Джулія Мішель Серано (, народилась в 1967 році)Nadia Abushanab Higgins, Feminism: Reinventing the F-Word, Twenty-First Century Books, 2016, p. 99. ― американська письменниця, музикантка, транс — бі активістка, і біологиня. Вона відома своїми трансфеміністськими книгами «Whipping Girl» (2007), «Excluded» (2013) та «Outspoken» (2016). Вона також є плідною публічною спікеркою, яка багато разів виступала в університетах та на конференціях, і її роботи часто публікуються в квір, феміністичних журналах та журналах популярної культури.
Життя У своєму блозі SwitchHitter.net Джулія Серано зазначила, що вперше свідомо визнала в собі бажання бути жінкою наприкінці 1970-х, коли їй було 11 років. Через кілька років вона почала переодягатись. Спочатку вона переодягалась таємно, але врешті-решт почала відверто ідентифікувати себе як «чоловіка-трансвестита». Серано відвідувала групу підтримки для трансвеститів у 1994 році, коли вона жила в Канзасі.Serano, Julia. «Whipping Girl: A Transsexual Woman on Sexism and the Scapegoating of Femininity,» Seal Press, 2007.
Незабаром Серано переїхала до району затоки Сан-Франциско, де в 1998 році зустріла свою дружину Дані. Приблизно тоді Серано почала визначати себе як трансгендера і небінарну особу. У 2001 році вона почала переходити з медичної точки зору та визначити себе транс-жінкою.
Кар'єра
Серано здобула ступінь докторки біохімії та молекулярної біофізики в Колумбійському університеті. Протягом 17 років вона досліджувала генетику та біологію розвитку та еволюційну біологію в Університеті Каліфорнії, Берклі.
Серано є авторкою «Whipping Girl: A Transsexual Woman on Sexism and the Scapegoating of Femininity». Її друга книга «Excluded: Making Feminist and Queer Movements More Inclusive» була опублікована 10 вересня 2013 року видавництвом Seal Press. Свою третю книгу «Outspoken: A Decade of Transgender Activism and Trans Feminism» вона опублікувала у Switch Hitter Press, яку заснувала разом із Switch Hitter Records. «Outspoken» ― фіналіст літературної премії «Лямбда» 2017 року.
Її роботи виходили в квір, феміністичних та поп-культурних журналах, включаючи Bitch, Clamor, Kitchen Sink, LiP, make / shift та Transgender Tapestry. Фрагменти її роботи були опубліковані в The Believer і San Francisco Chronicle та на NPR.
Серано говорила про трансгендерні та транс-жіночі проблеми у численних університетах, часто на конференціях, присвячених квір-фемінізму, психології та філософії. Її роботи також використовувались у навчальних матеріалах на курсах гендерних досліджень у Сполучених Штатах.
Серано організовує та проводить серію GenderEnders ― серію виступів, в якій представлені роботи трансгендерів, інтерсексуалів та художників та союзників небінарних людей, які підготували 20 шоу. Вона отримала грант на кураторство в рамках Національного фестивалю мистецтв Queer у 2007 році.
Вона пише статті про соціальну справедливість на вебсайті Medium. Вона часто пише про такі теми, як трансгендерна ідентичність, ЛГБТІК + видимість та ідентичність у політиці.
Критика Гендерна дослідниця Е. К. Крелл підвергла критиці Джулію Серано за те, що вона не аналізує расовий аспект проблеми трансфобії, наприклад, життя темношкірих трансгендерних чоловіків, які стикаються з трансмізандрієй та гендерним наглядом, що мають зв'язок з їхньою расою.Krell E. C. Is transmisogyny killing trans women of color? Black trans feminisms and the exigencies of white femininity // Transgender Studies Quarterly. – 2017. – Т. 4. – №. 2. – С. 226-242
Праці
Книги
Антології
Примітки