Хо́цьки — село в Україні, в Циблівській сільській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 1697 осіб.
Географія
Район розташування села Хоцьки як і вся Переяславщина лежить у межах Придніпровської низовини. За фізико-географічним районуванням вказана територія входить до Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони, Процівсько-Ліплявського району Північно-Дніпровської терасової низовинної області.
Поверхня значної частини Переяславщини — це низовинна слабохвиляста лесова рівнина, у прилеглій до Дніпра місцевості переходить в алювіальну рівнину. Трапляються горби і пасма борової тераси, і зокрема Хоцьківський горб.
Виникнення Хоцьківського горба пов'язують з еловими процесами борової тераси. А як відомо борові тераси переважно утворені алювіальними пісками. Щодо ландшафту території розташування села Хоцьки, то тут переважає терасова піщана рівнина з дерново-слабопідзолистими ґрунтами під сосновими та дубово-сосновими лісами, алювіальні піски та супіски із прошарками суглинку, невеликі площі займають чорноземи опідзолені.
На території села на сьогодні є три озера (Селище, Ставок, Багни). Є підстави вважати, що принаймні один із них — Ставок, який знаходиться у центрі села — залишок русла давньої річки.
Саме від цих водойм розпочалось заснування населеного пункту першопоселенцями, які при виборі місця в першу чергу враховували природні фактори близькість водойми, лісу, та пасовиськ.
Одним із трьох центрів заснування села є куток Багни. Центр якого утворює озеро. Діаметр озера коливається від 40 до 55 м залежності від пори року. В спекотні літні місяці менший. Адже за водним балансом відноситься до безстічних (випарно-припливних). Тобто такі, що втрачають воду шляхом випаровування. Старожили кутка пам'ятають, що одного разу озеро висохло майже повністю. Завдяки чому можна було ловити рибу руками.
За типом відноситься до — улоговинних. Утворених внаслідок відходу льодовика. Потоки льодовиків, що танули, залишали на своєму шляху пісок та гравій. Відклади просідали, формуючи западину, в якій поступово збиралася вода.
Живлення озера мішане. Взимку замерзає. Береги низькі та не мають очеретяних засаджень. Навколо ростуть старі великі розлогі верби. Дно піщане, у центральній частині вкрите шаром чорного мулу. З риб водиться карась. Озеро та його береги — місце відпочинку та рибальства.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська165697.58%російська342.00%вірменська50.30%інші/не вказали20.12%Усього1697100%
Історія Археологічні пам'ятки:
Археологічні пам'ятки:
До початку заснування села Хоцьки на його території переважно біля водойм люди зупинялись для тимчасового чи постійного перебування в різні часи. Починаючи від мезоліту і аж до козацької доби фіксуються матеріальні сліди перебування на території села різних народів, етносів, племен, кочівників та землеробів.
Так в центрі села Хоцьки озеро Ставок та урочище Сажалка було виявлено археологічні різночасові метеріали, які можна віднести до п'яти хронологічних періодів:
1) неоліт;
2) ранні слов'яни (Пізньозарубенецька та Київська культури);
3) давньоруський період (середина Х-І половина XIII ст);
4) литовська доба;
5) козацька доба (ІІ пол. XVII—XVIII ст).
На північному заході села Хоцьки озеро Селище було виявлено археологічні різночасові метеріали, семи хронологічних періодів:
1) мезоліт;
2) бронза (періоду ранньої та середньої бронзи, культури: Ямна, КБК,);
3) ранні слов'яни (Київська культура);
4) пізньоримського часу (Черняхівська культура);
5) давньоруського часу (кін. Х — І пол. XIII ст.);
6) литовська доба (кінець XV — початок XVI ст.);
7) козацька доба (ІІ пол. XVII—XVIII ст).
На південному заході села Хоцьки озеро Багни — було виявлено археологічні різночасові метеріали, чотирьох хронологічних періодів:
1) ранні слов'яни (Київська культура);
2) пізньоримського часу (Черняхівська культура);
3) давньоруського часу (кінець Х — початок XI ст.);
4) козацька доба (XVII—XVIII ст).
