Шуї (, shu'i), також відоме як шуві (shuw'i) чи шуве (shuve) — традиційне арабське вітрильне дау невеликих розмірів з низько нахиленим ахтерштевнем і характерними «крилами» над високо піднятою похилою кормою. Сьогодні шуї є найбільш поширеним видом дау в Перській затоці та Омані. Використовуються як рибальські судна, а також для перевезення пасажирів та невеликих вантажів .

Опис

Профіль шуї добре впізнаваний завдяки їх низько нахиленому довгому форштевню, з подвійним вигином на зазвичай розфарбованому кінці і піднятій похилій пласкій транцевій кормі, прикрашеній по боках характерними «крилами». Середня довжина корпусу шуї складає від 7 до 15 метрів. Шуї, як багала або ганджа відноситься до типів дау з «європеїзованою» пласкою транцевою кормою і історично мало одну, або зрідка — дві щогли з чотирикутними косими «арабськими» вітрилами у формі неправильної трапеції. Пласка корма шуї чудово підходить для розміщення на ній підвісних чи вбудованих двигунів і сьогодні значна кількість шуї Перської затоки моторизовані і використовують вітрила лише як допоміжний засіб до двигуна, або й взагалі позбавлені щогл і вітрил.

На кормі шуї з дерев'яних брусів зазвичай встановлюється легкий каркас, на якому робиться навіс для захисту від сонця, а на рибальських шуї зберігаються сітки. На пасажирських і туристичних шуї цей каркас перетворюють у велику платформу для перевезення людей. Іноді таку платформу роблять двоповерховою і вона далеко і непропорційно видається за корму судна.

Якщо на будівництво великих дау, таких як ганджа або бум, йшло до 10 місяців, будівництво шуї могло бути здійснено за строк 3-4 місяці. Історично, як усі дау, шуї відносились до «зшитих суден» і будувались за традиційною арабською технологією «спочатку корпус» за допомогою зв'язування або «зшиття» дерев'яних елементів судна мотузками з койру, без застосування металевих цвяхів. Хоча сучасні шуї продовжують будуватись за технологією «спочатку корпус», при їх будівництві використовують сучасні технології те металеві цвяхи, а човни з корпусом, зшитим мотузками, сьогодні майже не зустрічаються.

Поширення і використання Шуї є традиційними човнами для країн, розташованих на узбережжі Перської і Оманської заток, таких як Катар, Бахрейн, Кувейт, Оман і ОАЕ, моряки цих регіонів називають шуї «сестрою самбука» . Історично вони використовувались для рибальства і вилову перлів поряд з іншими дау малих і середніх розмірів, таких як джалібот, самбук і батиль. Після винайдення і розповсюдження в 1910-х роках в Японії штучного способу вирощування перлин в промислових масштабах, а також відкриття в 1930-х роках в Перській затоці великих покладів нафти, перловий і риболовний бізнес в регіоні почав швидко втрачати свою актуальність, що призвело до зникнення традиційних дау і занепаду традицій їх будівництва. Проте, якщо великі і середні традиційні торгові, транспортні та риболовні дау, такі як бум, ганджа, багала, самбук і батиль в другій половині XX ст. майже повністю зникли, невеликі дау, такі як шуї і джалібот змогли пристосуватись до змін і знайти свою нішу в нових умовах. Моторизовані шуї сьогодні широко застосовуються в перевезеннях пасажирів та невеликих вантажів між затоками та прилеглими до узбережжя островами, а також для рибальства та в рекреаційно-туристичних цілях.

Суднобудівні верфі, що будують човни типу шуї, переважно розташовані в Катарі і на узбережжі Оману, від Моската до Сухара.

Джалібот і джахазі На шуї дуже схоже інше дау, що широко використовується сьогодні в Перській затоці — джалібот. Цей тип дау має подібні до шуї розміри, вітрильне озброєння та призначення, але відрізняється від шуї формою носа, на якому прямий форштевень не нахилений вперед, а розміщується майже вертикально, що робить джалібот дуже схожим на деякі європейські моделі човнівhttps://web.archive.org/web/20120715154255/http://al-bab.com/bys/articles/taylor03.htm. На шуї також схоже дау з узбережжя Суахілі — джахазі, яке має схожі розміри і аналогічний похилий ніс, але корма африканських джахазі зазвичай немає характерних для шуї «крил».

Див. також Зшите судно Дау

Галерея

Примітки

Джерела

Agius, Dionisius (2005). Seafaring in the Arabian Gulf and Oman. The People of the Dhow. Kegan Paul ltd, London, ISBN 0-7103-0939-2 Agius, Dionisius (2008). Classic Ships of Islam: From Mesopotamia to the Indian Ocean, BRILL, ISBN 9004158634. p. 314 Agius, Dionisius (2009). In the Wake of the Dhow: The Arabian Gulf and Oman, Ithaca Press, Amazon ISBN 9004158634 Al-Hijji, Ya'qub Yusuf (2001). The Art of Dhow-building in Kuwait. Arabian Publishing Ltd ISBN 978-1900404280 Hawkins, Clifford W. (1977). The Dhow: An Illustrated History Of The Dhow And Its World, Nautical Publishing Co. Ltd, ISBN 978-0245526558 Hornell, James (1942). A Tentative Classification of Arab Sea-craft // Society for Nautical Research. Mariners Mirror 28 no1, 1942, 11-40 books.google Hourani, George F. (1951). Arab Seafaring in the Indian Ocean in Ancient and Early Medieval Times . viii, 131 pages, 8 plates. Princeton University Press, 1951., Reprinted: Princeton University Press. 1995 ISBN 9780691000329 Mondfeld, Wolfram (1979). Die arabische Dau . Delius Klasing & Co, ISBN 3-7688-0283-3 Moreland, W.H. (1939). The Ships of the Arabian Sea about A. D. 1500 // The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland. Vol. I, IV. 1939. Sheriff, Abdul (2010). Dhow Cultures of the Indian Ocean: Cosmopolitanism, Commerce and Islam. London Hurst&Co ISBN 978-1-84904-008-2

Посилання Traditional boat types — shuw'i Traditional Arab sailing ships