Національні посвідчення особи — це документи, що посвідчують особу, які видаються громадянам держав-членів Європейського Союзу та Європейської економічної зони (ЄЕЗ), за винятком Данії та Ірландії (остання, однак, видає ). Нова спільна модель посвідчення особи гармонізувала різні формати, що використовувалися, починаючи з 2 серпня 2021 року, а старі посвідчення особи наразі поступово виводяться з обігу відповідно до Регламенту Ради (ЄС) 2025/1208.
Станом на 2021 рік в ЄС/ЄЕЗ використовується приблизно двісті мільйонів національних посвідчень особи. Вони є обов'язковими у п'ятнадцяти країнах, добровільними — в одинадцяти, і в п'яти країнах вони є напівобов'язковими (вимагається наявність якогось документа, що посвідчує особу).
Громадяни, які мають національне посвідчення особи, де зазначено громадянство держави-члена ЄЕЗ або Швейцарії, можуть використовувати його як документ, що посвідчує особу, у своїй країні, а також як проїзний документ для реалізації права на вільне пересування в межах ЄЕЗ та Швейцарії. Проте посвідчення особи, які не вказують на громадянство держави-члена ЄЕЗ або Швейцарії, включно з посвідками на проживання або картками резидента, виданими негромадянам, не є дійсними як проїзні документи в межах ЄЕЗ та Швейцарії.
Використання Проїзний документ
Як альтернативу пред'явленню паспорта, громадяни ЄЕЗ та Швейцарії мають право використовувати дійсне національне посвідчення особи як самостійний проїзний документ для реалізації свого права на вільне пересування в Європейському економічному просторі та Швейцарії. Володіння національним посвідченням особи в більшості країн ЄС і Швейцарії набагато поширеніше, ніж володіння паспортом.
Під час подорожей у межах Північного паспортного союзу громадянам Північних країн за законом не потрібні документи, що посвідчують особу. Під час подорожей у межах Спільної транзитної зони (Велика Британія та Ірландія) для громадян Ірландії та Великої Британії часто достатньо іншого дійсного документа, що посвідчує особу (наприклад, водійського посвідчення).
Станом на 2024 рік Данія є єдиною державою, яка не видає посвідчення особи, дійсні як проїзні документи в державах-членах ЄЕЗ і Швейцарії.Travel documents for EU nationals, europa.eu. Retrieved 30 October 2015. Строго кажучи, громадянину ЄЕЗ чи Швейцарії не обов'язково мати при собі дійсне національне посвідчення особи чи паспорт для в'їзду до ЄЕЗ і Швейцарії. Теоретично, якщо вони можуть довести своє громадянство будь-яким іншим способом (наприклад, пред'явивши прострочене національне посвідчення особи або паспорт, або свідоцтво про громадянство), їм має бути дозволено в'їзд. Громадянину, який не в змозі задовільно продемонструвати своє громадянство, проте повинна бути надана «будь-яка розумна можливість» отримати необхідні документи або доставити їх у розумний строк.Practical Handbook for Border Guards, Part II, section I, point 2.9 (C (2019) 7131)Judgment of the European Court of Justice of 17 February 2005, Case C 215/03, Salah Oulane vs. Minister voor Vreemdelingenzaken en Integratie
Крім того, громадяни ЄЕЗ і Швейцарії можуть в'їжджати до наступних країн і територій за межами ЄЕЗ і Швейцарії лише на підставі свого національного посвідчення особи: Акротирі і Декелія Албанія Андорра Боснія і Герцеговина Фарерські острови Заморські володіння Франції Грузія (за винятком Абхазії та Південної Осетії; не діє для громадян Норвегії та Ісландії) Гібралтар Косово Молдова Монако Чорногорія Монтсеррат (до 14 днів і лише транзитом) Північний Кіпр Північна Македонія Сан-Марино Сербія Придністров'я Ватикан
Туреччина дозволяє громадянам Бельгії, Болгарії, Франції, Німеччини, Греції, Угорщини, Італії, Ліхтенштейну, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Польщі, Португалії, Румунії, Іспанії та Швейцарії використовувати національне посвідчення особи для короткострокових візитів.
Аналогічно, Єгипет дозволяє громадянам Бельгії, Франції, Німеччини, Італії та Португалії в'їжджати за національним посвідченням особи для короткострокових візитів.
