Джміль мінли́вий або джміль назе́мний (Bombus humilis) — довгохоботковий палеарктичний джміль.
Bombus humilis зовні схожий на Bombus muscorum. У B. humilis, на відміну від B. muscorum, є чорні волоски біля основи крили. Крім того, довжина волосків на грудях у B. humilis нерівномірніша.
Омонімія вернакулярної назви Джмелем мінливим називають два види роду Bombus: Bombus humilisФауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева; ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. — Київ, 2010. — 80 с.,; Bombus soroeensis.
Ареал Bombus humilis зустрічається на більшій частині території Європи на захід від Росії, за винятком Ірландії та Ісландії. Цей вид зустрічається також у Туреччині, на Тибетському плато, у північному Китаї, на сході та півдні Монголії та в деяких частинах Північної Кореї . У Великій Британії ареал цього виду обмежений узбережжям і крейдяними районами південної Англії.
В Україні Bombus humilis поширений здебільшого у східній частині зони мішаних лісів, по всій зоні лісостепу і рідко трапляється в степовій зоні. Загалом, чисельність цього виду скрізь невисока, за винятком передгір'я та гір Криму. Цей вид також рідко трапляється в Карпатах на висоті до 1000 м над рівнем моря.
Короткий опис імаго B. humilis — це довгохоботковий джміль середнього розміру . Довжина самки-засновниці становить 16–18 мм, а довжина робочої особини — 10–15 мм .
Груди здебільшого жовто-помаранчеві зверху й бежеві з боків, але можуть бути й темно-коричневими. Більша частина черевця теж бежева, хоча і з дещо смугастим ефектом. Як самки-засновниці, так і робочі особини зазвичай мають широку темно-коричневу смугу на верхній стороні черевця, біля переду, хоча в деяких робочих особин вона може бути відсутня. Кілька чорних волосків — може бути лише один або два — є на грудях біля основ крил. Самці схожі на самок-засновниць, але у них немає жала і вони мають довші вусики. Життєвий цикл колонії Їхній льотний період триває приблизно з травня по вересень. Самка-засновниця виходить зі сплячки навесні і будує гніздо на поверхні землі, переважно серед пучків трави. Розмір гнізда досить малий, зазвичай воно містить менше 100 особин.
Оселище B. humilis віддає перевагу величезним лукам. В Центральній Азії він є альпійським видом, який мешкає на висоті 3000–3900 м. До рослин, які він відвідує, належать Trifolium pratense (конюшина лучна), Centaurea (волошка) та Vicia (вика). Загрози Bombus humilis загрожує втрата оселищ через інтенсивне сільське господарство. Як зазначали Goulson, Hanley, Darvill, Ellis, and Knight, несприятливим фактором в північній частині його поширення (включно з Великою Британією) є те, що B. humilis, які мешкають біля краю їх широтного ареалу, недостатньо пристосовані до місцевих умов, а тому чутливі до змін оселища, особливо до втрати необроблених лугів.
Посилання