Галій Адільбековіч Адільбеков ( , Семипалатинськ — , Київ) — кадровий офіцер-танкіст, учасник радянсько-німецької війни, танкіст-ас, казах, гвардії підполковник, нагороджений: медаллю «За оборону Сталінграда» (1943), двічі орденом Червоного Прапора (13.02.1942), другим — посмертно (1943). Загинув при визволенні Києва.Якубовский И.И. «Земля в огне». — М., Воениздат, 1975. — С. 127
Біографія Народився 1 січня 1908 р. В губернії Семипалатинськ, містечку Кизилкум Белагашської волості, казах за національністю. У дитинстві він став сиротою, вуличним хлопчиком, закінчив Казахську обласну школу для підлітків третього класу в 1925 році в Оренбурзі.
Служба в передвоєнні роки Під час служби він командував взводом навчальних танків і кавалерії, ротою навчальних танків та окремою ротою, батальйоном танків.
Галий Адільбекович пішов добровольцем у Червону Армію в 1925 р. Незабаром його направили вчитися у військову школу. Успішно закінчивши в 1928 р., серед перших випускників Об'єднану військову школу Середньої Азії (ОСАВШ) в Ташкенті він поступив до 43-го Кавалерійський полку.
У 1928—1933 рр. командир взводу 43-го кавалерійського полку, він брав участь у боях 1930 року на пісках Каракуми, де був вперше поранений. Його було поранено в голову, він отримав перелом правої руки. Вилікувавшись, він повернувся на службу, в 1931 році пройшов перепідготовку в Бронетанковій школі старших офіцерів у Ленінград.
До початку Другої світової війни Г. А. Адільбеков навчався в Москві у Військовій академії бронетанкових військ, керував танковою ротою. Г. А. Адільбеков був єдиним казахом, який закінчив цю академію.
Радянсько-німецька війна
1941 рік Як частина діючої армії з початку Другої світової війни, командир танкового батальйону 102-го танкового полку, з яким стикалася війна під час переозброєння. До війни цей полк входив до складу 51-ї танкової дивізії.
На початку бойових дій полк не зміг своєчасно отримати важкі танки КВ, тому сім екіпажів було направлено в Ленінград на Кіровський завод. Вже 8 липня полк досягає району концентрації Хомена, м. Жуково, на південний схід від Невель. А через день, не маючи повітряного прикриття, під постійними бомбардуваннями він вступив у битву Вітебськ, єдиної з усіх частин 51-ї танкової дивізії. Після кількох атак машини вийшли з бою з мінімальною кількістю палива. Потім їм довелося зіткнутися з ворожими танками з майже порожніми танками, бо наступного ранку розпочався німецький контрнаступ. Відразу після боїв 102-го Вітебського танкового полку 51-а танкова дивізія в середині липня 1941 року була перетворена в 110-ю танкову дивізію і передана 31-й армії.51-а танкова дивізія
У липні 1941 року Галий Адільбекович був командиром танкового батальйону 110-ї танкової дивізії. Учасник боїв, коли дивізія напала на німецьку 7-ю танкову дивізію з метою досягнення Смоленська і звільнення оточених армій. Після реорганізації дивізії у 141-ю та 142-ю танкові бригади, з кінця серпня до кінця жовтня 1941 р. Капітан Г. А. Адільбеков командував 1-м середнім і важким танковим батальйоном 141-ї танкової бригади. У боях під Вітебськом, Трубчевськом та в Хутор-Михайлівському районі він здійснив перший відомий подвиг за роки війни, але отримав за це нагороду,Галій Адільбековіч Адільбеков Нагородний лист перебуваючи вже в лавах 121-ї танкової бригади.
Ще на початку війни про нього вже були дві незалежні публікації в центральних газетах СРСР - від 5-го вересня 41 р в газеті «Вечірня Москва»«Вечерняя Москва» (№210), страница 2, от 5.09.1941 г. і 13-го вересня 41 р в газеті «Известия»«Известия» № 217 (7593) от 13.09.1941 г. .
31 серпня в 18 км на захід від Трубчевська відбувся танковий бій, який тривав до 8 вересня. Радянська 141-та танкова бригада та 108-та танкова дивізія (близько 200 танків) зіткнулися з вищими силами 47-го танкового корпусу Гудеріана (понад 300 танків). Танки 141-ї бригади вступили в бій прямо з поїздів, не встигнувши розвернутися. Це дало змогу відновити положення військ 13-ї армії, поповнити його і разом з 3-ю армією знову вступити в бій. До середини вересня ворог тут був зупинений і разом з 13-й та 3-й арміями був загнаний у річку. Судячи на відстані понад 40 км. Було звільнено 16 населених пунктів. Тоді, у серпні-вересні 1941 року, це було дуже важливо. А в середині вересня 1941 року ворогу в цих місцях практично не було проти чого воювати.Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939—1942 гг. — Том III: От начала восточной кампании до наступления на Сталинград (22.06.1941—24.09.1942) / Пер. с нем. И. Глаголева, коммент. полк. К. Черемухина — М.: Воениздат, 1971 — 589 с. Кожні чотири з п'яти танків Гудеріана були вражені. І якщо він захопив міста Брянської області за 1-2 дні, то оборона Трубчевська, включаючи «кальдеру Трубчевських», триватиме два місяці.