На південний схід від села Хоцьки урочище Дьогтярське — було виявлено археологічні різночасові матеріали, двох хронологічних періодів:
1) давньоруського часу (початок XI — І пол. XIII ст.);
2) козацька доба (XVII—XVIII ст).
Ново виявлені пам'ятки доповнюють археологічну карту Лівобережної України та потребують вивчення, дослідження та охорони.
Нова історія:
Село Хоцьки засноване не пізніше середини XVII століття.
Хоцьки позначені на Загальній карті України Г.де Боплана під назвою, як — Koszki (карта 1648 р.), Deszki (карта 1650 р). За місцевими переказами назва села походить від прізвища першопоселенця козака Ходько (а).
В 1648–1782 роках Хоцьки входили до складу другої Переяславської сотні Переяславського полку.
За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Золотоніського повіту цього намісництва, і у ньому нараховувалось 309 хат виборних козаків, козаків підпомічників, посполитих, посполитих різночинських і козацьких підсусідків.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 110
За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 920 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського і бунчукового товариша Степана Ільяшенка.Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 276
З ліквідацією Київського намісництва, Хоцьки перейшли до Переяславського повіту Полтавської губернії.
Є на карті 1800 року
Згідно з кліровою книгою 1832 року церква в селі Хоцьки (Архістратига Михаїла) була споруджена в 1800 році коштом парафіян. Престолів в ній освятили два: головний — на честь Святого Архістратига Михаїла, а другий влаштований в бабинці на хорах — в ім'я Святої Великомучениці Варвари. Була одночасно з храмом зведена на подвір'ї дзвіниця. В серпні 1881 року в Хоцьках була пожежа при якій церква та дзвіниця були пошкоджені. "Дело Канцелярии Временного Харьковского Генерал-Губернатора о проишествиях в Полтавской губрении. М.В.Д. Полтавского губернатора по канцелярии. Стол 1. 2 сентября 1881 года. Господину Временному Харьковскому Генерал-Губернатору 23 прошлого Августа в с.Хоцках Переяславского уезду отъ неизвестных причин, произошел пожар, которым истреблены постройки 63 хозяевъ, деревянная церковь съ колокольнею и все церковнымъ имущество убытки пожаром причинена на 48356 руб. Долгом считаю донести объ этом Вашему Сіятельству и доложить: 1, что о скорейшей выдаче вознаграждения за истребленный пожаром застрахованные постройки мною, вместъ с симъ, сообщаю в Полтавскую Губернскую Земскую Управу и 2, что осимъ доведено до сведения Г.Министра Внутренних дел. Центральний Державний Історичний архів України, Ф.442 "Канцелярія київського, подільського і волинського генерал-губернатора, м. Київ", о.534, спр.423, стор.120.. Нова церква була побудована в 1885 році, що підтверджує «Справочная Клировая книга Полтавской Епархии за 1912 г.». "с. Хоцки. Архистратиго-Михайловская цр., дерев., въ одной связи съ колокольней, холод., постр 1885 г.; приписная въ х.Озерищѣ Константиновская церк.-школа, дерев., постр. 1904 г.; кварт. свящ. 4 ком. 1460 куб. арш., псал. 3 комн. 680 куб. арш., 2 ком. 440 куб. арш.; жалов. свящ. 120 р., псал. 1-му 53 р., 2-му 36 р.; ружн. земли 33 дес.; прихож. привил. сост. 50, мѣщ. 44, каз. 1690, крест. 1944; дерев. 3 отъ 6 до 8 вер., ст. Переяславъ Моск.-Кіев.-Вор. ж. д. 38 вер.; прист. Прохоровка 18 вер.; почт. отд. Хоцки; разст. отъ Консист. 250 вер., отъ благоч. 8 вер.Свящ. Николай Василіевъ Романенко, псал. Константинъ Андреевъ Алексинъ, Макарій Андреевъ Форостовскій; церк. стар. каз. Стефанъ Моисеевъ Погасій."
В 1943 році під час відступу німецьких військ церква була спалена. На місці церкви та церковного подвір’я зараз знаходиться пам’ятник Солдату та сільський клуб.
