В історії християнства до перших семи Вселенських соборів належать такі: Перший Нікейський собор у 325 році, Перший Константинопольський собор у 381 році, Ефеський собор у 431 році, Халкедонський собор у 451 році, Другий Константинопольський собор у 553 р. Третій Константинопольський собор 680–681 рр. і, нарешті, Другий Нікейський собор 787 р.

Ці сім подій являли собою спробу керівників Церкви досягти ортодоксального консенсусу, відновити мир"They renounced their false opinions and died in peace with the Church." () Original: та створити єдиний християнський світ. Серед Східного християнства східно-православні, орієнтальні-православні та церкви Сходу (ассирійські), а серед західних християн — римо-католицька церква, англіканська, утрехтська та польська національно-католицька церква та деякі скандинавські лютеранські церкви — усі вони простежують легітимність свого духовенства за допомогою апостолів правонаступництво до цього періоду і за його межами, до більш раннього періоду, який називають Великою церквою.

Ця ера починається з Першого Нікейського собору в 325 році, скликаного імператором Костянтином I після його перемоги над Ліцинієм та закріплення його правління над Римською імперією. Перший Нікейський собор оголосив Нікейський симбол віри, який у своїй первісній формі та зміненому Першим Константинопольським собором 381 р. розглядався усіма пізнішими соборами як пробний камінь православ’я щодо вчення про Трійцю.

Східна православна та католицька церкви приймають усі сім цих соборів як законні вселенські. Нехалкедонські Орієнтальні православні церкви приймають лише перші три, тоді як неефесинська Церква Сходу — лише перші дві. Існує також один додатковий собор, так званий Квінісекстський собор Трулли, що відбувся в 692 р. між шостим і сьомим Вселенським соборами, які видавали організаційні, літургійні та канонічні правила, але не обговорювали теологію. Лише в межах Східного православ'я його влада зазвичай вважається вселенською, проте православні не зараховують її до семи загальних соборів, а вважають її продовженням п'ятої та шостої. Католицька церква не приймає Квінісекстський собор,Schaff's Seven Ecumenical Councils: Introductory Note to Council of Trullo : "From the fact that the canons of the Council in Trullo are included in this volume of the Decrees and Canons of the Seven Ecumenical Councils it must not for an instant be supposed that it is intended thereby to affirm that these canons have any ecumenical authority, or that the council by which they were adopted can lay any claim to being ecumenical either in view of its constitution or of the subsequent treatment by the Church of its enactments."Encyclopædia Britannica "Quinisext Council" . Encyclopædia Britannica. Retrieved February 14, 2010. "The Western Church and the Pope were not represented at the council. Justinian, however, wanted the Pope as well as the Eastern bishops to sign the canons. Pope Sergius I (687–701) refused to sign, and the canons were never fully accepted by the Western Church". але і римський магістеріум, а також меншість східно-православних ієрархів та теологічних письменників вважають, що після перших семи були ще вселенські собори. (див. Четвертий Константинопольський собор, П’ятий Константинопольський собор та чотирнадцять додаткових ескуменічних соборів після розколу).

Собори Ці сім Вселенських соборів: Собор Дата Скликаний Президент Кількість відвідувачів (прибл. )) Теми Перший Нікейський собор 325 (20 травня-19 червня) Імператор Костянтин I Хосій Кордубський (та імператор Костянтин ) 318 Аріанство, природа Христа, святкування Пасхи ( Великодня ), висвячення євнухів, заборона стояти на колінах у неділю та від Великодня до П’ятидесятниці, чинність хрещення єретиками, християни, що втратили чинність, та інші справи. Перший Константинопольський собор 381 (травень – липень) Імператор Теодосій I Мелетій Антіохійський, Григорій Назіанзус та Нектарій Константинопольський 150 Аріанство, аполінарство, сабеліанство, Святий Дух, наступник Мелетія Ефеський собор 431 (22 червня-31 липня) Імператор Теодосій II Кирила Александрійського 200–250 Несторіанство, Богородиця, пелагіанство Халкедонський собор 451 (8 жовтня-1 листопада) Імператор Маркіян Папські легати Пасхасіна, Луценція та Боніфація The Council of Chalcedon - The letter of Pope Leo to Flavian, bishop of Constantinople, Paragraph 2|url=https://www.ewtn.com/catholicism/library/council-of-chalcedon---the-letter-of-pope-leo-to-flavian-bishop-of-constantinople-about-eutyches-1453 520 Рішення, винесені на другому Ефеському соборі 449 р., Передбачувані правопорушення єпископа Олександрійського Діоскора, стосунки між божественністю та людяністю Христа, численні суперечки, пов’язані з окремими єпископами та престолами. Другий Константинопольський собор 553 (5 травня-2 червня) Імператор Юстиніан I Євтихій Константинопольський 152 Несторіанство Монофізитизм Третій Константинопольський собор 680-681 (7 листопада-16 вересня) Імператор Костянтин IV Константинопольський патріарх Георгій I 300 Монотелітизм, людська та божественна воля Ісуса Другий Нікейський собор 787 (24 вересня-23 жовтня) Костянтин VI та імператриця Ірина Атенська (на посаді регента ) Константинопольський патріарх Тарасій, легати папи Адріана I 350 Іконоборство

Перший Нікейський собор (325)

Імператор Костянтин скликав цей собор, щоб вирішити спірне питання — стосунки між Ісусом Христом і Богом Отцем. Імператор хотів укласти про це загальну угоду. Представники прибули з усієї Імперії, субсидовані імператором. До цього собору єпископи проводили місцеві собори, такі як Єрусалимський собор, але не було універсального чи Вселенського собору.