Гренландія дозволяє громадянам Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції використовувати будь-який документ, що посвідчує особу з фотографією.
Згідно зі своїм національним законодавством, громадяни Швеції та Фінляндії не можуть виїхати безпосередньо в країну поза межами ЄС/ЄАВТ лише за своїм посвідченням особи.
Ідентифікаційний документ
Існують різні правила щодо домашнього використання документів, що посвідчують особу. Деякі країни вимагають використання національного посвідчення особи або паспорта. В інших країнах національні посвідчення особи є повністю добровільними та потрібні не всім, оскільки приймаються документи на кшталт водійських посвідчень. Наприклад, в Австрії, Фінляндії, Швеції та Ісландії лише меншість має національне посвідчення особи. В Ірландії паспортна картка також є добровільною. Навпаки, в таких країнах, як Франція чи Італія, національне посвідчення особи дуже поширене, хоча будь-який виданий державою документ приймається на рівних умовах.
Навіть у тих країнах ЄЕЗ, які вимагають від своїх громадян наявності національного посвідчення особи, зазвичай немає зобов'язання постійно носити його з собою.
Громадяни ЄЕЗ і Швейцарії, які реалізують своє право на вільне пересування в іншій державі-члені ЄЕЗ або Швейцарії, мають право використовувати своє національне посвідчення особи під час взаємодії не лише з державними органами, але й з постачальниками послуг приватного сектору. Національні посвідчення особи часто приймаються і в інших частинах світу для неофіційних цілей ідентифікації (наприклад, перевірка віку).
Електронні посвідчення особи (eID) Станом на 2024 рік усі країни ЄС/ЄЕЗ (крім Данії) видають національні посвідчення особи з контактними та/або безконтактними (NFC) функціями смарт-карток. Регламент передбачає, що функції eID повинні бути логічно або фізично відокремлені від біометричної функції картки за стандартом ICAO.
Можуть використовуватися додатки для цифрового підпису, які дозволяють власнику автентифікувати себе в цифровому вигляді за допомогою посвідчення особи. Все більше країн ЄС запроваджують спеціальні мобільні додатки, пов'язані з державними реєстрами, які замінюють фізичні посвідчення особи. У 2024 році ЄС ухвалив правила, спрямовані на стандартизацію електронних ідентифікацій через мобільні гаманці.
Спільні особливості дизайну та безпеки Стандарти Європейського Союзу від 2006 року 4 грудня 2006 року всі держави-члени Європейського Союзу погодилися ухвалити спільний дизайн та мінімальні стандарти безпеки для національних посвідчень особи, що були викладені в проєкті резолюції від 15 листопада 2006 року. Стандарт визначав мінімальну біографічну інформацію (зокрема номер документа, термін дії, підпис), машинозчитуваність та відповідність вимогам ICAO.
Нові стандарти Європейського Союзу
У 2019 році Європейський Парламент і Рада Європейського Союзу ухвалили новий регламент зі спільним форматом посвідчень особи. Метою регламенту була заміна та гармонізація різних моделей посвідчень особи, що зараз використовуються в Європі. Регламент почав застосовуватися в ЄС 2 серпня 2021 року, а в ЄЕЗ — з 1 лютого 2024 року.
Однак у березні 2024 року цей регламент був визнаний недійсним Європейським судом (ECJ), оскільки він був ухвалений на неправильній правовій основі. Він мав залишатися чинним щонайбільше до 31 грудня 2026 року, щоб Рада могла ухвалити новий регламент на правильній правовій основі.
23 липня 2024 року Європейська комісія опублікувала новий правовий акт, який відповідає вимогам Суду ЄС. Його зміст майже ідентичний оскаржуваному акту. 12 червня 2025 року новий правовий акт був одноголосно ухвалений Радою ЄС і набув чинності 10 липня 2025 року.
Усі держави-члени ЄС і ЄЕЗ зобов'язані видавати посвідчення особи відповідно до Регламенту Ради, за винятком Данії через її відмову від участі у сфері свободи, безпеки та юстиції.
