Іл-76

Іл-76 (за кодифікуванням НАТО: Candid — «Відвертий») — радянський важкий військово-транспортний літак, розроблений ОКБ Іллюшина.

Опис і льотно-технічні характеристики

ХарактеристикиДані Назва НАТО Екіпаж 6—7 чол. Розмах крила 50,5 м Довжина 46,59 м Висота літака 14,76 м Площа крила 300 м²Маса, кг порожнього літака 40—60 т максимальна злітна 157—210 т Тип двигуна 4 х Д-30кп Максимальна тяга 4 х 12000 кгс Максимальна швидкість 900 км/год Крейсерська швидкість 750—800 км/год Практична дальність 4200 км Практична стеля 13000 м Запас палива 109,5 т Витрата палива ~8 т/год Орієнтовна вартість літака 27 млн $ US Озброєння 2х23-мм автомат.гармати ГШ-23Л

Військово-транспортний літак Іл-76 призначений для транспортування і десантування особового складу, техніки і вантажів різного призначення. Є першим в історії СРСР військово-транспортним літаком з турбореактивними двигунами.

Літак призначений для експлуатації з бетонних та ґрунтових аеродромів із характеристиками міцності не нижче 0,6 Мпа і здатний доставляти вантажі максимальною масою 28—60 тонн на відстань 3600—4200 км з крейсерською швидкістю 750—800 км/год (максимальна маса вантажу, що перевозиться, і дальність польоту залежить від модифікації).

Всі кабіни Іл-76 загерметизовані, що дає можливість перевозити 167 (245 — в двопалубному варіанті) солдатів з особистою зброєю або забезпечити викидання 126 чоловік десантної групи. Літак може транспортувати всю номенклатуру бойової техніки повітрянодесантних підрозділів і велику частину техніки мотострілецьких дивізій.

Вантажна кабіна 24,5 м завдовжки (з яких 4,5 м рампа), 3,45 м завширшки і 3,4 м у висоту. Літак здатний брати на борт до 109 500 літрів палива і долати відстань до 6700 км із середньою витратою пального 9 т на годину. Довжина розгону на зльоті становить 1700 м (1500 м на практиці) — 1800 м (2000 м при повному навантаженні і температурі повітря від +25 °C) метрів, а пробіг при посадці 930—1000 м.

Випробування літак проходив у гарнізоні Кречевіци (Великий Новгород) і там же вперше встав на озброєння ВПС СРСР.

Історія створення Роботи зі створення першого радянського реактивного військово-транспортного літака почалися в 1967 році. Перший політ дослідного Іл-76 відбувся 25 березня 1971 року. У 1974 завершилися державні випробування й Іл-76 був прийнятий на озброєння ВПС 21 квітня 1976 року.

Істотно, у порівнянні з турбогвинтовими літаками, розширився діапазон швидкостей польоту — з 260 до 825 км/год. Це дозволило скоротити терміни виконання завдань, підняти можливості подолання систем ППО противника, а також поліпшити умови десантування особового складу і бойової техніки.

Нарівні з основними льотно-технічними характеристиками нової авіаційної техніки істотно зросли якість і можливості радіозв'язкового, навігаційного, пілотажного, десантно-транспортного обладнання та озброєння літака. ПНПК-76 дозволив здійснити автоматичний політ за маршрутом, вихід в точку десантування, прицілювання, десантування і захід на посадку в автоматичному або директорному режимі. Обладнання літака дозволило повністю автоматизувати політ в бойових порядках.

Розроблений для Іл-76 комплекс бортового десантно-транспортного обладнання не лише значно розширив номенклатуру вантажів, що перевозилися, у тому числі довгомірної і великогабаритної техніки і стандартних сухопутно-морських контейнерів міжнародного зразка, але і забезпечив їх швидку завантаження-розвантаження без застосування спеціального наземного обладнання. Все це якісно підвищило ефективність транспортних перевезень на Іл-76, особливо при експлуатації літака на необладнаних аеродромах у віддалених районах країни.

Конструкція Літак побудований за традиційною для важких транспортних літаків схемою однофюзеляжного високоплану із стрілоподібним крилом і однокильовим оперенням. Круглий в перетині фюзеляж розділений на декілька герметичних кабін: кабіна пілотів (у верху носової частини фюзеляжу), кабіна штурмана (під кабіною пілотів), вантажна кабіна і кабіна стрільця кормової гарматної установки.

