Бочорішвілі Вахтанг Гаврилович (25 березня 1924, с. Гелаті, Кахетія, Грузія – 11 вересня 2002, Тбілісі, Грузія) – інфекціонист, лікар-сепсисолог, доктор медичних наук (1968), Міністр охорони здоров’я Грузії (1970–1973), Заслужений діяч науки Грузинської РСР (1982), лауреат Державної премії ГРСР (1985), член-корреспондент РАМН СРСР (1988), засновник і директор Грузинського республіканського протисепсисного центру (1979–2000).

Біографія Бочорішвілі Вахтанг Гавриловичнародився 25 березня 1924 року у селищі Гелаті Лагодехського муніципалітету в Кахетинському регіоні Грузії, в сім’ї вчителя російської мови та літератури. З дитинства вивчав класичні твори національної та російської прози та поезії. У вихованні Вахтанга великий вплив мала родина та мистецьке оточення: його старша сестра – професійна співачка, а молодша сестра – актриса. З 14 років Вахтанг працював в декількох театрах: 1938-1939 – актор драматичного театру Телаві. 1939-1940 – технічний директор драматичного театру Телаві. З відзнакою закінчивши школу в 1940 році, юнак вступив на режисерський факультет Тбіліського театрального інституту, але через хворобу Бочорішвілі не закінчив його. Встиг попрацювати в декількох театрах, відточуючи свій режисерський стиль. З 1942 року – режисер у театрах Тбілісі та Сухумі. У Тбілісі Бочорішвілі зустрів свого старого друга, який умовив його вступати до медичного інституту, чим змінив подальшу долю Вахтанга Гавриловича.

У 1945 році Бочорішвілі вступив до Харківського медичного інституту на санітарно-гігієнічний факультет. Навчаючись на другому курсі, В.Г. Бочорішвілі став Сталінським стипендіатом. Його зацікавила інфекційна патологія. На останніх курсах він був старостою наукового гуртка, і студента-випускника рекомендували на наукову роботу на профільній кафедрі відомого інфекціоніста І.Р. Брауде, якого він до кінця життя вважав своїм вчителем.

Після закінчення інституту, з 1951 року, Бочорішвілі було направлено до Чимкентської районної лікарні (Казахстан), де він працював завідувачем інфекційного відділення. У 1952 році призваний на військову службу, яку проходив у Москві. В подальшому його життєву позицію визначали Військово-медична академія ім. С.М. Кірова (ВМА ), госпіталь Балтійського флоту в Талліні, а в 1956 році його знову переведено до Ленінграду у ВМА.

У 1969 році Вахтанг Гаврилович повернувся на батьківщину в Тбілісі, де за конкурсом очолив кафедру інфекційних хвороб Інституту удосконалення лікарів МОЗ СРСР.

У 1970 році під час епідемії холери на півдні Радянського Союзу він вперше застосував сольовий розчин Філіпса для лікування пацієнтів, що принесло революційні результати: за весь час епідемії жодного смертельного випадку зареєстровано не було. І незабаром, після перемоги над особливо небезпечною інфекцією, В.Г. Бочорішвілі призначили Міністром охорони здоров’я Грузії (1970-1973). У 1982 році був призначен заступником начальника 4-го головного управління по лікувальній работі при Мінздраві ГССР.

Розробив і впровадив критерії клінічної діагностики раннього дитячого сальмонельозу, які забезпечили суттєве зниження смертності маленьких пацієнтів. Паралельно вивчав питання сепсису та заснував нову медичну дисципліну – сепсісологію. Бочорішвілі дав найточніше визначення сепсису.

Завдяки Вахтангу Гавриловичу, в 1979 році в Грузії був створений перший в СРСР протисепсисний центр, керівником якого майже до кінця життя залишався Вахтанг Гаврилович, і який зараз носить його ім’я.

У 1985 році Бочорішвілі і група вчених отримали Державну премію ГРСР «За створення нової, раніше не існуючої ефективної протисепсисної організації в галузі охорони здоров’я». У 1988 році Бочорішвілі В.Г. було обрано членом-кореспондентом Російської Академії медичних наук. З 1999 року – член Парламента Грузії .

11 вересня 2002 року Бочорішвілі Вахтанг Гаврилович помер. Похований в Дідубійському пантеоні в місті Тбілісі (Грузія).

Наукові праці Професор В.Г. Бочорішвілі є автором 7 монографій і понад 300 наукових праць, багатьох публіцистичних статей, які стосуються проблем сепсису та суміжних з ним захворювань, атеросклерозу, питань щодо холери, псевдотуберкульозу та інших інфекційних захворювань.

Найбільш відомі праці:

Бочоришвили В. Г. Ангина и функциональное состояние сердечно-сосудистой системы / В. Г. Бочоришвили. – Ленинград : М едгиз, 1963. – 112 с. Бочоришвили В. Г. Патология внутренних органов у больных ангиной и хроническим тонзиллитом : монография / В. Г. Бочоришвили. – Ленинград : Медицина, 1971. – 239 с. Бочоришвили В. Г. Сепсисология / В. Г. Бочоришвили. – Тбилиси : Мецниереба, 1988. – 807 с. Диагностика и лечение сепсиса : метод. рекомендации / [сост.: В. Г. Бочоришвили [и др.] ; М-во здравоохранения ГССР. – Тбилиси, 1981. – 56 с. Матковский В. С. Псевдотуберкулез / В. С. Матковский, В. С. Антонов, В. Г. Бочоришвили. – Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1976. – 100 с. Сепсисология с основами инфекционной патологии / Т. В. Бочоришвили, А. А. Бохуа, Э. В. Боцвадзе, И. М. Буниатова ; под общ. ред. В. Г. Бочоришвили. – Тбилиси : Мецниереба, 1988. – 170 с.

Нагороди

орден «Трудового Червоного Прапора» орден Ілларіона Картвелі медаль «50 років збройних сил СРСР» медаль «За доблесну працю» лауреат Державної премії ГРСР «За створення нової, раніше не існуючої ефективної протисепсисної організації в галузі охорони здоров’я»

Джерела

1. Лісовий В.М. Бочорішвілі Вахтанг Гаврилович / В.М. Лісовий, Р.Б. Чхетіані, Ж.М. Перцева // Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2010. – 208 с. – [С.29-30]. – Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/728

2. Мякина А. В. Воспоминания, не преданные забвению / А. В. Мякина // Медичний університет : газета колективу Харківського національного медичного університету. – Харк. нац. мед. ун-т. – 2014. – № 21/22. – С. 12. – Режим доступу: http://knmu.kharkov.ua/attachments/1694_21-22_14.pdf

3. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. − Харків : ХНМУ, 2015. – 128 с. − С. 20. − Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/16215/3/Скарбниця%20Харківської%20медицини.pdf

4.  Харківський національний медичний університет: 215-річчю Харківської вищої медичної школи присвячується = Kharkiv National Medical University: 215th Anniversary Kharkiv Higher Medical Schools / редкол.: В. М. Лісовий, В. А. Капустник, І. В. Летік [та ін.]. – Харків : ХНМУ, 2020. – 280 с.: іл. – Текст парал.: укр., англ. – Режим доступу: http://repo.knmu.edu.ua/handle/123456789/26674

Примітки