Дмитро Богданович Головко ( , місто Київ) — український радянський діяч, секретар Київського міськкому КПУ, радіофізик, ректор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Кандидат технічних наук (1971), професор (1992). Дійсний член Московської міжнародної академії педагогіки і соціології. Голова Ради засновників Української технологічної академії (УТА). Академік УТА (відділення «Сертифікація технологій, виробів і матеріалів») (з 1992 року). Чоловік Л. Н. Головко.
Біографія У 1958 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка, радіофізик.
З 1958 по 1970 рік працював на підприємствах військово-промислового комплексу в Києві та в Київському науково-дослідному інституті радіоелектроніки. Член КПРС.
У 1970—1974 роках — на партійній і радянській роботі в Києві. До лютого 1974 року — голова виконавчого комітету Московської районної ради депутатів трудящих міста Києва.
У лютому 1974 — січні 1986 року — секретар Київського міського комітету КПУ.
У 1986—2003 роках — ректор Київського технологічного інституту легкої промисловості. Голова оргкомітету Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні інформаційні та енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини».
З 2003 року — радник ректора та професор кафедри фізики Київського технологічного інституту легкої промисловості (тепер Київського університету технологій та дизайну).
Наукова діяльність Очолював наукові теми з розробки принципово нових твердотілих електролюмінесцентних джерел світла на базі спеціально виготовлених широкозонних матеріалів, а також створення теоретичних основ системи метрологічної сертифікації науково-технічної продукції. Досліджував питання автоматизації управління виробництвом, сертифікації та стандартизації. Автор 5 монографій, навчальних посібників і 12 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Має державні нагороди.
Основні праці Загальні основи фізики: підручник. 1998. Високоточні вимірювання багатофункціональними термосенсорами. 2000 Основи метрології та вимірювань. 2001 Модуляційні вимірювачі електричних та неелектричних величин. 2001 Частотно-дисперсійні аналізатори складу речовин. 2002
Нагороди орден «За заслуги» ІІІ ступеня (1996) два ордени Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медалі заслужений працівник народної освіти України
Джерела Головко Дмитро Богданович Головко Дмитро Богданович