Берлінська обсерваторія () — німецька астрономічна установа, що включає низку обсерваторій та пов'язаних організацій у місті Берлін і його околицях у Німеччині.
Її витоки сягають 1700 року, коли Готфрід Вільгельм Лейбніц ініціював створення Бранденбурзького наукового товариства, яке 1744 стало Прусською академією наук. Товариство не мало власної обсерваторії, однак у ньому працював астроном , який вів спостереження з приватної обсерваторії в Берліні. Першу невелику обсерваторію обладнали 1711 року; вона фінансувала себе завдяки календарним обчисленням. У 1825 році король Фрідріх-Вільгельм III призначив директором Йоганна Франца Енке. За підтримки Александера фон Гумбольдта Енке переконав короля профінансувати повноцінну обсерваторію, але за умови, що її відкриватимуть для публіки дві ночі на тиждень. Будівлю спроєктував відомий архітектор Карл Фрідріх Шинкель, і вона почала працювати 1835 року. Нині обсерваторія має код 548.
Хоча спочатку обсерваторію збудували на околиці міста, з часом Берлін розрісся настільки, що через два століття вона опинилася серед щільної забудови, що значно ускладнило спостереження. У зв'язку з цим запропонували перенести обсерваторію. 1913 року її перенесли до Бабельсберга, района Потсдама (код обсерваторії 536). З 1992 року установою керує Потсдамський астрофізичний інститут Лейбніца, хоча з XX століття її не використовують для астрономічних спостережень.
У Берліні залишаються Обсерваторія Вільгельма Ферстера (код 544), Обсерваторія Архенгольда в районі Трептов (код 604), Обсерваторія Уранія (код 537), а також Обсерваторія Бруно Бюргеля.
Історія
Передісторія
У вересні 1699 року протестантські імперські стани на Рейхстазі в Регенсбурзі ухвалили запровадити у 1700 році «Вдосконалений календар» у протестантських німецьких державах, щоб узгодити календарні обчислення з астрономічними даними, не запроваджуючи при цьому григоріанський календар, який 1582 року проголосив папа Григорій XIII. Лише 1775 року Фрідріх II переконав протестантські імперські стани повністю перейти на григоріанський календар разом із його способом обчислення Великодня. Вдосконалений календар набув чинності в лютому 1700 року: після 18 лютого за юліанським календарем одразу настало 1 березняAnne Brüning: Von der Lindenstraße auf den Babelsberg. In: Berliner Zeitung, 16. Juni 2010.. У ході цієї календарної реформи Фрідріх III, курфюрст Бранденбургу, 10 травня 1700 року видав календарний патент для ще не заснованої Берлінської обсерваторії. Через вісім днів призначили директором, або ординарним астрономом («astronomo ordinario»), обсерваторії. 11 липня 1700 року, у день свого 43-річчя, курфюрст підписав установчу грамоту про заснування в Берліні академії та обсерваторії. Так місто отримало Курфюрстське Бранденбурзьке наукове товариство, створене за планом Готфріда Вільгельма Лейбніца за підтримки курфюрстини Софії Шарлотти, тобто академію, подібну до тих, що вже існували в Лондоні, Парижі та Римі. Лейбніц став її першим президентом. Згідно з концепцією Лейбніца, а також за ідеєю єнського професора математики Ергарда Вайгеля, доходи від обчислення й розповсюдження офіційного календаря астрономічною установою мали фінансувати діяльність товариства й протягом тривалого часу залишалися майже єдиним джерелом його прибутків. Оскільки товариство ще не мало власної обсерваторії, Кірх проводив спостереження в різних приватних будинках, зокрема з 1705 року — у приватній обсерваторії таємного радника на Валльштрасе в районі . Йому допомагали дружина Марія Маргарета та син . Зокрема, Марія Маргарета Кірх відкрила комету 1702 року. Тим часом 1701 року курфюрст коронувався як перший король Пруссії. 1 січня 1710 року п'ять незалежних до того міст — Доротеєнштадт, Фрідріхштадт, Фрідріхсвердер і подвійне місто —Кельн, разом із Ной-Кельном, об'єднали в місто Берлін.
