Чудесний улов риби — дві євангельські події, що відбулись у присутності Ісуса Христа й описані в канонічних євангеліях від Луки (Лк.5:1-11) та Йоана (Ів. 21:1-11). Повідомляється, що чудеса відбуваються незалежно одне від одного, через декілька років, до і після воскресіння, але в обох чудесах апостоли спочатку без успіху ловлять рибу в Галілейському морі. Ісус каже їм закинути сіті ще раз, за що вони винагороджуються великим уловом.

Перший чудесний улов риби

Згідно з Євангелієм від Луки, в день цього дива, Ісус проповідував біля Генесаретського озера, коли побачив два човни біля берега і рибалок, що полоскали сіті. Він ступає на той, що належав Симону (Петру) і трохи відійшовши від берега, він сів і навчав людей з човна. Згодом він сказав Петрові: <div style="background-color:#eee9d9;"> «Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.» 5 Озвався Симон і каже: «Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.» 6 Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7 Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. 8 Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.» 9 Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали; 10 також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: «Не бійся! Віднині людей будеш ловити.» 11 І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним. (Лк. 5:4-11)</blockquote></div> У цьому розділі євангелист Лука розповідає про покликання чотирьох учнів: Симона Петра з його братом Андрієм, і Йоана з його братом Яковом. Ісус вибрав практичний спосіб проповідування, щоб його усі почули і віддаляючись від берега на кілька метрів можна було говорити до всіх хто був на березі. Виглядає, що Ісус закінчив говорити і подумав нагородити того, хто позичив йому таку «катедру», з якої він говорив. Ісусове заохочення видавалося Симонові певною іронією. Якраз вночі він намучився із товаришами й нічого не зловив. Денне світло також було перешкодою — якщо вночі нічого не зловив, то і вдень було б ще гірше. Симон знався на риболовлі та передбачував цілком інший фінал. Проте не так сталося і від того дня дві пари братів кинули все і залишилися з Ісусом.

Пояснення св. отців У християнській традиції це чудо вважається символом апостольського служіння. Лука подає його як передвістя великого «улову людей» — успішної проповіді апостола Петра в день П’ятидесятниці (Дії 2:41).

Біблійні дослідники зазначають, що Лука надає цій події глибшого духовного змісту, ніж євангелісти Матвій і Марк, які не згадують про чудесний улов. На думку тлумачів, саме Лука підкреслює поступовість становлення апостольського покликання Петра та символічний характер чуда.

Іоанн Златоуст Св. Іван Златоуст пише, що незвичайно було видовище — бачити Спасителя на морі, а тих, кого повчав Він, біля морського берега. "Дивна річ — риби на землі, а рибалка на морі!". У гомілії на Лк. 5:3 Іоанн Златоуст описує, як Ісус, побачивши розчарованих рибалок (зокрема Симона Петра) після безуспішної ночі лову, спершу навчає натовп істини з його човна, перетворюючи його на символ Церкви. Автор наголошує на взаємозв'язку вчителя й учня: вчитель сяє мудрістю, учень — допитливістю; у духовному навчанні обидва мають бути активними, як у Пс. 1:2 та Ін. 6:45. Звертаючись до слухачів, Іоан Златоуст закликає не покидати богослужіння зарано, порівнюючи з терпінням натовпу біля озера, і цитує Притч. 13:13 проти зневажання Слова Божого. Симон, спершу невдоволений (очікуючи оплати), погоджується відплисти; Ісус навчає про любов, віру, нестяжання, самозречення (пор. Мт. 16:24–25), що розчаровує Симона, який розуміє: плата — духовна, а не матеріальна, бо Ісус — «Хліб живий».

У тлумаченнях на Лк. 5:4–11 Іоанн Златоуст тлумачить чудо з уловом риби як доказ божественної влади Ісуса: слова потребують справ для переконання, тож після проповіді Господь наказує Симону (Петру) закинути сіті вдень, попри нічну невдачу (Лк. 5:4–5). Петро, спершу скептично налаштований, але все ж виявляє віру — «по слову Твоєму закину сіть» — довіряючи Творчій силі Слова, що створив світ (Пс. 32:6; 101:26; Євр. 1:3). Сила Божа зійде раніше сіті, зібравши рибу — образ Вселенської Церкви (Лк. 5:6); невід рветься від надмірності, Петро пильнує Христа й рибу. Дві лодки зійдуться для улова: пророки (одна) й апостоли (інша) — з Іаковом та Іоанном як помічниками; риби самі стрибають у лодки, не чекаючи, наче виконуючи повеління Творця (Бут. 1:20; Лк. 5:7). У подиві й трепеті Петро падає ниць: «Вийди від мене, Господи, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8–9), — смирення робить його основою Церкви, початком чеснот, що нищить пристрасті. Ісус заспокоює: «Не бійся; віднині ловитимеш людей» — живими, від смерті до життя, як рибу до загибелі; сіть — образ Євангельського вчення, що уловлює світ хрестом і проповіддю (Лк. 5:10). Апостоли, не вагаючись (навіть не продавши рибу чи не порадившись), виводять лодки на берег і, залишивши все, йдуть за Ним (Лк. 5:11), — Господь поспішає підтвердити чудо, аби уникнути сумнівів. Гомілія підкреслює покору, послух і пріоритет духовного над матеріальним.

