Володимир Максимович Шарапов (13 березня 1894 — 1 березня 1972) — радянський воєначальник військ НКВС. У роки німецько-радянської війни був начальником штабу армій як військ НКВС так і Червоної Армії. Генерал-лейтенант (1944).
Життєпис Народився в 1894 році в селі Курдюков Кірсанівського повіту Тамбовської губернії (нині Інжавінского району Тамбовської області) у селянській родині. Закінчив сільську школу і школу вогнестійкого будівництва, працював у господарстві батька і сезонним робітником у підрядника, майстер по бетону в землевпорядній комісії (Кинешма).
У 1914—1918 роках служив у Російській імператорській армії, брав участь у Першій світовій війні, пройшов шлях від рядового до фельдфебеля.
Після Жовтневої революції приєднався до червоних.
З 1918 року в лавах РСЧА: закінчив піхотні курси РСЧА у Володимирі і Тамбові в 1919 році. Агітатор військкомату Кірсанівского повіту; командир роти 29-го стрілецького полку (Кинешма). З 1919 року — командир роти і батальйону 125-го стрілецького полку 14-ї стрілецької дивізії. З квітня 1920 — командир роти 13-го окремого Донецького батальйону. З листопада 1920 — командир батальйону 8-го і 1-го Українських запасних полків.
Член РКП (б) з 1918 року. У 1921 був виключений з партії та у 1924 році відновлений.
В органах ВЧК з квітня 1921 року, помічник командира Скалевского окремого батальйону по стройовій частині військ ВЧК України, з листопада 1921 — помічник командира 2-го батальйону військ ВЧК України. З 1922 року командував 6-ю окремою Очаківською ротою Одеського конвойного полку, командир 27-го окремого прикордонного взводу, з квітня 1923 помічник начальника 4-й конвойної команди ГПУ (Одеса). З 1925 — помічник командира 1-го Окремого конвойного батальйону, з 1926 — командир 8-го окремого конвойного батальйону в Україні. З 1929 року був помічником командира і тимчасово виконуючим посаду командира 3-го конвойного полку.
Закінчив курси «Постріл» у 1931 році.
З 1931 року — начальник навчально-стройової частини 2-ї Української конвойної дивізії ОДПУ. З 1932 року — командир 3-го і 8-го конвойних полків ОДПУ. У 1936 році — командир-воєнком 231-го полку конвойних військ НКВС.
З березня 1936 — начальник відділення у відділі бойової підготовки Управління прикордонної та внутрішньої охорони (УПВО) НКВС ЗСФСР, з березня 1937 — начальник відділу бойової підготовки УПВО Грузинської РСР. З серпня 1938 — начальник штабу прикордонних і внутрішніх військ НКВС Грузинського округу.
С 8 березня 1939 по 26 лютого 1941 року — начальник Головного управління конвойних військ НКВС СРСР, а з 26 лютого 1941 — начальник Управління конвойних військ НКВС СРСР.
З червня 1941 року брав участь у німецько-радянській війні, був начальником штабу 29-ї армії. У червні 1942 року був поранений і перебував на лікуванні в госпіталі, в серпні знову приступив до своїх обов'язків. З 23 жовтня 1942 року — начальник штабу Окремої армії НКВС, що формувалася у Свердловську. 7 лютого 1943 армія прибула на Центральний фронт, була передана до складу Червоної Армії і отримала найменування 70-ї армії, генерал Шарапов залишився її начальником штабу близько року. З січня 1944 — начальник штабу 40-ї армії на 2-му Українському фронті.
У березні 1945 року відбув з фронту на лікування.
У вересні 1945 року призначений начальником Військово-будівельного управління військ НКВС СРСРУберезні 1946 р. НКВС СРСР перейменовано у МВС СРСР. (Спецбуд). У березні 1950 року «Спецбуд» був переданий з МВС до МДБ СРСР.
26 березня 1952 року Шарапов В.М. вийшов на пенсію. Жив в Москві. Помер в 1972 році, похований на Введенскому кладовищі (29 уч.).
Військові звання полковник (22.04.1936) комбриг (9.03.1939) комдив (29.04.1939) генерал-майор (4.06.1940) генерал-лейтенант (13.09.1944)
Нагороди За час служби Шарапов В. М. був нагороджений наступними відзнакамиДані по нагородам В. М. Шарапова наведені з: Картотека нагороджень В. М. Шарапова. // ОБД «Память народа» .
орден Леніна (21.02.1945) 3-ма орденами Червоного Прапора (5.05.1942, 27.08.1943, 3.11.1944) орден Кутузова I ступеня (17.05.1944) орден Суворова II ступеня (28.04.1944) орден Кутузова II ступеня (13.09.1944); орден Червоної Зірки (26.04.1940); Орден Трудового Червоного Прапора УСРР (20.12.1932) медалі Почесний знак «Заслужений працівник МВС» (2.11.1948)
Примітки
Джерела Петров Н. В., Скоркін К. В. Хто керував НКВС. 1934—1941 Кадровий склад органів державної безпеки СРСР. 1935—1939