Єпископ Гавриїл (в миру Григорій Васильович Голосов; 6 (18) січня 1839 року, Кулачево, Ростовський повіт, Ярославська губернія — 13 (26) серпня 1916 року, Жолтиків монастир) — єпископ Російської православної церкви, єпископ Омський і Семипалатинський.
Біографія
Григорій Голосів народився 6 січня 1839 року в родині псаломщика. Закінчив Борисоглібське духовне училище, Ярославську духовну семінарію. У 1863 році вступив в Санкт-Петербурзьку духовну академію.
7 лютого 1864 пострижений в чернецтво та 25 березня висвячений на ієродиякона.
У 1867 році закінчив академію.
19 червня в тому ж році висвячений на ієромонаха і 26 жовтня призначено викладачем Священного писання Уфимської духовної семінарії.
C 26 жовтня 1868 року — викладач в Тверській духовній семінарії. Викладав моральне, пастирське, викривальне богослов'я, давньоєврейську мову, з 1871 року читав гомілетику, з 1873 року переміщений в клас літургіки і з'єднаних з нею предметів. З 15 квітня 1869 році — помічник інспектора у тій самій семінарії.
5 вересня 1872 році отримав ступень кандидата богослов'я за твір «Історичний огляд співів при богослужінні Помісних Церков перших століть».
4 січня 1882 року у зв'язку з хворобою звільнений зі служби. 17 січня введений у сан архімандрита і призначений настоятелем Тверського Успенського Жолтиків монастир .
У грудні 1882 року викликаний до Санкт-Петербургу на священнослужіння і проповіді.
12 грудня 1886 року по клопотанню архієпископа Сави (Тихомирова) призначений єпископом Старицького, вікарія Тверської єпархії. 14 грудня отого ж року у соборі Олександро-Невської лаври відбулася його архієрейська хіротонія.
З 4 жовтня 1897 року — єпископ Велико-Устюжский, вікарій Вологодської єпархії.
З 12 серпня 1904 року — єпископ Прилуцький, вікарій Полтавської єпархії.
9 грудня 1905 року затверджений єпископом Донецьким і Семипалатинським.
Виступив ініціатором заснування Омського відділу Російського народного союзу імені Михайла Архангела, який був відкритий 22 жовтня 1908 року.
З 1909 року — почесний член Санкт-Петербурзької духовної академії.
З 18 лютого 1911 року «внаслідок похилих років» звільнений на спокій з місцеперебуванням на правах настоятеля в Арзамаському Спасо-Преображенському монастирі Нижегородської єпархії.
З 26 квітня того ж року проживав в Калязінському монастирі Тверської єпархії.
З 21 вересня 1911 року — керуючий Миколаївською пустиною тієї ж єпархії.
22 листопада переведений на посаду керуючого Жолтіковськім Успенським монастирем. C 1916 року — настоятель того ж монастиря.
Помер 13 серпня 1916 року в Жолтіковському монастирі. Похований під дзвіницею монастиря.
Твори
Керівництво з літургіки або наука про православному богослужінні, що застосовується в межах Програми, виданої навчальним комітетом для учнів духовних семінарій. Твер, 1886 рік Православне моральне богослов'я, складене застосоване в межах Програми семінарського курсу. Вид. 1-е, Твер, 1885. Вид. 2-е, Твер, 1891. Збори слів, промов і інших статей. т. 1, Вел. Устюг, 1900. Збори слів, промов і інших статей. Т. 2, Омськ, 1910. Звернення до духовенства Омської єпархії та звернення до патріотів землі російської. Омськ, 1910. Пам'ятка російському патріоту. СПб., 1912. Голос архіпастиря до виборів у IV Державну думу. Замітка про дії різних партій в сучасному суспільному житті з часу видання закону про свободи. СПб, 1912. Історичний огляд піснеспівів при богослужінні помісних церков перших століть. Кандидатська дисертація. Кер. Ак. Бібл. I, 1872.
Посилання
Гавриїл (Голосів) на сайті «Українське православ'я» Гавриїл (Голосів) в Православної енциклопедії Гавриїл (Голосів) XPOHOC А. В. Жук. Історія Омської церкви. Біографічний довідник. Омськ, 2007.