Кирило Александрійський У коментарі на Лк. 5:1–11 Кирило Александрійський підкреслює майстерність Ісуса, який «уловлює» апостолів-рибалок, аби вони, простягнувши сіть апостольської проповіді, зібрали весь світ (пор. Єр. 16:16 про рибалок і мисливців). Після достатньої проповіді для натовпу Господь велить Симону відплисти й закинути сіть (Лк. 5:4), попри нічну марну працю; во ім'я Христа вони чують, і сіть рветься від улову — образ євангельської проповіді, що збере натовпи язичників (Лк. 5:5–6). Симон з товаришами не можуть витягти сіть, сигналять партнерам (Якову та Іоанну), наповнюючи обидві лодки до загрози затоплення: апостольська праця потребує помічників — тлумачів Писання, пастирів і вчителів, які досі «тягнуть сіть» Христа з глибин світового моря (Лк. 5:7). У трепеті від дива Петро падає ниць: «Вийди від мене, Господи, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8–9), — страх похвальний, бо закон навчив розрізняти святе від скверного, наче перед Чистим. Ісус заспокоює: «Не бійся; віднині ловитимеш людей» (Лк. 5:10), — обіцянка апостольського служіння. Апостоли виводять лодки на берег, залишають усе й ідуть за Ним (Лк. 5:11), підтверджуючи покору й пріоритет духовного.

Феофілакт Болгарський У тлумаченні на Лк. 5:1–11 Феофілакт Болгарський наголошує: Господь уникає слави, але вона переслідує Його (Лк. 5:1). Входячи в човен Симона, Він навчає натовп, аби всі стояли перед Ним; алегорично: човен — синагога юдейська, Петро — учителі Закону (Лк. 5:2–3). За проповідь винагороджує Петра уловом риби й апостольством, приваблюючи через знайоме (як зірку для волхвів); виявляє смирення, благаючи відплисти, а Петро виявляє покору (Лк. 5:4). Петро, попри марну нічну працю, вірить і закидає сіть «по слову Твоєму» — гарячий у вірі ще до повного навернення; попередні учителі (до Христа — «ніч») не мали плоду (Лк. 5:5). Євангеліє — сіть проста чи глибока; апостоли — рибалки (Єр. 16:16), пізніші правителі Церкви — мисливці (Лк. 5:6). Апостоли не витягують улова самі, сигналізують знаками партнерам (Якову та Іоанну) від подиву; помічники — пастирі й учителі всіх часів, що пояснюють апостольське вчення (Лк. 5:7). У трепеті Петро благає: «Вийди від мене, Господи, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8–9). Ісус: «Не бійся; віднині ловитимеш людей» (Лк. 5:10). Апостоли виводять човни, залишають усе й ідуть за Ним (Лк. 5:11), підкреслюючи покору й місію.

Другий чудесний улов риби

Коли закінчились пасхальні святкування учні повернулись до Галілеї, як було сказано Ісусом (Мт.26:32). Ця обіцянка вказувала місце, але не час, тому треба було бути готовим і очікувати. Рибалки не могли лежати на березі їхньог озера, і хоч очікували з дня на день появи Ісуса, почали працювати, щоб мати з чого жити. Згідно з Євангелієм від Івана подія Другого чудесного улову риби відбувається при третьому об'явленні учням Ісуса Христа після Воскресіння, в присутності семи учнів: Петра, Томи, Натанаїла, синів Зеведея (Якова та Івана) і ще «двох інших». Вони йдуть ловити рибу у Генесаретському озері, але безрезультатно. На ранок невпізнаний ними (воскреслий) Ісус кричить їм з берега, чи немає у них риби: <div style="background-color:#eee9d9;"> Ті йому відповіли: «Ні.» 6 Тоді він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете.» І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби! 7 Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То — Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, — та й кинувся в море! 8 А інші учні припливли човном, -були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, — та й притягнули сіті з рибою. 9 Коли, отже, вийшли на землю, бачать — жар розкладено, а на ньому риба й хліб. 10 І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили.» 11 Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби — сто п'ятдесят три! — і хоч стільки її було, сіті не перервалися. 12 Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» -знали бо, що то Господь. 13 Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж. 14 Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес. (Ів. 21:5-14)</blockquote></div>

Посилання https://bibliya.in.ua/index.php/site/index

Джерела Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Видавництво отців Василіан «Місіонер», 2005. Джузеппе Ріцціотті. Життя Ісуса Христа. Видання Українського католицького університету ім. св. Климента Папи. Том XLIX-L. Рим. 1979. ст. 324—325, 679—680.