Еццеліно II да Романо, відомий також як Еццеліно Чернець (; ?, Романо-д'Еццеліно — 1235, монастир Кампезе біля Бассано-дель-Граппа) — військово-політичний діяч середньовічної Італії. Роки його правління відмічені постійними інтригами, змовами та війнами проти головного суперника – Аццо VI д’Есте.
Життєпис Еццеліно II да Романо був сином Еццеліно I да Романо. У 1199 році падуанці захопили і розграбували родове гніздо Еццеліні — замок Онара. Після цього резиденція Еццеліно II була перенесена до Романо-д'Еццеліно. У 1209 році Еццеліно II да Романо підтримав імператора Священної Римської імперії Оттона IV, від якого у 1211 році він отримав у володіння Бассано-дель-Граппа. Саме за допомогою Еццеліно II да Романо імператору вдалося взяти Верону, марку Тревізо та стратегічно важливі дороги на Кремону. Але остаточно розбити сили Ломбарської ліги імператорському війську так і не вдалося. Втім, Еццеліно II да Романо був призначений імперським вікарієм.. У 1212 році він все-таки розбив біля Верони війська ломбарців, які очолював його давній супротивник Аццо VI д’Есте, який загинув у тому бою. У 1214 році Еццеліно II да Романо воював з Венеційською республікою. У 1191-1193 роках був подестою в Тревізо, з 1200 року – у Вероні, а з 1211 року – у Віченці. У 1221 пішов у монастир, розділивши свої володіння між синами – Еццеліно та Альберіко. Помер у монастирі в 1235 році.
Родина Еццеліно II да Романо був одружений чотири рази: Агнеса д’Есте (1167) — дочка Обіццо I д’Есте та Софії да Лендінара. Спронелла Далесманні (117- 1199) — дочка Долеманно Долеманні. Сесилія д'Абано – спадкоємиця графа Манфредо д'Абано. Аделаїда дельї Альберті ді Мангона — дочка графа Мангони. Від цих чотирьох шлюбів Еццеліно мав багато дітей, серед яких: Силіція Пальма Новелла Емілія (одружена з Альберто Конті) Софія Еццеліно III да Романо Альберіко да Романо Кунігерда
Джерела The New Cambridge Medieval History (Vol. 5 The rise of the signori, 1999), Cambridge University Press, c.1198-c.1300, ISBN 978-0521362894 Rapisarda, Mario (1965). La signoria di Ezzelino da Romano. Udine. Verci C. «Storia degli Ecelini», v.1-3 Venezia 1841 Fasoli G. «Studi Ezzeliniani», Bologna 1965.
Примітки