за що отримала прізвисько Креветка,Ross King, The Judgement of Paris, p.37 а також своїм рудим волоссям. Окрім гри на гітарі, Мерен також грала на скрипці, давала уроки гри на цих двох інструментах та співала на кафе .
Мерен позувала для таких шедеврів Мане як Сніданок на траві та Олімпія. У той час вона також позувала для Едгара Дега та бельгійського художника Альфреда Стівенса, близьких друзів Мане.
Мане продовжувала використовувати Мерен як модель до початку 1870 -х років. Тоді вона почала відвідувати уроки мистецтва, і вони стали відчуженими, оскільки її тягнуло до академічного стилю живопису, проти якого виступав Мане. Остання картина Мане, на якій фігурує Мерен — Вокзал Сен-Лазар, написана в 1873 році . Картина вважається найкращим прикладом використання Мане сучасних предметів. У 1875 році Мерен почала навчання у портретиста : Етьєна Леруа. Того ж року журі відхилило матеріали Мане. Роботи Мерен також були включені до виставок 1885 та 1904 років. Загалом Мерен виставлялася у Салоні шість разів. Вона також продовжувала позувати у 1880-х роках для Норберта Генетта і Анрі Тулуза-Лотрека.
У 1903 році за підтримки Шарля Германа-Леона та Тоні Роберта-Флорі Мерен включили до Французького товариства мистецтв. У 1906 році Мерен переїхала з Парижа до Коломба, де вона прожила з жінкою на ім'я Марі Дюфур до кінця свого життя.
Мерен померла 17 березня 1927 року.
У творах Мане
У творах Альфреда Стівенса
Примітки
Література Drudge, Drema. Victorine. Fleur-de-Lis Press, 2020. Friedrich, Otto. Olympia: Paris in the Age of Manet New York: Touchstone, 1993. Lipton, Eunice. Alias Olympia. . 1992. Main, V R. A Woman With No Clothes On. London: Delancey Press, 2008. . 2008. Seibert, Margaret Mary Armbrust. 1986. A Biography of Victorine-Louise Meurent and Her Role in the Art of Édouard Manet. Diss. The Ohio State U., 1986.
Посилання The Naked Truth, by V R Main Salon 1885, № 1755 Société des artistes français Salon 1904, № 1264 Le Bulletin de la vie artistique, 1921/05/15 (A2,N10), p.297 ; Gallica BnF La Vie parisienne: la ville et le théâtre : 1884 (à 1889) / par Parisis (Emile Blavet), p.122 ; Gallica BnF Le Figaro (Paris. 1854), 1884/03/02 (Numéro 62), p.1 ; Gallica BnF L'Hôtel Drouot et la curiosité en 1883—1884, p.173 ; Gallica BnF