Десантування особового складу можливе в чотири потоки (два через вантажний люк). Підлога вантажної кабіни обладнана рольганговими доріжками, що дає можливість завантаження, розвантаження та десантування несамохідних моновантажів.

Рухова система представлена чотирма турбореактивними двигунами на пілонах під крилом. На перших серійних модифікаціях встановлювалися двигуни Д-30КП тягою 12000 кгс. Ці двигуни дають змогу летіти в діапазоні швидкостей 260—850 км/год, що, з одного боку, забезпечує зручні умови повітряного десантування, а з другого боку, високу швидкість крейсерського польоту. У останніх модифікаціях літаків двигуни Д-30КП замінені на ПС-90А-76 тягою 16 000 кгс.

Застосування Модифікації Іл-76 є основними літаками військово-транспортної авіації Росії і України. Також перебувають на озброєнні ВПС країн СНД, Алжиру, Індії, Йорданії, Ірану, Іраку, Китаю, Лівії, Північної Кореї і Сирії.

Літаки Іл-76 брали активну участь у війні в Афганістані й показали там свою високу ефективність. За час бойових дій було втрачено дві машини.

Численні комерційні компанії у всьому світі використовують цивільні модифікації Іл-76 для здійснення транспортних перевезень.

Іл-76 використовуються в Російсько-Українській війні. 30 серпня 2023 року, внаслідок атаки українських дронів, на псковському аеродромі було знищено 4 військово-транспортні літаки і ще кілька було пошкоджено.

Модифікації

Іл-76 ( за класифікацією НАТО), перша серійна модифікація. Перший політ прототипу — 25 березня 1971 під командуванням Е. І. Кузнєцова. Перший політ серійної машини 5 травня 1973. Іл-76М (модифікований), з посиленим фюзеляжем. Вантажопідйомність підвищена до 42 тонн. Перший політ 24 березня 1978. Іл-76Т (транспортний, за класифікацією НАТО) — цивільна модифікація Іл-76М. На літаку демонтована кормова гарматна установка, автомат викиду дипольних відбивачів, десантне обладнання та електронні пристрої військового призначення. Перший політ 4 листопада 1978. Іл-76МД (модифікований дальній, за класифікацією НАТО) — модифікована версія Іл-76М. Посилена конструкція планера і шасі. Вантажопідйомність підвищена до 48 тонн. Максимальна злітна маса збільшена до 190 тонн. Дальність польоту із навантаженням в 40 тонн збільшена до 4200 км. Для підвищення злітно-посадочних характеристик на ґрунтових аеродромах візки основного шасі розташовані упоперек корпусу. Час автономної експлуатації збільшений до двох місяців. Забезпечена можливість установки чотирьох додаткових пілонів для підвішування авіабомб і радіомаяків. Перший політ 6 березня 1981 р. А-50 ( за класифікацією НАТО) — Літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління (ДРЛВ). Перший політ 1978 р. Іл-76К — Літак для тренування космонавтів в умовах імітації невагомості. Побудований в єдиному екземплярі. Перший політ 2 серпня 1981 р. Іл-76ТД (транспортний дальній) — модернізація з метою збільшення маси комерційного вантажу і дальності польоту. Зроблено посилення конструкції фюзеляжу, шасі і крил. Демонтовано обладнання військового призначення. Максимальна маса корисного вантажу склала 50 тонн, максимальна злітна маса 190 тонн, максимальна посадочна — 150 тонн, маса пустого — 90 тонн. Дальність польоту з максимальним завантаженням 3600 км. Ресурс — 20 років, 10 000 польотів. Перший політ 5 травня 1982 р. Іл-78 ( за класифікацією НАТО) — Літак-заправник на базі Іл-76МД. Перший політ 26 червня 1983 р. Іл-76МД «Скальпель» — Версія Іл-76МД, переобладнана в літак-госпіталь. На борту знаходяться три медичні модулі, що виконують функції передопераційної, операційної палат та палати інтенсивної терапії. Перший політ 23 липня 1983 р. Іл-76ПС (пошуково-рятувальний). Перший політ 18 грудня 1984 р. Іл-76ТД «Антарктида» — Модифікований варіант літака Іл-76ТД. Перший політ 17 листопада 1985 р. Іл-78М — (Іл-78 модифікований). Перший політ 7 березня 1987 р. Іл-76ПП (постановник перешкод) — Модифікований варіант літака Іл-76МД. Створений в єдиному екземплярі. Перший політ 29 квітня 1987 р. Іл-76МДК — Модифікований варіант літака Іл-76К. Перший політ 6 серпня 1988 р. Іл-76П — Літак для гасіння пожеж. Здатний брати на борт 32 т вогнегасильної рідини. Перший політ 22 вересня 1989 р. Іл-76ЛЛ (лабораторія, що літає) — Літак для іспитів та випробування авіаційних двигунів. Перший політ в 1991 р. На літаку змінена конфігурація електронного устаткування і радіолокаційних станцій. Для проведення випробування досліджуваний двигун підвішується на пілон замість одного зі штатних. Іл-76МД пожежний варіант — Модифікований варіант літаку Іл-76МД для гасіння пожеж. Здатний брати на борт 42 тонни вогнегасильної рідини. Перший політ 28 січня 1993 року. Іл-76МФ — модифікація літаку Іл-76МД. В порівнянні з базовою моделлю довжина фюзеляжу збільшена на 6,6 метра завдяки вставці додаткових секцій по 3,3 метра за і перед крилом. Таким чином, довжина вантажної підлоги у Іл-76МФ склала 31,14 м в порівнянні з 24,5 м у Іл-76МД. Дальність польоту Іл-76МФ з навантаженням 40 тонн становить 5800 км в порівнянні з 4700 км в Іл-76МД. Вантажопідйомність збільшена до 60 тонн. Максимальна злітна маса збільшена до 210 тонн. Перший політ здійснений 1 серпня 1995. Державні спільні випробування планується завершити в 2009 році, а з 2010 року — поставляти ВПС Росії. Перший серійний літак має бути побудований в 2010 році на авіабудівному заводі «АВІАСТАР-СП»Поставка модернизированных самолетов Іл-76 в ВВС России начнется с 2010 года. Іл-76ТФ. В наш час створюється цивільна модифікація Іл-76МФ з більш економічними двигунами ПС-90А-76. На ньому планується зменшення екіпажу до 3-4 чоловік. Adnan — серія з 3 літаків, збудована для Ірану в 1988 р.

