Іге-халкі (Ігі-Халкі) (д/н — бл. 1330 до н. е.) — цар Суз і Аншану (Еламу) в 1350—1330 роках до н. е.
Життєпис Син Ата-халкі або Аттар-Кіттаха I. Завершив зміцнення влади свого роду в Еламі, внаслідок чого уся династія стала зватися Ігехалкідами.
Відомий з напису, знайденого в декількох примірниках, де він повідомляє, що царством він був нагороджений богинею Манзат-Іштар після того як відновив її святиню. Можливо мова йде про боротьбу з претендентам на трон та васальними правителями, що намагалися відокремитися. Крім того, припускають. що Іге-халкі повалив невідомого спадкоємця Аттар-Кіттаха I або його самого. В будь-якому разі боротьба за трон була запеклою, внаслідок чого на деякий Елам знову розпався.
Припускають, що вимушений був визнати зверхність вавилонського царя Курігальзу I, який допоміг встановити Іге-халкі владу в Еламі. Йому спадкував син Пахір-ішшан.
Джерела Gwendolyn Leick, Who's Who in the Ancient Near East, London and New York 2002, s. 77. Frans van Koppen (2006). «Inscription of Kurigalzu I». In Mark William Chavalas (ed.). The ancient Near East: historical sources in translation. Blackwell Publishing Ltd. pp. 140—141.