Граф Богислав Фрідріх Емануель Тауенцін фон Віттенберг (; 15 вересня 1760 — 20 лютого 1824) — прусський воєначальник, генерал піхоти.

Біографія Син генерала піхоти і губернатора Бреслау Фрідріха Богислава фон Тауенціна. Освіту здобув у Військовій академії в Берліні. Службу розпочав 1 вересня 1775 року штандарт-юнкером Гендського полку, незабаром переведений в 35-й піхотний полк принца Генріха.

Під час війни за баварську спадщину був ад'ютантом принца Генріха. Відзначився під час Війни першої коаліції з Францією в 1792-94 роках. 16 лютого 1793 року призначений флігель-ад'ютантом короля Фрідріха Вільгельма II, був військовим представником при командуванні австрійської армії в Нідерландах. 18 січня 1794 року призначений міністром при генерал-губернаторові Нідерландів. В 1794-96 роках був посланцем в Росії.

Після початку Війна четвертої коаліції в 1806 році отримав в командування 6000 осіб (8 батальйонів і 9 ескадронів) ударного корпусу, який був висунутий вперед князем Гогенлое, але 9 жовтня французькі війська маршала Жана-Батіста Бернадота змусили його відійти. Під час битви під Єною Тауенцін командував дивізією в авангарді Гогенлое і разом з ним капітулював 28 жовтня в Пренцлау.

В 1808 році призначений командиром бранденбурзької бригади в Берліні. З серпня 1811 року — губернатор Померанії. У початку 1813 року мобілізував війська в Померанії і 5 березня призначений військовим губернатором земель між Одером і Віслою (за винятком Сілезії) і під час військового протистояння до 4 червня командував блокадним корпусом Штеттіна. З 18 липня 1813 року — командир 4-го армійського корпусу, який увійшов до складу військ, що знаходилися під керівництвом шведського принца Карла Юхана. 20 серпня його частини вступили в Берлін.

Успішно діяв в боях при Грос-Берені і при Денневіці, де протистояв 4-му французькому корпусу і домігся перемоги. Коли Північна армія перейшла Ельбу, корпус Тауенціна після бою при Роцлау 5 жовтня перейшов в Сілезьку армію. Блокував Віттенберг, але 2 французьких корпуси змусили його відійти до Потсдаму. Після Битви народів керував облогою Торгау і Віттенберга, потім блокадою Магдебурга. Торгау капітулював 26 грудня 1813 року, Віттенберг був узятий штурмом 13 січня 1814 року. Тоді ж отримав дозвіл додати до свого прізвища «фон Віттенберг». 24 травня 1814 року взяв Магдебург.

З 7 серпня 1814 року — головнокомандувач в Бранденбурзькій марці і Померанії. На початку 1815 року командував 6-м армійським корпусом, який залишався на Ельбі як армійський резерв. Після повернення Наполеона вступив на територію Франції. Його корпус виконував окупаційні функції в Бретані. Після Паризького миру Тауенцін знову зайняв пост головнокомандувача в Померанії і Бранденбурзі зі штаб-квартирою в Берліні. З 3 квітня 1820 року — одночасно командир 3-го армійського корпусу.

Нагороди

Pour le Mérite (13 грудня 1792) Орден Святої Анни 1-го ступеня (Російська імперія, 5 березня 1797) Орден Червоного орла (1806) великий хрест Орден Святого Олександра Невського (Російська імперія, 20 січня 1809) Орден Чорного орла (15 вересня 1813) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Великий хрест Залізного хреста (26 січня 1814) Орден Святого Георгія (Російська імперія) 3-го ступеня (25 серпня 1813) 2-го ступеня (21 лютого 1814) — «За взяття фортець Вітенберг і Магдебург.» Орден Меча, великий хрест (Швеція, 19 вересня 1813) Орден Святого Володимира 2-го ступеня (Російська імперія) Військовий орден Марії Терезії, командорський хрест (Австрійська імперія) Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар Королівський гвельфський орден, великий хрест (Британська імперія) Орден Білого Сокола, великий хрест (Велике герцогство Саксен-Веймар-Айзенахське) Орден Військових заслуг, великий хрест (Франція)

Вшанування пам'яті Іменем генерала Тауенціна названо вулицю в західній частині Берліна біля площі Віттенберг, названої на честь битви при Віттенберзі 13 січня 1814 року.

Література

Тауенцин, Богислав-Фридрих-Эммануэль // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907. C. von Gorszkowsky: Das Leben des Generals Grafen Bogislaw Tauentzien von Wittenberg, 1832 (PDF-Datei) Georg Gaebel: Die Belagerung von Stettin im Jahre 1813, 1913

Примітки