Гуарам II (; д/н — 693) — 7-й ерісмтавар (верховний князь) Іберії в 684—693 роках. Відновив владу гуарамідів в Іберії та уклав союз з Візантією.
Життєпис Походив з династії Гуарамідів. Син ерісмтавара Стефаноза I. Ще дитиною отримав титул еріставі та землі Кларджеті і Джахеті. Після повалення батька 627 року візантійцями перебрався до цих володінь.
Протягом тривалого часу зберігав вірність Візантії, але зрештою у 660-х роках визнав зверність Арабського халіфату. 684 року після загибелі ерісмтавара Адарнасе II поставлений арабами новим правителем Іберії.
689 року під впливом успіхів візантійського імператора Юстиніана II у війні з арабами визнав його зверхність. За це отримав візантійський титул куропалата. Втім у 692 році після важкої поразки візантійців в Кілікії увесь Кавказ знову опинився під владою халіфату. Сам Гуарам II помер близько 693 року. Владу спадкував його онук Гуарам III.
Джерела Cyrille Toumanoff, Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au XIXe siècle: Tables généalogiques et chronologiques, Rome, 1990 Stephen H. Rapp Studies in Medieval Georgian Historiography. Early Texts and Eurassian Contexts, Peeters Publishers, 2003 ISBN 9042913185. Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du vie au ixe siècle, Paris, de Boccard, 2006, 634 p