Вимоги до посвідчень особи викладені в Регламенті Ради (ЄС) 2025/1208, який зазначає: Посвідчення особи повинні виготовлятися у форматі ID-1 і містити машинозчитувану зону (MRZ). Стандарти безпеки повинні ґрунтуватися на Документі ICAO 9303. Документ повинен мати назву «Посвідчення особи» офіційною мовою та щонайменше однією іншою офіційною мовою інституцій Союзу. Він повинен містити дволітерний код країни держави-члена, що видала картку, надрукований у негативі в синьому прямокутнику та оточений 12 жовтими зірками (Прапор ЄС) на лицьовому боці. (Вимога щодо прапора ЄС не поширюється на Норвегію, Ісландію та Ліхтенштейн). Він повинен включати номер документа довжиною в 9 символів. Він повинен включати високозахищений носій інформації, який міститиме зображення обличчя власника картки та два відбитки пальців у сумісних цифрових форматах. Посвідчення особи повинні мати мінімальний термін дії 5 років і максимальний — 10 років. Але держави-члени можуть передбачити термін дії менше 5 років для неповнолітніх та більше 10 років для осіб віком від 70 років. Посвідчення особи, які не відповідають новим вимогам, перестають бути дійсними після закінчення терміну їх дії або до 3 серпня 2031 року.
Кіпр почав видавати посвідчення особи, що відповідають гармонізованим вимогам, ще в серпні 2020 року, ставши першою країною, яка впровадила новий стандарт, за нею того ж місяця послідувала Мальта. Впровадження в державах-членах відбувалося поступово і завершилося, коли Португалія та Болгарія впровадили нові стандарти у червні 2024 року.
Картки, видані державами ЄЕЗ Унаслідок угоди про ЄЕЗ, у лютому 2024 року Норвегія, Ісландія та Ліхтенштейн стали зобов'язані виконувати Регламент з певними спеціальними положеннями, зокрема відсутністю вимоги щодо прапора ЄС. Норвезькі посвідчення особи відповідають регламенту з липня 2021 року. Ліхтенштейн почав видавати біометричні посвідчення особи стандарту ЄС у січні 2024 року. Ісландія почала видавати нові посвідчення особи стандарту ЄС у березні 2024 року, першою у світі використавши новий додатковий формат ICAO 9303 з вертикальним розміщенням. Посвідчення особи, видані державами ЄЕЗ, є так само дійсними, як і посвідчення особи ЄС у межах ЄС та ЄАВТ.
Невідповідні картки Данія, Ірландія та Швейцарія не видають карток, що відповідають Регламенту Ради (ЄС) 2025/1208, з різних причин.
Данські посвідчення особи видаються муніципалітетами, кожне має свій власний дизайн, і не приймаються як дійсні проїзні документи за межами Данії. Ірландія не видає посвідчення особи, а видає паспортну картку на добровільній основі лише тим, хто має ірландський паспорт-книжечку. Регламент ЄС не застосовується до ірландських паспортних карток, оскільки вони не слугують цілям ідентифікації в державі-члені, що їх видає. Тим не менш, вони дотримуються стандарту ICAO 9303. Національні посвідчення особи Швейцарії не підпадають під дію Регламенту ЄС; однак вони машинозчитувані, хоча й не містять біометричних даних. У червні 2025 року було оголошено, що у 2026 році буде запроваджено біометричні посвідчення особи, що відповідають стандарту.
Огляд національних посвідчень особи Держави-члени видають різноманітні національні посвідчення особи з різними технічними специфікаціями та відповідно до різних процедур видачі.
Держава-член Інтерфейс смарт-картки Аверс Реверс Обов'язковість Вартість Термін дії Орган видачі Остання версія АвстріяБезконтактний Документ, що посвідчує особу, не є обов'язковим €91 (від 16 років) €39 (діти до 16) 10 років (>12) 5 років (2–11) 2 роки (<2) Магістрати міст або районні комісії 2 серпня 2021 БельгіяКонтактний / Безконтактний Національне посвідчення особи є обов'язковим для громадян Бельгії віком від 12 років Відрізняється за містами Еквівалент €11 або €17 у місцевій валюті (за кордоном) 6 років (12-18) 10 років (>18) Муніципалітет 15 липня 2021 БолгаріяБезконтактний Національне посвідчення особи є обов'язковим для громадян Болгарії віком від 14 років перша картка безкоштовно (14–16) €6.65 (14–17) €9.20 (18–69) безкоштовно (70+) 4 роки (14–17) 10 років (18–69)