Газопереробні заводи родовища Ахваз — складові частини облаштування супергігантського нафтового родовища, розташованого в іранській провінції Хузестан.
NGL-600 У 1958-му стартувала розробка найбільшого іранського родовища Ахваз, при цьому перші півтора десятиліття вели видобуток лише з резервуару Асмарі, для роботи з яким спорудили п'ять установок підготовки нафти. Одночасно з головною продукцією тут продукувались великі обсяги попутного газу, котрий до середини 1970-х практично не використовували. Тим часом наприкінці 1960-х на сусідніх супергігантських родовищах Ага-Джарі та Марун запустили газопереробні заводи, що вилучали суміш зріджених вуглеводневих газів фракції С3+ (гомологи метану почигнаючи з пропану) та спрямовували її на установку фракціонування в Бендер-Махшахрі.
Нарешті, 1974 року на родовищі Ахвазі в районі Кріт став до ладу завод NGL-600, що міг приймати 14,2 млн м3 на добу, з яких отримував 8,7 тисячі барелів ЗВГ та 13,6 млн м3 «легкого» (переважно метан-етанова фракція) газу. Попутний газ для нього постачали зазначені вище п'ять установок резервуару Асмарі, оскільки три установки резервуару Бангестан (введений в розробку 1972-го) продукували газ із доволі високим вмістом сірководню.
Вилучені ЗВГ спрямували на фракціонування до установки в Бандар-Махшахрі, а «легкий» газ передавався до газозбірної мережі ГПЗ Бід-Боланд. Також можливо відзначити, що з 1975 та 1979 років в районі Ахвазу діють розраховані на споживання блакитного палива ТЕС Зарган та ТЕС Ахваз, а в 1989-му з'явився металургійний завод компанії Khuzestan Steel, обрана для якого технологія прямого відновлення заліза потребує великих обсягів природного газу.
NGL-700/NGL-800 На початку 1970-х в Ірані узялись за проєкт створення нафтохімічного майданчику в Бандар-Шахпурі (після Ісламської революції був перейменований на Бандар-Імам), який мав працювати з фракцією С2+ (гомологи метану почигнаючи з етану). Для його живлення на родовищі Ахваз в районі Кріт почали спорудження ще двох заводів NGL-700 та NGL-800, що стали до ладу в 1992 та 1989 роках відповідно. За проєктом вони можуть щодобово приймати 10,7 млн м3 газу, багатого на гомологи метану, а також 37 тисяч барелів рідких вуглеводнів, та продукувати 4,5 млн м3 «легкого» газу і 124 тисячі барелів зріджених вуглеводневих газів (ЗВГ). Видачу суміші ЗВГ та "легкого" газу облаштували за допомогою трубопровідної системи Ахваз – Бандар-Імам.
У 2000-х роках в районі Кріт ввели в дію ще один завод з вилучення фракції С2+, частину сировини для якого складає «легкий» газ NGL-600, NGL-700 та NGL-800.
AMAK У 2005-му облаштували додаткове джерело сировини для заводів NGL-700 та NGL-800, для чого поряд з ними ввели в дію установку проєкту AMAK (Associated Gas Gathering Plan, План збору асоційованого газу). Вона розрахована на первісну підготовку попутного газу із резервуару Бангестан родовищ Ахваз, Марун, Мансурі, Ааб-Теймур та Коупал. Для подачі цього ресурсу на AMAK облаштували 7 компресорних станцій (з них 3 на Ахвазі) та проклали 280 км трубопроводів. Установка здатна щодобово приймати 6,6 млн м3 газу із вмістом сірководню 2,5 % та очищати його від цієї шкідливої домішки, після чого підготований ресурс передається для вилучення гомологів метану на NGL-700 та NGL-800, де з нього можна отримати 27,8 тис. барелів ЗВГ та 5,1 млн м3 «легкого» газу на добу.
Оскільки AMAK не забезпечує очистку всього отриманого газу та продукує щодобово 0,5 млн м3 із високим вмістом сірководню, видачу цього ресурсу організували по ще одному трубопроводу в системі Ахваз – Бандар-Імам.
Див. також Газопереробний завод
Примітки