Першою задкою регіону Шара-Фагараш став запис у "Terra Blacorum" 1222 року. У середні роки в провінції крім волоського населення та осілих громад наприкінці ХІІІ століття проходили різні традиційно міграції тюркських племен, таких як кумани, печеніги та - меншою мірою торки або навіть булгари з Волги. Таким чином, документи того часу вказують на існування в 1224 році silvei Blacorum et Bissenorum (лісу блазілорів та печенігів), можливо, між горами Фагераш та долиною Ольт, на "території, посіченій численними водами, де є топоніми та гідроніми тюркського походження".Alexandru MADGEARU - ROMÂNI ȘI PECENEGI ÎN SUDUL TRANSILVANIEI . Există și alte opinii ale istoricilor privitoare la locația geografică a "pădurii vlahilor și pecenegilor", care s-ar fi aflat în "zona Munților Cindrel înspre trecătoarea Oltului" în ultima instanță corespunzând pădurii de la Rășinari pâna la Tălmaci. Muntele Bessenyö (Beșineu/Peceneg) toponim din Rășinari, precum și numele de Talmács și Boycza fiind argumente relevante în sprijinul acestei din urmă ipoteze. На теперішній території поселення Віштя-де-Жос існувала навіть католицька єпархія куманів. Насправді етнографічний район Вішті називають долиною Ізінелор, назва "Ізін" може мати тюркське походження, але також слов'янське.Dictionarul etimologic al limbii romane, Bucuresti : Editura Saeculum I.O., 2002, Alexandre Cioranescu Tudora Șandru Mehedinti Magdalena Popescu-Marin, ISBN 973939986X 9789739399869 Кумани, можливо, залишили свій слід на назвах комуни Комена (що на латині coma означає хребет, хребет, хребет) та Сінка відповідно.
Однак назва "Коман" та похідні від неї в Румунії, схоже, не мають нічого спільного з іменем куманів середньовіччя, не були засвідчені до сучасного періоду, і місця з найвищою частотою таких назв не подає жодних археологічних свідчень поселень куманів.Spinei, Victor. The Cuman Bishopric - Genesis and Evolution. in The Other Europe: Avars, Bulgars, Khazars and Cumans. Edited by Florin Curta and Roman Kovalev. Brill Publishing. 2008. p. 64 Печеніги Арпашу були зафіксовані в угорських королівських документах як власники дипломів у 1222 р.,Vezi articol Pecenegi Pallas Grand Lexikon și documentul Rivulum qui dicitur Arpas emis un an mai târziu în 1223 în "Repertoriul arheologic al județului Sibiu, Sabin Adrian Luca, Zeno Karl Pinter, Adrian Georgescu ISBN 973-590-856-5, Editura Economică, Sibiu 2003"], а село Бегімбач (нещодавно перейменоване на "Олтеш") перекладається як "ручай Печеніг" ( німецькою "Bissen-bach").vezi nomenclator statistic al Transilvaniei Наявний гідронім печенізького походження - озеро Печінеагу на південному сході групи гір Фаґераш.Vezi text
Пастирсько-військова аристократична каста Печеніги та кумани були так званими "пастирсько-військовими" кастами, і є документи, в яких фігурують печеніги в районі Фаґераша, які часто брали участь, крім своїх службових обов'язків "прикордонників", як найманці чи добровольці до саксів та волохів в різних арміях місцевих магнатів з Трансільванії, такі як граф Іоаким Сібійський.O companie de sași sibieni, valahi, secui și pecenegi ('associatus sibi Saxonibus, Vlachis, Siculis, Bisensis') sub comanda comitelui sas Graf Joachim, au pornit din Sibiu înspre miazăzi ca să se războiască cu Împaratul Assanid Borilă Asen (dinastia valaha a Asenilor). Ioan Marian Țiplic opina de curând: "Considerăm că această populație (n.n. pecenegii), mai ales după 1068, este folosită de regalitatea arpadiană ca și populație de graniță, avându-i atestați în armata comitelui de Sibiu, Joachim și fiind așezați în zona Țării Făgărașului, care la acea dată se afla la limita de sud-est a regatului maghiar; DRH, D, I, p.28-29; Ukb., I, p.35; A. LUKACS, Țara Făgărașului în evul mediu (sec. XIII-XVI), București, 1999, p.156. D. N. Busuioc von Hasselbach consideră că pătrunderea elementelor pecenege în Țara Făgărașului, ținut aflat în apropierea zonelor pericarpatice, controlate de pecenegi din secolul al X-lea, s-a