Друкарня Горажде ( або ) — одна з найперших друкарень сербів, і перша на території нинішньої Боснії і Герцеговини. Створена в 1519 році у Венеції, незабаром була перенесена до сербської православної церкви Святого Георгія в селі Сопотниця біля Горажде,Barać 2008, pp. 41–44 в османському санджаку Герцеговини. Засновником і керівником був Божидар Любавич, який був відомим купцем із Горажде. Керував роботою друкарні його син Теодор Любавич, ієромонах Мілєшівського монастиря. Він працював до 1523 року, випустивши три книги, які є серед кращих досягнень ранніх сербських друкарів.Barać 2008, pp. 46–47
Передумови Близько 1450 р. Йоганнес Гутенберг у Майнці (Німеччина) винайшов друкарський верстат, мистецтво книгодрукування було запроваджено в інших частинах Європи. До кінця XV століття Венеція стала головним центром друкарства. У 1493 р. Джурадж Црноєвич, правитель князівства Зета (на території сучасної Чорногорії), відправив ієромонаха Макарія у Венецію, щоб навчився друкарському мистецтву.
Друк
У другій половині 1518 року Божидар Любавич відправив своїх синів, Джураджа та ієромонаха Теодора, до Венеції, щоб придбати друкарський верстат та навчитися друкарському мистецтву. Брати Любавичі придбали необхідне і почали друкувати ієратікон (книгу служіння священика), примірники якого були готові до 1 липня 1519 року або у Венеції, або в церкві Святого Георгія поблизу Горажде. У церкві Святого Георгія Теодор організував друкарню в Горажде, яка випустила, крім ієратікону, ще дві книги церковнослов'янською мовою: псалтир 1521 року і невеликий евхологій 1523 року Псалтир Горажде, який містить 352 листки, є найбільшою з трьох книг.Kajmaković 1982, pp. 155–58 Торгівля була добре розвинена в Горажде, оскільки місто було побудоване на перетині трьох важливих доріг, які зв’язували його з Дубровником, Врхбосною (Сараєво) та Косово.
Розвиток друкарства Наступна друкарня з’явиться в Боснії і Герцеговині лише в 1866 р.Benac & Lovrenović 1980, p. 145 У 1544 році друкарня була перевезена з Горажде до Тирговіште, столиці Валахії, ставши таким чином другим подібним об'єктом на території нинішньої Румунії. Його переселення та реактивацію здійснив Дімітріє Любавич, онук Божидара.Čurčić 2008, pp. 335–36 На початку 1545 р. у Тирговішті Димитріє надрукував евхологій, а в апостолярій. Божидар Вукович заснував свою друкарню у Венеції в 1519 або 1520 роках, одночасно з братами Любавичами. Так було до кінця XVI століття. Були встановлені на території Османської імперії друкарні: в монастирі біля Ужиці в 1529 році, в монастирі Грачаніца поблизу Приштини в 1539, в монастирі Мілешева в 1546 році, в Белграді в 1552 році, в монастирі Мркшина Церква поблизу Валєво в 1562 р. і в Скадарі в 1563 р. Вони діяли протягом одного-чотирьох років і випустили по одній-трьох книгах кожна.Biggins & Crayne 2000, pp. 85–86
Примітки
Література