Василь Миколайович Грече́нко ( 30 січня 1906, Кобеляки — 14 вересня 1967, Харків) — український радянський художник театру; член Харківської організації Спілки художників України з 1947 року. Брат хорового диригента Костянтина Греченка.
Біографія Народився року у місті Кобеляках (тепер Полтавська область, Україна). Впродовж 1926—1930 років навчався у Харківському художньому інституті (викладачі Олександр Хвостенко-Хвостов, Микола Бурачек).
Протягом 1930—1932 років працював художником Першого державного театру для дітей у Харкові. З 1933 року — у Харківському українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка, з 1944 року — головний художник. Оформлював також вистави у Харківському театрі російської драми імені Олександра Пушкіна, Запорізькому музично-драматичному театрі імені Миколи Щорса, Челябінському театрі опери та балету імені Михайла Глінки.
Помер в Харкові 14 вересня 1967 року. Похований у Харкові на Другому міському цвинтарі.
Творчість Оформив вистави: Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка «Назар Стодоля» (1943), «Гайдамаки» (1961) за Тарасом Шевченком; «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького (1936); «Платон Кречет» (1936), «Приїздіть у Дзвінкове» (1946), «Калиновий гай» (1950), «Над Дніпром» (1961) Олександра Корнійчука; «Євгенія Гранде» за Оноре де Бальзаком (1940); «Талан» (1941), «Маруся Богуславка» (1962) Михайла Старицького; «Російські люди» Костянтина Симонова (1942); «Офіцер» Олексія Полторацького (1944); «Ярослав Мудрий» Івана Кочерги (1946); «Генерал Ватутін» (1947), «Навіки разом» (1950) Любомира Дмитерка; «Не називаючи прізвищ» Василя Минка (1953); «Повія» за Панасом Мирним (1954); «Третя патетична» Миколи Погодіна (1958); «Камінний господар» Лесі Українки (1962); «Тарас Бульба» Івана Барабаша за Миколою Гоголем (1965); «Між зливами» Олександра Штейна (1966); Харківський державний академічний російський драматичний театр імені Олександра Пушкіна «Раки» Сергія Михалкова (1953); «Серце не прощає» Анатолія Софронова (1955); «До нових зустрічей» Олександра Гладкова (1955); «Домовий» Едуарда Вільде (1955); «Філумена Мартурано» Едуардо де Філіппо (1958); оперна студія Харківського університету мистецтв «Паяци» Руджеро Леонкавалло (1950–1952). Створив ескізи до вистав: «Наталка Полтавка» Івана Котляревського (1942); «Марія» Олександра Корнійчука (1947); «Цар Едіп» Софокла (1967). Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках з 1947 року. Персональні пройшли у Харкові у 1970 та 1972 роках.
Відзнаки Сталінська премія ІІ ступеня (1948; за оформлення вистави Любомира Дмитерка «Генерал Ватутін»); орден «Знак Пошани» (24 листопада 1960); Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1953 року.
Примітки
Література
Степовик Д. В. Греченко Василь Миколайович //