Стара Берлінська обсерваторія
Перша Берлінська обсерваторія розташовувалася в стайнях в Доротеєнштадті. Стайню на 200 коней спорудили на Унтер-ден-Лінден у 1687—1688 роках за проєктом архітектора Йоганна Арнольда Нерінга, а в 1695—1697 роках надбудували другий поверх для заснованої 1696 року Академії живописного, скульптурного та архітектурного мистецтва. У 1696—1700 роках розширив комплекс будівель для заснованого 1700 року Наукового товариства, подвоївши його площу на північ до Летцте-штрасе, нинішньої ДоротеєнштрасеDorotheenstraße. In: Straßennamenlexikon des Luisenstädtischen Bildungsvereins (beim Kaupert)<ref>Kathrin Chod, Herbert Schwenk, Hainer Weisspflug: Akademie der Wissenschaften. In: Hans-Jürgen Mende, Kurt Wernicke (Hrsg.): Berliner Bezirkslexikon, Mitte. Luisenstädtischer Bildungsverein. Haude und Spener / Edition Luisenstadt, Berlin 2003, ISBN 3-89542-111-1. У 1700—1711 роках над північним крилом комплексу за проєктом Ґрюнберга звели вежу з трьома додатковими поверхами, що стала будівлею обсерваторії. Ця 27-метрова споруда була однією з перших баштових обсерваторій XVIII століття. У 1706 році обсерваторія вже була частково придатна до використання, а 1709 року — більш-менш готова до роботи. 15 січня 1711 року перейменоване 1701 року Королівське прусське наукове товариство провело у вежі своє перше засідання, а через чотири дні, 19 січня 1711 року, — перші урочисті збори, під час яких обсерваторію офіційно відкрили. Вона стала представницьким центром товариства. Згодом у її приміщеннях також розмістили бібліотеку й кабінет природничих колекцій. 1744 року Фрідріх II реорганізував товариство в Королівську академію наук, яка містилася тут до 1752 рокуStation 1: Berlin-Mitte Alte Sternwarte optischertelegraph4.de.
помер 1710 року, за рік до відкриття академії та обсерваторії. Його наступником на посаді керівника обсерваторії став його помічник . Після смерті Гофмана 1716 року його змінив — син Готфріда Кірха. Під час укладання календарів йому допомагали мати Марія Маргарета Кірх і сестра Крістіна Кірх, так само як колись він разом із матір'ю допомагав батькові. Коли 1720 року його мати померла, Наукове товариство доручило йому навчити астронома Йоганна Георга Шютца, який не мав досвіду в укладанні календарівSebastian Kühn: Wissen, Arbeit, Freundschaft. Ökonomien und soziale Beziehungen an den Akademien in London, Paris und Berlin um 1700. V&R unipress, 1. Auflage 2011, S. 121, ISBN 978-3-89971-836-2. Шютц допомагав йому в практичній роботі з 1720 до 1736 року. Після смерті Христфріда Кірха 1740 року директором став . Основну частину календарних обчислень ще багато років виконувала Крістіна Кірх; вона також відповідала за розрахунок доходів. У період існування старої обсерваторії астрономічними питаннями в Берліні, серед інших, займалися Леонард Ейлер, Жозеф-Луї Лагранж і Йоганн Генріх Ламберт. 1765 року обійняв посаду першого астронома. 1768 року обсерваторія отримала , виготовлений , — свій перший важливий спостережний інструмент. Сьогодні цей прилад можна побачити в Потсдамському астрофізичниому інституті.
Пізніше директорами старої обсерваторії були Йоган III Бернуллі (з 1764 року), а після нього, з 1787 року, — Йоганн Елерт Боде. 1773 року Ламберт запросив Боде до Берліна для спільного видання ; після смерті Ламберта Боде став його одноосібним редактором Galerie des Universums. Перший випуск «Берлінського астрономічного щорічника» вийшов уже 1774 року для 1776 року, започаткувавши найдовшу в астрономії серію видань, що тривала до 1959 року. Завдяки цьому міжнародному інформаційному виданню Берлінська обсерваторія перетворилася на один із провідних європейських центрів астрономічної інформації. Спочатку Боде допомагав уже літній Крістіні Кірх у роботі над календарями. 1774 року він одружився з онукою однієї з її сестер; за сімейною традицією Кірхів вона також добре зналася на астрономії. Крістіна Кірх померла 1782 року. Уже як директор обсерваторії Боде за підтримки Фрідріха-Вільгельма III зміг добитися розширення установи, яка доти мала досить скромне обладнання, і надбудови другого спостережного поверху. Коли 2 листопада 1798 року він подав відповідне прохання, для спостережень використовували лише третій поверх вежі. Два верхні поверхи були об'єднані у високе приміщення. Після затвердження 7 квітня 1800 року проєкту й кошторису в розмірі 4465 талерів та завершення перебудови в червні наступного року спостереження поширили й на цей простір. Будівельними роботами керували старший придворний будівельний радник і палацовий будівничий Бок.
