Макс Герман Бауер (; 31 січня 1869, Кведлінбург — 6 травня 1929, Шанхай) — німецький офіцер, оберст Імперської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Біографія Вступив до лав німецької армії в 1890 році. У 1905 році отримав посаду в генштабі. Пізніше став фахівцем з артилерії і протягом Першої світової війни брав участь, крім іншого, в штурмі фортеці Льєж в Бельгії в 1914 році. До липня 1915 року домігся розвитку німецької промисловості з виробництва боєприпасів. Є автором брошури по оборонній тактиці.

Після війни Бауер брав участь в Каппському путчі. Після його провалу був змушений покинути Німеччину і працював в якості військового радника в СРСР, Іспанії та Аргентині. Повернувся на батьківщину в 1925 році після загальної амністії учасників путчу.

У 1926 році китайський інженер і ректор університету ім. Сунь Ятсена в Гуанчжоу, Чжу Цзяхуа, запропонував Бауеру стати військовим і економічним радником в Китаї. У 1927 році Бауер зустрівся з Чан Кайші, який найняв його в якості радника, бажаючи використати його зв'язки, щоб отримати більше зброї і технічної допомоги з Німеччини.

У 1928 році Бауер повернувся до Німеччини з метою налагодити контакти з німецькими промисловцями і армією. Через умови Версальського договору в Німеччині, однак, було складно організувати випуск будь-якої військової продукції. До того ж Бауер був persona non grata по відношенню до німецького уряду через його участі в путчі. Проте, Бауеру все ж вдалося сприяти укладенню торгових угод з Китаєм і встановити зв'язки з секретною німецької місією в Нанкіні.

Коли Бауер повернувся в Китай, він запропонував сформувати кілька невеликих, але добре навчених і озброєних військових з'єднань як ядра китайської армії і, як доповнення до них, безліч місцевих ополчень. Чан Кайші відхилив його ідею, оскільки припускав, що організація місцевих ополчень привела б до концентрації військової влади на місцях. Однак Бауеру вдалося ініціювати переміщення Академії Вампу з Гуанчжоу в Нанкін, де вона стала центральною військовою академією, і укомплектувати її викладацький склад німецькими інструкторами. Він запросив 20 німецьких офіцерів в Китай для того, щоб вони працювали там інструкторами з бойової підготовки та військової розвідки. Формально Бауер був економічним радником Кайші і займався питаннями розвитку інфраструктури.

Макс Бауер помер від віспи 6 травня 1929 року. Можливо, він був навмисно інфікований за вказівкою одного з своїх недоброзичливців, оскільки він був єдиною людиною в регіоні, який підхопив цю недугу. Був похований в Китаї з військовими почестями. Його тіло пізніше було повернуто до Німеччини і перепоховано в місті Свінемюнде 5 серпня 1929 року.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Столітня медаль Орден Червоного орла 4-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1913) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Pour le Mérite з дубовим листям орден (19 грудня 1916) дубове листя (28 березня 1918)

Бібліографія

Konnten wir den Krieg vermeiden, gewinnen, abbrechen? Drei Fragen mit Antworten, 1918 (Netzbuch) Der Irrwahn des Verständigungsfriedens, 1919 (Netzbuch) Der 13. März 1920, Riehn, München 1920 Der große Krieg in Feld und Heimat, Osiandersche Buchhandlung, Tübingen 1921 (Netzbuch) Wer trägt die Schuld an Deutschlands Unglück?, 1922 Ludendorff oder Delbrück?, 1922 Das Land der roten Zaren, Drachen-Verlag, Hamburg 1925

Література

Meyers Lexikon, Band 1, Bibliographisches Institut AG., Leipzig, 8. Auflage 1936

Посилання

Бауер на сайті The Prussian Machine. Біографія.

Примітки