putut face încă în secolul al X-lea, fiind continuată și în veacul următor, admițând și el transformarea acestora în populație de grăniceri după anul 1068 (D. N. BUSUIOC von HASSELBACH, Țara Făgărașului în secolul al XIII-lea. Mănăstirea cisterciană Cârța, vol. II, Cluj- Napoca, 2001, p.27-28) Тевтонські лицарі, чия присутність у цьому районі була короткою (1211-1225), були викликані, оскільки захист, запропонований печенігами, розчарував королів Угорщини. Вони оселилися в південно-східній Трансільванії і побудували оборонну систему, але не мали права будувати кам'яні фортеці.Teutonic Knight, By David Nicolle, Graham Turner 2007 "Сьогодні визнається, що заснування держави Валахія (Валахія) не було результатом" появи легендарного Негру-вода, що прийшов з Фаґераша в 1290 р., але був результатом консолідації місцевих елементів.Ghyka Matila, A Documented Chronology of Roumanian History, Oxford: B. H. Blackwell Ltd. 1941 Але Негу Джувара вважав, що «один з лідерів волохів із регіону Фаґераш, з імовірним іменем куманського походження, Токтомер-Токомерій Раду Негру, спускається зі своїм туманом у 1290-х роках, і розміщує свій "стілець" у місті Кампулунг"Neagu Djuvara - "Iarăși despre Negru Voda și "Descălecătoare" . Teutonii i-au supus pe cumanii de peste Carpați din zona Milcov-Vrancea, pe care ulterior i-au folosit ca mercenari. Există o relatare consemnată de cronicari, care descrie momentul în care cumanii (femei, copii, batrâni, bărbați) se "închină" teutonilor la cetatea Kreuzfeld. De altfel, acești cumani sunt pomeniți în sec XIII ca străjeri ai cetăților din Țara Bârsei (unde cavalerii teutoni și sașii fuseseră colonizați pentru acest rol la începutul sec XIII) și apar pomeniți și câțiva nobili cumani.. Ця гіпотеза щодо особистості Токомерія - Негру Води суперечлива.conform „Neamul întemeietor al lui Băsărabă”, Nicolae N. Tomoniu, Carpathia Press, 2008 ISBN 978-973-7609-32-8
Роль куманів у початковій появі румунської аристократії, хоча і не була засвоєна Ніколае Йоргою, є більш пізньоюD.R.H., C, Transilvania; „Documente Făgărășene”, vol.I, editat de Antal Lukacs, ed. Scriptorium, 2004; precum și „Arhiva istorică a României”, vol.I, nr.1-2, все більш наполегливо висвітлюваною "новим поколінням" істориків. Немає одностайної думки, що "деякі вожді печенігів, узілорів та куманів, які хотіли оселитися серед місцевих жителів, особливо серед куманів, інтегрувалися або були асимільовані до цього класу землевласників та воїнів. Навіть ономастика першої правлячої династії Валахії, тієї, що була засновником Бесарабами, здається, є в останньому випадку, безсумнівно, куманського походження.Ibidem, Vásáry, István, Cumans and Tatars: Oriental Military In The Pre-Ottoman Balkans, 1185-1365, Cambridge University Press, 2005, pp. 149-155, vezi si notele adăugate de contemporani ca si comentarii la versiunea engleză a cartii lui Matila Ghika Ghyka Matila, A Documented Chronology of Roumanian History, Oxford: B. H. Blackwell Ltd. 1941 în care se precizează: The Roumanian historians now agree in admitting that Bassarab is a Cuman name; the dynasty was therefore possibly Cuman, as also were possibly the families of certain other minor voivodes and Roumanian chiefs of that epoch, both in Transylvania and in the future Roumanian principalities. Madgearu, mai recent, (vezi nota 1) susține teza originii pecenege a Basarabeștilor
Сучасники Басараба вважали румуном/влахом. Угорський король Кароль спеціально назвав його "Basarab infidelis Olacus noster".Cumans and Tatars: Oriental military in the pre-Ottoman Balkans, 1185-1365 István Vásáry
Присутність цього тюркського населення в повіті Фагараш важлива, оскільки лише тут (і в районі кривизни Карпат Мількова) вони становили значну чисельну присутність, що врешті-решт визначило створення власних церковних структур, що дозволило їм практикувати християнську релігію католицького спрямування, зумовлену прийняттям у регіонах, контрольованих угорськими королями.