Загалом побудовано понад 900 літаків для різних країн, у тому числі для Індії, Іраку, Ірану, Сирії і Лівії.

Іл-76МД-90А Іл-76МД-90А (Виріб-476) — глибока модифікація літака Іл-76. Його будує Ульянівський завод «Авіастар-СП», що входить до складу ОАК.

Розпорядження Уряду Росії про розробку та організацію випуску модернізованої версії Іл-76 в Ульяновську було прийнято 20 грудня 2006 р. З 1972 р. літаки Іл-76 будувалися серійно в Узбекистані, на Ташкентському авіаційному виробничому об'єднанні ім. В. П. Чкалова (ТАВОіЧ), де за чотири десятиліття було виготовлено в загальній кількості майже 900 таких машин.

Безпосереднім приводом для перенесення виробництва Іл-76 в Росію стали проблеми з реалізацією укладеного у вересні 2005 р. «Рособоронекспортом» великого контракту на постачання 38 літаків Іл-76МД (включаючи декілька літаків-заправників) в КНР. Виявилося, що фактичний стан ТАВОіЧ на той час і запропоновані фінансові умови, не дозволяли виконати операцію. Крім того, стало очевидним, що в наступні роки, крім можливих нових комерційних контрактів, виникне серйозна потреба в літаках типу Іл-76 і зі сторони російських операторів, в першу чергу — Міністерства оборони. Для уникнення залежності від заводу, що знаходився хоч і в дружній, але все ж іншій державі, зваживши всі «за» і «проти», було вирішено організувати серійне виробництво Іл-76 в Росії, на ульяновському заводі «Авіастар».

При цьому літак, розроблений майже 40 років тому, належало суттєво модернізувати, а всю конструкторсько-технологічну документацію перевести в цифровий вигляд — по суті випустити її по-новій, у вигляді тривимірних цифрових моделей.

Особливості модернізації