Ochotona thibetana або пискуха тибетська — вид зайцеподібних гризунів родини Пискухові (Ochotonidae). Виділяють низку підвидів. Це численний вид гризунів, що мешкає в горах Китаю на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремими популяціями в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім.
Таксономія Тибетська пискуха вперше була описана в 1871 році французьким теріологом і орнітологом Альфонсом Мілн-Едвардсом. За Mammal Species of the World, виділяють п'ять підвидів: O. t. nangquenica O. t. osgoodi O. t. sacraria O. t. sikimaria O. t. thibetana
Пискуха ганьсуйська (Ochotona cansus) і пискуха Форреста (Ochotona forresti) раніше також вважалися підвидами тибетської пискухи, однак були виділені як окремі види. Загалом класифікація пискух досить складна ще й тому, що часто декілька видів пискух співіснують на одній і тій самій території.
Опис Це порівняно невелика піскуха, з довжиною тіла від 14 до 18 см і вагою від 72 до 136 г. Колір хутра різниться в залежності від підвиду. Вуха довжиною від 17 до 23 мм, довжина задніх лап від 24 до 32 мм, підошви покриті хутром.
Поширення Ареал виду включає китайські гори на схід від Тибетського плато в провінціях Ганьсу, Цінхай, Юньнань і Сичуань, а також окремі популяції в Бутані, на півночі М'янми і в індійському штаті Сіккім. Може мешкати і в прилеглих районах Непалу і Бутану, однак поки не був там зафіксований.
Підвид O. t. thibetana мешкає на півдні провінції Цінхай, на заході Сичуаню, в південно-західному Тибеті і північно-західному Юньнані. O. t. nangquenica мешкає в Тибеті. O. t. sacraria мешкає на заході провінції Сичуань. O. t. osgoodi мешкає на північному заході М'янми. O. t. sikimaria мешкає в Сіккімі.
Екологія Тибетська пискуха мешкає в скелястих районах, порослих рододендроновими і бамбуковими заростями на низькій висоті і в субальпійських луках на великій висоті. Хоча вид був зафіксований і на висоті всього 1800 м над рівнем моря, загалом він віддає перевагу висотам від 2400 до 4100 м.
Робить прості нори. Можуть вести як денний так і нічний спосіб життя. Як і інші види піскух, роблять "стіжки" з сіна. Розмножуються з квітня по липень. Народжують кілька разів на рук, по 1-5 дитинчат. Не утворюють тривалих пар.
Збереження МСОП вважає тибетську пискуху видом, що не потребує особлиного нагляду. Це численний вид і немає підстав вважати, що його чисельність скорочується. Однак виду загрожує знищення середовища існування через вирубку бамбукових і рододендронових лісів, а підвид, що мешкає окремою популяцією в Сіккімі може опинитися на межі зникнення.
Примітки
Посилання
Джерела 黄文几，陈延熹，温业新, 中国啮齿类,上海:复旦大学出版社, 1995. (in Chinese)