Мері Олівер (; 10 вересня 1935—17 січня 2019) — американська поетеса. Лауреат Пулітцерівської премії 1984 року за поетичну збірку «Американський примітивізм» (American Primitive). Лауреат Національної книжкової премії 1992 року за збірник «Нові і вибрані поезії» (New and Selected Poems).
Біографія Мері Джейн Олівер народилася 10 вересня 1935 року в Клівленді. Після школи вступила до Університету штату Огайо, потім перевелася у Вассар-коледж, проте жодного з цих закладів так і не закінчила. Захоплюючись поезією, особливо творчістю Едни Сент-Вінсент Міллей (1892—1950), вона одного разу під впливом імпульсу вирушила в Остерліц (штат Нью-Йорк), де перед смертю проживала знаменита поетеса. Вона була прийнята в будинку і допомагала сестрі поетеси займатися доглядом і впорядкуванням різних паперів. Там же в Остерліці вона зустріла свою незмінну супутницю життя (померла у 2005 році) Моллі Мелоні Кук. Далі вони багато десятиліть проживали в Провінстаун (Массачусетс).
Перша збірка віршів Мері Олівер «No Voyage» вийшла в 1965 році. Надалі її популярність зростала з року в рік, приносячи престижні національні премії.
Померла 17 січня 2019 року.
Особисте життя Під час візиту до Аустерліца наприкінці 1950-х років Олівер познайомилася з фотографкою Моллі Мелоун Кук, яка стала її партнеркою на понад 40 років.Duenwald, Mary. (July 5, 2009.) «The Land and Words of Mary Oliver, the Bard of Provincetown». New York Times. Retrieved September 7, 2010. У книзі фотографій та уривків із щоденника Кук «Наш світ», яку Олівер склала після смерті Кук, Олівер пише: «Я глянула [на Кук] і впала, зачепилася та перекинулася». Кук була літературним агентом Олівера. Вони мешкали переважно в Провінстауні, штат Массачусетс, де жили до смерті Кука у 2005 році, і де Олівер продовжувала жити«Oliver Biography». Academy of American Poets. Retrieved September 12, 2012. до переїзду до Флориди. Про Провінстаун вона сказала: «Я також закохалася в місто, в це дивовижне злиття землі та води; середземноморське світло; рибалок, які заробляли на життя важкою та складною працею з лякаюче маленьких човнів; і, як мешканців, так і інколи відвідувачів, численних художників та письменників. […] Ми з М. вирішили залишитися».
Олівер цінувала свою конфіденційність і давала дуже мало інтерв'ю, кажучи, що воліла, щоб її твори говорили самі за себе.Mary Oliver's bio at publisher Beacon Press (note that original link is dead; see version archived at https://web.archive.org/web/20090508075809/http://www.beacon.org/contributorinfo.cfm?ContribID=1299 ; retrieved October 19, 2015).
Примітки