1797 року до Берліна як співробітник Боде прибув , а 1801 року в «Астрономічному щорічнику» на 1804 рік опублікували його працю, у якій він дійшов висновку про викривлення світлових променів у гравітаційному полі. 1805 року до Боде в Берлін приїхав , який допомагав йому в астрономічних спостереженнях і роботі над щорічником, де згодом з'явилися й перші власні статті Ольтманнса. Він також став співробітником Александера фон Гумбольдта й опрацьовував координати, отримані під час його нещодавньої дослідницької подорожі Центральною та Південною Америкою. Після окупації Берліна військами Наполеона 1806 року Гумбольдта призначили дипломатом у Париж, а 1808 року Ольтманнс вирушив туди слідом за ним. До 1811 року астрономічний інститут фінансувався виключно завдяки монополії на укладання календарів, наданій академії під час її заснування; того ж року академія втратила цей привілей і надалі отримувала фінансування з державного бюджету та від благодійних фондів.
Коли через похилий вік Боде постало питання про його наступника, Карл Фрідріх Гаусс і Фрідріх Вільгельм Бессель відмовилися від цієї посади friedensblitz.de. За рекомендацією Бесселя 1825 року король Фрідріх-Вільгельм III запросив до Берліна Йоганна Франца Енке, який з 1822 року очолював knerger.de, і призначив його директором Берлінської обсерваторії. Завдяки впливові Александера фон Гумбольдта вдалося придбати дороге обладнання, а також домогтися від прусського короля дозволу на спорудження нової обсерваторії на тодішній околиці міста. Однією з умов було відкриття обсерваторії для відвідувачів два вечори на тиждень.
Головним інструментом нової обсерваторії став рефрактор із майстерні Йозефа фон Фраунгофера в Мюнхені з апертурою дев'ять дюймів (24,4 см) і фокусною відстанню 4,33 метра. 9 жовтня 1828 року Гумбольдт подав клопотання про його придбання разом із меридіанним кругом, виготовленим берлінським майстром , і хронометром із берлінської годинникової майстерні . Фрідріх Вільгельм III схвалив виділення 8500 талерів на рефрактор, 3500 талерів на меридіанний круг і 600 талерів на хронометр. Рефрактор Фраунгофера прибув до Берліна 3 березня 1829 року. Нині він зберігається в Німецькому музеї в МюнхеніDer Refraktor von Joseph von Fraunhofer Deutsches Museum. 7 квітня 1829 року, за п'ять днів до від'їзду Гумбольдта в російську експедицію, він отримав королівське доручення замовити архітекторові Карлу Фрідріху Шинкелю проєкт нової обсерваторії та подати його разом із пропозицією щодо місця будівництва. Після повернення, 1 травня 1830 року, Гумбольдт листом звернувся до Шинкеля з проханням підготувати відповідний проєкт. 10 серпня 1830 року схвалили придбання земельної ділянки для нової обсерваторіїBerlin im Jahr 1830. In: Kalender des Luisenstädtischen Bildungsvereins.
У 1832—1849 роках вежа старої обсерваторії слугувала «Телеграфною станцією 1» у системі королівського прусського , що налічувала до 62 станцій і сполучала Берлін через Кельн із Кобленцем. 3 липня 1903 року вежу знесли. Від 1914 року всю територію колишнього комплексу стаєн між Доротеєнштрасе та Унтер-ден-Лінден займає Берлінська державна бібліотека.
Нова Берлінська обсерваторія