На кінець ХІХ ст. у Хоцьках знаходилось волосне правління Хоцьківської волості Переяславського повіту.
Станом на 1930 рік, у селі Хоцьки було 412 дворів та проживало 4783 мешканці. Того ж року в селі організувався колгосп імені Шевченка, який мав 1237 га землі, з них 1176 га орної. А в 1934 році створився ще один колгосп «1 Травня». Цей колгосп мав 1274 га землі, з них 1122 га орної. Під час форсованої колективізації було розкуркулено 11 сімей. Загальна кількість померлих від голоду під час штучного голодомору — 2300 чоловік, встановлено імена 1061 осіб. Померлих від голоду ховали на сільському кладовищі, де з ініціативи громадськості села та сільської ради встановлено дерев'яний хрест в пам'ять про жертв Голодомору.
Після війни в селі діяли три колгоспи, які у 1950 р. обєдналися в одне господарство - імені Карла Маркса.
У 1959 р. після укрупнення його обєднали з колгоспами сіл Комарівка і Городище в один - Комунар.
В травні 2013 р. в центрі села Хоцьки розпочались земельні роботи по будівництву фундаменту майбутньої церкви Архістратига Михаїла.
Згідно рішення Переяслав-Хмельницької районної ради від 11.04.2017 р. було створено регіональний ландшафтний заказник місцевого значення «Хоцьківський» в межах населеного пункту села Хоцьки Переяслав-Хмельницького (нині Бориспільського) району Київської області.
Мікротопоніми:
Походження назви села за народною етимологією пов'язують з першопоселенцем — козаком Ходько (Хоцько) . Назва села досить незвична для Середньої Наддніпрянщини. До найбільш співзвучних назв можна віднести село Хацьки, Черкаського району, Черкаської області.
1. Багни — південна частина села, яка з півдня та заходу межує з лісом. Центр кутка утворює озеро з однойменною назвою. Діаметр понад 40 м. Об'єкт добре ідентифікується на топографічних картах.
Назва походить від українського слова «багно», «болотиста місцевість», «трясина», «болото», «велика калюжа».
2. Больнична — західна частина села. Назва розповсюджується на вулицю Жовтневу, що межує з лісом та походить від збудованої «Русским страховым обществом» у 1867 році лікарні.
3. Вигон — назва розповсюджується на великі незаселені частини та кутки різної форми. Утворені переважно в 30-х роках XX ст. На цих територіях до Голодомору були селянські обійстя, але після того як вимирали цілі сім'ї, тут ніхто більше не поселився.
4. Вошиний хутір – західна частина села. Хутір розміщувався на пісках, які були не придатні для вирощування с/г культур. Після будівництва лікарні ця частина села почала називатись — Больнична.
5. Гельмязівська дорога — піщана дорога XIX ст., бере свій початок від Ставка в центрі та йде в південно-східному напрямку. У межах села понад 1,5 км. Назва походить від напрямку руху до ярмаркового містечка Гельмязів. З будівництвом нового шосе Київ — Кременчук поблизу села дорога втратила своє значення.
6. Глиниська дорога — ґрунтова дорога кінця XIX ст., бере свій початок від Ставка в центрі та йде в східному напрямку до блюдцеподібного заглиблення, яке має назву Глинище.
7. Дудурівщина – південна частина села, яка межує з Новоселицею та Багнами. Назва походить від прізвища — Дудура. До 60-х рр. XX ст. вигон, який тепер засаджений сосною. Жителі цього кутка завжди страждали від піщаних заметів із поля. За переказами мешканці Дудурівщини навіть борщ їли з піском .
8. Заяча — північна частина села. Назва розповсюджується на вулицю, що межує з полем. Походить назва від прізвища жителів цієї вулиці — Заєць.
9. Кар'єр — знаходиться у південній частині села, межує з півдня з Багнами та на сході з Новоселицею. Кратероподібне заглиблення видовжено — овальної форми для видобутку піску. Ширина понад 300 м.
10. Кар'єр — невелике заглиблення округлої форми для видобутку глини жовтої, знаходиться у східній частині села. Використовувався місцевим населенням з давніх часів для господарських потреб, зокрема для обмазки хат.