Кумани Фагараша були лише сегментом, відносно незначною ланкою в ланцюгу "кумани" та "волохи", що простягався від західної Угорщини на схід у південну Бессарабію, території, де правив волоський володар кумано-валахів Басараб. Деякі історики заходять так далеко, що нещодавно припускають, що був заснований клан, з якого походить Басараб, який засновником свого походження був у південній Бессарабії на північно-східному узбережжі Чорного моря. Інші кумани, можливо з того самого геополітичного простору і того ж десятиліття ХІІІ століття, можливо, як видно вище, пов'язані з Басарабом і розташовані на схід від Бессарабії Буджаку на північ від Чорного моря, прибули, охоплені і мусульманською релігією, починаючи з третього десятиліття ХІІІ століття в Сирії та Єгипті як особиста гвардія мамелюків, а згодом - стати головною складовою цієї касти воєначальників, які будуть політично домінувати в Єгипті, до висадки в цій країні експедиційного корпусу Наполеона Бонапарта на початку ХІХ ст.vezi I.I. Vasiliev - Istoria Imperiului Bizantin în care se precizează că un detașament de cumani, începând din a treia decadă a secoluilui al XIII-lea, a constituit garda căpetaniilor mameluce din Egipt
Середньовічне волосько-куманське співжиття в Terra fagarasiensis Кумани та печеніги, здається, співіснували у мирному симбіозі з волоськимнаселеннямvezi David Nicole, багато з них були вільні та мали шляхетські дипломи у повіті Фагараш. З часом їх асимілювало угорське та румунське населення цього району. Герцогство Фаґераш було під керівництвом Басараба I, оплоту волохів і королів Угорщини. На початку XIII століття земля Фаґераш ще не входила до юрисдикції Угорщини, і назва, яку дали їй волохи, має волоське походження.Ghyka Matila, A Documented Chronology of Roumanian History, Oxford: B. H. Blackwell Ltd. 1941 За часів Мірчі І Старого (1355-1418) Шара Фагараглулуй був феодалом Валахії.
Водночас волохи також використовували назви місцевостей, річок та форм рельєфу куманського та/або печенізького походження.Vezi din nou Madgearu care scrie: Doar o conviețuire a românilor cu pecenegii a condus la moștenirea acestor toponime, care s-au născut datorită pătrunderii unor foști nomazi într-o zonă montană Схожа етнічна картина співіснування і взаємної асиміляція також існували в середні віки між воллоським мегленорумунським і візантійським кумано-печенігам населенням в Моглені (сьогодні в північній частині Греції, недалеко від кордону з Болгарією).Vezi din nou Madgearu care scrie: Doar prin preluarea de la pecenegii instalați în Peninsula Balcanică începând de la mijlocul secolului al XI-lea poate fi explicată pătrunderea numelui Basarabă la sud de Dunăre. Назва Берівой виступає і як нинішня назва старовинного села в повіті Фагараш, і як ім'я волоського вождя XI століття в сучасній Греції, "Verivoi".Despre "Verivoi valahul" descris de Kekaumenos vezi Prof. univ Theodor Capidan - Aromânii.Dialectul aromân - Bucuresti 1932 pag.8Vezi și "Südost-forschungen" Südost-Institut München, Deutsches Auslandswissenschaftliches Institut Berlin, S. Hirzel 1940
Фактично печеніги, оселені в цьому районі, є вцілілими біженцями після програшу битв при Левуніоні 1091 та Берої 1122 (нині Болгарія), коли вони були практично знищені силами Візантійської імперії. Так само куманські біженці вижили в битві на Калці 1223 року, коли Субудай, найвідоміший полководець Чингісхана, переміг їх під Калкою (нині Україна).Cumans (1054-1394 AD) by Keith Venables Їх прийняли королі Угорщини за умови переходу в католицизм.NORA BEREND AT THE GATE OF CHRISTENDOM: JEWS, MUSLIMS AND 'PAGANS' IN MEDIEVAL HUNGARY CAMBRIDGE UNIVERSITY PRESS, 2001 ISBN 0521651859 vezi ți 1271 'The Realm of St. Stephen: a history of medieval Hungary, 895 - 1526' Pál Engel; Andrew Ayton ISBN 185043977X 9781850439776
Волоська паджура та куманська геральдика