Борис Сінані (1851, Вірменський Базар, Таврійська губернія — жовтень 1920, Сімферополь) — лікар-психіатр, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр. Вперше у світовій практиці використовував метод лікування навіюванням без застосування гіпнотичного сну.

Біографія Народився в місті Вірменський Базар Таврійської губернії в патріархальній караїмській сім'ї. Навчався в Одеській гімназії, але через брак коштів не закінчив. Батько Сінані хотів, щоб його син став продавцем в родинній лавці, але спраглий до знань Борис не підкорився волі батька і поїхав до Санкт-Петербурга. Там він вступив до Імператорської військово-медичної академії, яку закінчив в 1877 роціРоссийский медицинский список, изданный Медицинским Департаментом МВД на 1899 г. — СПб.: Типография МВД, 1899. — С. 277.. Навчався у В. БехтєрєваРожнов В. Е. Психотерапия / В. Е. Рожнов // Большая медицинская энциклопедия: в 30 т. / гл. ред. Б. В. Петровский. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1983. — Т. 21. — С. 357. — 560 с. — Стб. 1052.. У роки навчання підлягав обшукам і арешту за зберігання заборонених книг та причетність до справи про пропаганду серед робітників і солдатів Московського полку. Під час російсько-турецької війни пішов на фронт у чині полкового лікаря. Свою участь у війні пояснював так:

Вийшовши у відставку в 1880 році, вступив на службу земським лікарем в Корочанського повіту Курської губернії, звідки був звільнений через «політичну неблагонадійність». Потім займав посаду лікаря с. Ям-Тьосово Новгородського повіту Новгородської губернії. У 1890-х роках призначений головним лікарем Колмовської земської психіатричної лікарні в Новгородській губернії, а потім і директором Новгородської психіатричної лікарні.

Після смерті дружини, Варвари Луківна Попадічевої, разом з сім'єю переїхав до Санкт-Петербург, де зайнявся приватною практикою. У Санкт-Петербурзі спілкувався, зокрема, з Миколою Михайловським, Семеном Анським і Глібом Успенським. Після того, як Г. Успенський захворів душевною хворобою, став його особистим лікарем і духівником. Був знайомий з членами ЦК есерівської партії і сам дотримувався есерівських поглядів.

Осип Мандельштам, який товаришував з сином Бориса Наумовича і особисто знав його самого, дає йому таку характеристику:

Науковий внесок Розробив систему мотивованих навіювань, тісно зв'язаних з довір'ям й позитивним емоційним ставленням хворого до лікаря. У 1889 році провів перші в Російській імперії досліди лікування алкоголізму навіюванням. Новизна методів вивела Сінані передові позиції в психіатрії. Свою теорію він описав в книгу «Про лікування навіюванням», опублікованій в Новгороді в 1899 році: Доктор Г. Дембо в своїй книзі «Алкоголізм і боротьба з ним» так описав метод Сінані:

Родина Батько — торговець залізним товаром, перекопський 2-ї гільдії купець Бабакан (Наум) Сінані, прозваний за свою сувору вдачу «Зерзеле» (з Журналы Перекопского очередного уездного земского собрания, созыва 1877 года. — Симферополь: Типография Спиро, 1878. — С. 87-88.. Мати — Есфір. Крім Бориса в сім'ї було ще семеро дітей.

Рідний брат, Ісаак Сінані, голосний Перекопської міської думи, член опікунської ради Вірмено-Базарської жіночої прогімназіїЖурналы и поставновления Перекопского XLI Очеред. Уездного Земского Собрания созыва 1906 год и чрезвычайных собраний 3-го февраля и 2-го апреля 1907 г. (с приложениями). — Перекоп: Типо-литография М. И. Абкина, 1907. — СС. 83, 261..

Дружина — Варвара Попадічева (? — бл. 1900/1901), росіянка, вчилася в Бернському університеті. Народила трьох дочок і одного сина (незаконнонароджених, оскільки Борис Наумович не став приймати православ'я для офіційного вступу до шлюбу): Борис Сінані (1889—1911), найближчий гімназійний довариш О. Мандельштама. Навчався в Тенішевському училище, потім на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету. Анархіст-комуніст, писав вірші. Був одружений з Олександрою Монвіж-Монтвід, від якої в 1910 році народився син Ігор. Помер від швидкоплинних сухот. Олена Сінані, померла на початку 1890-х років. Євгенія Сінані (1886 — ?), партійна есерівська пропагандистка, вчилася на Вищих жіночих (Бестужевських) курсах, була фактичною дружиною політемігранта Олексія Кудрявцева, з яким познайомилася в Парижі. Мали дітей Галину і Вадима. Чоловік — економіст, статистик Віктор Монвіж-Монтвід (1887 — бл. 1946). Олена Сінані (1893—1964), названа так на честь померлої доньки. Закінчила гімназію Стоюніна. Разом з батьком приблизно в 1917 році переїхала до Сімферополя, після його смерті повернулася до Петрограда, а потім поїхала до Новосибірська. Померла в Оренбурзі. Була одружена з Борисом Лебедєвим. Їхній син Андрій Лебедєв (1927—2004).

Адреса в Санкт-Петербурзі вул. Пушкінська, 17 напроти готелю «Пале-Рояль».

Праці Дневник доктора Б. Н. Синани. [Публ. и предисл. В. Д. Бонч-Бруевича. Вступит, статья П. М. Зиновьева. Коммент. В. А. Громбаха]. — В кн.: Глеб Успенский. М., 1939, с. 479—607. О лечении внушением: (Извлеч. из сообщ. в О-ве новгород. врачей) / Б. Б.[!Н.] Синани. — [Санкт-Петербург]: тип. Я. Трей, ценз. 1898. — 10 с. О лечении внушением. — Новгород: Губ. тип., 1899. — 50 с. О роли внушения в борьбе с пьянством: Докл. в Мед. подкомис. для принятия мер в борьбе с алкоголизмом 13 апр. 1899 г. Б. Н. Синани. — [Санкт-Петербург]: тип. М. Акинфиева и И. Леонтьева, ценз. 1899. — 30 с.

Примітки

Література