Генерал-полковник Гайнц Вільгельм Гудеріан пише у своїх мемуарах про битви між Почепом і Трубчевськом: «Тут ми вперше зустрічаємо фанатичний російський опір»Видавничий будинок "Красная звезда" 2 Ноября 2011 года .
В результаті контрнаступу фронт був розвернутий, бої вирували на всі боки, танковий батальйон Г.Адільбекова був оточений, але продовжував виконувати бойове завдання. Знищивши танкову колону противника, значно перевершивши її, батальйон розгромив тил ворога, його військові частини та живу силу. Вийшовши з оточення з боями, командиру вдалося врятувати всі свої танки, не втративши жодного.Адильбеков Галий Адильбекович // PressReader Після цих запеклих боїв майже вся 141-та танкова бригада, в якій служив Галій Адільбекович, який перебував у постійних контратаках для стримування німецького наступу, була повністю знекровлена, а його останки були об'єднані в 121 танкову бригаду. З кінця жовтня 1941 р. По лютий 1942 р. Майор Г. А. Адільбеков був командиром 121-го танкового полку 121-ї танкової бригади Південно-Західного фронту. — С. 6 — 16.
1942 рік З 27 березня 1942 року майор Адільбеков — заступник командир 121-ї окремої танкової бригади. Його товариш по зброї Якубовський I.I., майбутній Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу, головнокомандувач Об'єднаних збройних сил держав-членів Варшавського договору, писав у своїх спогадах:
У травні-серпні 1942 р. Галій Адільбеков навчався в Москві на курсах підвищення кваліфікації командного складу, після чого брав участь у підготовці 47-ї танкової бригади (II ф.).
З 19.09. до 21.10.1942 р. підполковник Адільбеков Г. А. — командир 47-ї окремої танкової бригади (II ф.)
З характеристик командування: „Під час походу бригади на фронт танки Г. Адільбекова в районі станції Морозовський несподівано зіткнулися з ворогом, але змогли зібратися і нанести йому значну шкоду“. Цей епізод належить до періоду Сталінградської битви. — С. 109. Під час цих боїв був вражений танк Адільбекова, він був знову поранений, горів танку і вижив. Нагороджений медаллю За оборону Сталінграда».Галий Адильбекович Адильбеков // Інтернет портал «Наш Кавказ»
1943 рік З кінця жовтня 1942 р. По 21 жовтня 1943 р. гвардії підполковник Г. А. Адільбеков був командиром окремого 47-го гвардійського танкового полку. Герой Радянського Союзу, генерал-майор танкових військ, командир 9-го механізованого корпусу Малигін К. А. згадує: «Серед танкових полків 47-й гвардійський полк підполковника Г. А. Адільбекова відразу став найкращим …» — С. 76.
З розвитком Сумсько-Прилуцької наступальної операції в кінці 21 вересня 1943 року 47-й гвардійський танковий полк наступав у складі передових підрозділів 3-ї гвардійської танкової армії генерал-лейтенанта П. С. Рибалка, наступаючи з півночі та північного сходу, пробрався до Дніпра. З 23 вересня радянські війська вели жорстокі бої за підтримку та розширення Букринського плацдарму. Бої за Букринський плацдарм увійшли в історію як одна з найкривавіших операцій такого роду. У жовтні 1943 року з Букринського плацдарму радянські війська двічі здійснювали наступ для звільнення Києва, але безрезультатно. 21.10.1943 р. на Букринському плацдармі під час переправи через Дніпро та визволення Києва, поблизу Хутір Луковиця в Україні в бою на чолі танкової атаки, загинув // NEWS MEDIA live.kg гвардії підполковник Г. А. Адільбеков. Пятница, 23 апреля 2021 года. №15 (11720) На момент його смерті він був єдиним представником народів Середньої Азії в чині гвардії підполковника, командира окремого гвардійського танкового полку.
Сім'я Дружина: Адільбекова Менжіян Ільясівна (уроджена Валієва, сирота з 9 років) 1912 року народження (с. Назаровка, Словгородський район, Алтай територія) Син: Алім Галійович Адільбеков Дочка: Адільбекова Роза Галієвна Прийомна дочка: Ахмадієва Фаріда Шакірівна
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда» (липень 1943) Орден Червоного Прапора (13.02.1942) Орден Червоного Прапора (посмертно 1943) золотий годинник (вересень 1943)
Пам'ять Музей — Україна
Гвардії підполковник Адільбеков Г. А. похований у братській могилі Луковиці Канівського району України. При школі створено музей військової слави, де дбайливо зберігається пам'ять про командира Г. А. Адільбекове. З листа вчителя І. А. Вересоцького, який збирав матеріали про боях за Дніпро і організував в школі музей бойової слави:
Музей — Алма-Ата У будинку офіцерів в Алмати, в музеї, створеному В. І. Панфіловою — дочкою командира дивізії, присвячений Галію Адільбековічу цілий стенд.
Галерея
Примітки
Література
Новая газета (НА ВСТРЕЧУ ПОБЕДЕ-специальный проект «новой») № 26 (2313) 16.03.2015
Видео «Внук подполковника-танкиста Адильбекова ищет внуков маршала Якубовского и его однополчан» / «Вечерний Бишкек|vb_kg» // видео «YouTube» «Неизвестный танкист-ас, казах Галий Адильбеков» / Цифровая Астана // видео «YouTube»
Зовнішні посилання та посилання
Список танкістів-асів Другої світової війни