Собор склав віросповідання, оригінальний Нікейський симбол віри, який отримав майже одностайну підтримку. Опис собору «єдинородного Сина Бога», Ісуса Христа, як тієї ж субстанції з Богом Отцем став пробним каменем християнського тринітаризму. Собор також розглянула питання датування Великодня (див. суперечки про Великдень), визнала право Патріарха Александрійського на юрисдикцію за межами своєї провінції (за аналогією з юрисдикцією, яку здійснює Рим) та прерогативи церков в Антіохії та інших провінцій і схвалив звичай, яким вшановували Єрусалим, але без митрополичої гідности.

Собору протистояли аріанти, і Костянтин намагався примирити Арія, на честь якого названо аріанство, з церквою. Навіть коли Арій помер у 336 році, за рік до смерті Костянтина, суперечки тривали, і різні окремі групи так чи інакше виступали за аріанські симпатії."Arianism." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005 У 359 р. подвійний собор східних і західних єпископів підтвердила формулу, в якій стверджувалося, що Батько і Син подібні відповідно до Святого Письма, що є головною перемогою аріанства. Противники аріанства згуртувалися, і Перший Константинопольський собор у 381 р. ознаменував остаточну перемогу нікейського православ'я в Імперії, хоча аріанство до того часу поширилося на германські племена, серед яких воно поступово зникло після прийняття франків у християнство в 496.

Костянтин замовляє Біблії  У 331 році Костянтин I доручив Євсевію доставити п’ятдесят Біблій для Константинопольської церкви. Атанасія (Апол. Конст. 4 ) записав александрійських книжників близько 340, які готували Біблії для Константа. Мало що відомо, хоча існує багато припущень. Наприклад, припускають, що це могло послужити мотивацією для списків канонів, а також що Ватиканський і Синайський кодекси є прикладами цих Біблій. Разом з Пешіттою та Кодексом Александріна це найдавніші християнські біблії, що дійшли до наших днів.The Canon Debate, McDonald and Sanders editors, 2002, pages 414-415, for the entire paragraph

Перший Константинопольський собор (381)

Собор схвалив сучасну форму Нікейського симболу віри, яка використовується у більшості східних православних церков. Східна православна церква використовує текст собору, але з дієсловами, що виражають віру в однині: Πιστεύω (я вважаю) замість Πιστεύομεν (ми віримо). Латинський обряд католицької церкви також використовує однину і, крім грецької мовиSee official Greek translation of the Roman Missal and the document The Greek and Latin Traditions about the Procession of the Holy Spirit by the Pontifical Council for Promoting Christian Unity, which states: "The Catholic Church has refused the addition καὶ τοῦ Υἱοῦ to the formula τὸ ἐκ τοῦ Πατρὸς ἐκπορευόμενον in the Greek text of the Nicene-Constantinopolitan Symbol, even in its liturgical use by Latins", додає дві фрази: «Deum de Deo» (Бог від Бога) та «Filioque» (і Син). Форма, яка використовується Вірменською апостольською церквою, яка є частиною східного православ'я, має ще багато доповнень. Це більш повне віровчення могло існувати до собору і, ймовірно, походить від хрещення Константинополя"Nicene Creed." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005.

Собор також засудив аполінарство"Constantinople, First Council of." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005 вчення про те, що в Христі немає людського розуму чи душі."Apollinarius." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005 Він також надав Константинополю почесне пріоритет над усіма церквами, окрім Риму.

Собор не включав західних єпископів або римських легатів, але пізніше вона цей собор був прийнятий як Вселенський на Заході.

Перший Ефеський собор (431) Теодосій II скликав собор для вирішення христологічних суперечок навколо несторіанства. Несторій, Патріарх Константинопольський, виступав проти вживання терміна Богородиці"Nestorius." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005. Цей термін давно використовувався ортодоксальними письменниками, і він набирав популярність разом із відданістю Марії як Богородиці. Повідомляється, що він навчав, що у втіленому Христі були дві окремі особи, хоча чи насправді він навчав цьому, невідомо.

Собор скинув Несторія, відкинув несторіанство і проголосила Діву Марію Богородицею.

Халкедонський собор (451) Собор відкинув євтихійську доктрину монофізитизму, яка описала і окреслила «іпостасне з'єднання» та дві природи Христа, людську та божественну. Для тих, хто прийняв цей собор (східноправославні, католики та більшість протестантів), це Четвертий Вселенський собор (скликаючи Другий Ефеський собор, відхилений цим собором, «Синод розбійників» або «Собор розбійників»).

Перед собором У листопаді 448 р. синод у Константинополі засудив Євтихія за неортодоксальність."Latrocinium." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005 Євтихій, архимандрит (ігумен) великого константинопольського монастиря"Eutyches" and "Archimandrite." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005 навчав, що Христос не є однорідним з людством."Monophysitism." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005

У 449 році Теодосій II скликав собор в Ефесі, де Євтихій був виправданий і повернувся до свого монастиря. Пізніше цей собор був скасований Халкедонським собором і позначений як «Latrocinium» (тобто «Собор розбійників»).

Другий Константинопольський собор (553) Цей собор засудив певні твори та авторів, які захищали христологію Несторія. Цей крок був спровокований імператором Юстиніаном, намагаючись примирити християн-монофізитів, проти нього виступили на Заході, і прийняття Папами собору викликало великий розкол."Constantinople, Second Council of." Cross, F. L., ed. The Oxford dictionary of the Christian church. New York: Oxford University Press. 2005

Три глави