Чорнотíлка кульоподíбна (Pimélia subglobósa (Pallas) — жук з родини Чорнотілки.
Зовнішній вигляд Жук має 14,0–18,5 мм завдовжки, тіло кульоподібне, опукле, чорне, слабо блискуче; верх голий. Основні ознаки<ref name=”cherney”>Черней Л. С. Фауна Украины. Т. 19. Жесткокрылые. Вып. 10. Жуки-чернотелки (Coleoptera, Tenebrionidae). — К.: Наукова думка, 2005. — 432 с.</ref>: з'єднувальні мембрани між 3-м, 4-м та 5-м помітними стернітами черевця розвинені; середні й задні гомілки тригранні, довжина гомілок збільшується від передньої до задньої пари ніг; надкрила без помітних борозенок, напівкульоподібні, зрослися між собою; крила не розвинені; 8-10-й членики вусиків кульоподібні, 9-10-й членики розширені до вершини; основа передньоспинки облямована.
Яйце біле, овально-закруглене, 3,6–4,0 × 1,7–1,9 мм; один бік звичайно звужений. У личинки тіло широке (співвідношення довжини до ширини складає 1 : 8). Членики тіла, починаючи з середини грудей і до 7-го членика черевця майже однакової ширини. Покриви у поперечних зморшках, опушені. Передній ноги найдовші і масивні. Довжина тіла 30–33 мм.
Поширення Вид поширений у Південно-Східній Європі, зокрема, в Греціїhttps://www.kaefer-der-welt.de/pimelia_subglobosa.htm, Болгарії, Румунії, на півдні Європейської частини Росії, а також у Туреччині Korkmaz D. & Gök A. Contributions to the Knowledge of Darkling Beetles (Coleoptera: Tenebrionidae) of Mount Davraz (Isparta): Along with Ecological and Zoogeographical Notes //J. Entomol. Res. Soc., 2018, 20(2): 79–90 та КазахстаніАрнольди Л. В. Общий обзор жуков области среднего и нижнего течения р. Урала, их экологическое распределение и хозяйственное значение // Труды Зоологического института АН СССР. М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1952. Т. 11. С. 44—65. В Україні він відомий з Криму, Запорізької, Дніпровської, Херсонської, Миколаївської, Одеської, Луганської, Полтавської Гудим Н. Г. Екоморфічна організація ґрунтової мезофауни псамофітного степу на арені р. Дніпро. В: Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель. 2017, 46: 123—130 та Донецької Савченко К. Ю. Матеріали до огляду жуків-чорнишів (Coleoptera: Tenebrionidae) Південного Сходу України. — http://www.ecoinst.org.ua/b6-2004/ts8.pdf областей.
Спосіб життя Мешкають головним чином на цілинних ділянках: у заповідному степу (Асканія-Нова, Кам'яні Могили, Чорноморський біосферний заповідник), на схилах балок, ярів, поблизу лиманів та річок. Віддають перевагу добре освітленим біотопам із низьким розрідженим травостоєм . На Полтавщині облік на ділянці піщаного степу виявив, що цей вид має найбільшу чисельність серед усіх жуків Пожаров О. Н. Фауна жуков-чернотелок (Coleoptera, Tenebrionidae) юго-востока Полтавской области (Украина) // Zoocenosis — 2007. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали IV Міжнародної наукової конференції. — Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. — С. 279. https://www.zoology.dp.ua/z_07_159.html.
Вид включений до Червоної книги Воронезькоїhttps://cicon.ru/pimelia-subglobosa.html та БєлгородськоїПостановление Правительства Белгородской области от 23 марта 2020 г. № 101-пп «О внесении изменений в постановление Правительства Белгородской области от 9 сентября 2019 года N 377-пп» - Электронный фонд правовых и нормативно-технических документов областей Росії.
Значення у природі та житті людини Подібно до інших біологічних видів, кульоподібна чорнотілка є невід'ємною ланкою природних екосистем — споживаючи рослинні тканини і стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Зокрема, в Україні встановлено паразитування у цих жуках акантоцефалів та Mediorhynchus petrotschenskoi''Lisitsina, O. I. & Tkach, V. V. Morphology of cystacanths of some acanthocephalans from aquatic and terrestrial intermediate hosts in the Ukraine // Helminthologia, 1994, 31, 1/2: 83–90. Пошкодження нею культивованих рослин не зафіксовані.
Примітки