Нафія Сарайлич (до шлюбу Хаджикарич; ; 3 жовтня 1893 року — 15 січня 1970 року) — перша жінка-боснійська письменниця- прозаїкиня.

Біографія Народилась 3 жовтня 1893 року в Сараєво, Боснія і Герцеговина, в боснійській родині майстрів. Була однією з восьми дітей — мала трьох братів та чотирьох сестер. Її батько, Авдія Хаджикаріч, багато часу приділяв вихованню і синів, і дочок — незвичний вчинок серед мусульман у 19 столітті. Його п'ять дочок здобули освіту в Сараєво, щоб стати вчительками. Доводилось виконувати домашнє завдання при світлі жирових свічок і щодня ходити до школи. Нафія отримала освіту і три роки працювала вчителькою початкових класів.

У 17 років Нафія Хаджикарич стала дружиною письменника Шемсудіна Сарайлича. У шлюбі народила п'ятеро дітей: Халіда (1912 р.н.), Галід (1914 р.н.), Джемал (1918 р.н.), Абдурахман (1920 р.н.) і Недвета (1925 р.н.). Їх старша дочка Галіда померла у 1918 році у 6 років. Шлюб не перервав її захоплення освітою і змусив молоду жінку почати писати оповідання. Після смерті дитини Сарайлич більше ніколи не писала і відійшла від громадського життя.

Нафія стала вдовою після 50 років шлюбу в 1960 році. Померла 15 січня 1970 року в Сараєво. Незабаром після її смерті письменник Алія Ісакович сказав: «Вона померла тихо, як і жила. Ніхто, крім невеликої кількості друзів і шанувальників, не знав, що перший прозаїк серед мусульманських жінок помер».

Творча діяльність Перед Першою світовою війною Нафія Сарайліч почала публікувати свої короткі історії, які вона називала, теми. Її перша історія «Rastanak» була опублікована в журналі «Земан», заснованому в Мостарі в 1912 році. Вона написала 23 оповідання, опублікованих між 1912 і 1918 роками. Інші новели були опубліковані в журналі Biser за підтримки редактора Муси Цазіма Цатича.

Сарайлич, як єдина представниця боснійської літератури в період Австро-Угорщини, відповідала літературним тенденціям того періоду, хоча пробула в літературному світі дуже короткий термін. Вона видала збірку оповідань до і під час Першої світової війни. Сама література в цей період намагалася європеїзувати боснійську культуру та її народ відповідно до духу нового часу. Її твори охоплювали різні теми та соціальні проблеми того часу: переміщення боснійців під час Першої світової війни, забобони, бідність та соціальну відсталість. У 1978 році письменник Муріс Ідрізовіч зауважив, що її оповіді «виглядають як живі спостереження» і сказав, що Сарайліч була «спостерігачем життя, аналітиком».

Бібліографія

Растанак (Прощання, 1912) Кілька сторінок тебі (Кілька сторінок для вас, 1918) Kokošija pamet (Куряча пам'ять) Камінь на дорозі Jedan КАН (один клас) 

Примітки