Клинини́ — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська70699.16 %російська60.84 %Усього712100 %
Розташування та географія місцевості Село розташоване на горбах та долинах Авратинської височини, яка є складовою Волино-Подільської височини, на висоті від 290 до 330 метрів над рівнем моря. Село Клинини розташоване за 18 км на північний схід від міста Волочиськ.
Сусідні населені пункти:
По периметру границі земель села простяглись до 25 кілометрів. Територія села розкинулась від 2 км до 3 км з півночі на південь та до 10 км з заходу на схід. Сам населений пункт розкинувся близько 4 км з заходу на схід та 1 км з півночі на південь. Село займає площу 5,1 км². Село та прилеглі до нього землі займають площу близько 25 км².
Поверхня села — рівнинна, на якій зустрічаються невисокі горби до 30-50 м. Село та займана територія порізані великою кількістю струмків та струмочків. В селі та на полях села є велика кількість невеликих озерець, які, після проведення меліорації в 1970-х роках, попересихали, але в роки багаті атмосферними опадами наповнюються водою, хоч з часом знову висихають.
Через село протікає Грабарки, яка бере свій початок з заболоченої місцевості біля села Холодець, недалеко від місця витоку річки Південний Буг. Річка ділить село на дві частини: лівобережну — східну та правобережну — західну. З Клинин від Грабарки на захід через Яхнівці -Ожигівці -Токи до самого Збруча тягнеться рівна широка долина, захищена від вітрів невисокими пагорбами з півночі та півдня. Поле розташоване між Йопівським ставком, урочищами Береги та Долини за його рівнинність називають Степ.
Лівобережна сторона Грабарки на території села більш горбиста. Село багате чорноземами, які мають великий потенціал родючості. На території села залягають нерудні корисні копалини: глина, пісок. На сході села виявлено невеликі поклади вапняків, які залягають на значній глибині.
На території села, у р. Грабарка впадає п'ять струмків та річечка Гнила. Річечка Гнила витікає з болота неподалік Лонок маленьким струмочком і несе свої води через Лонки, біля Кушнірівської Слобідки, а на межі сіл Лонки — Клинини — Кушнірівська Слобідка — Кушнірівка зливається з Гуцаловим струмком. Гуцаловий струмок бере початок на західній околиці, за 2 км від села, у Гуцаловій долині. Спочатку тече 0,5 км на північний схід, зливається з струмком, що витікає з болота між полями в районі Лонковецької лісосмуги, тече на схід 0,8 км впадає в р. Гнила й в північно-західній стороні села їхні води вливаються в Комунарський (інша назва — Димитровський) ставок, зливаючись з Грабаркою, яка тече з північно-східної сторони (з с. Кушнірівка). В цьому місці Грабарка круто повертає на південь і через один кілометр в неї впадає струмок Піщаний, який в свою чергу бере початок на східній околиці села в урочищі Лісок, неподалік піщаного кар'єра. Русло струмка між садом та сосновим лісом перекрито греблею і в цьому місці розливається мальовничий Польовий ставок.
Струмок Піщаний від місця витоку й до впадіння в Грабарку протікає Чабановою долиною між полями 4 км. На півдорозі, від ставка до села, він зливається з струмком Безіменний, що тече з південного сходу. Між цими струмками в районі їх злиття розташована Лиса Гора. В Піщаний, у свою чергу, уже в селі, впадає інший струмок — Кемпа. Кемпа витікає з однойменного урочища Кемпа, що розташоване за 1 км на схід від села. Тече між полями в глибокій улоговині в західному напрямку до села, паралельно до струмка Піщаний, на початку села круто повертає на південь і через 0,5 км, зливаючись, обидва струмки наповнюють своїми водами Сільський ставок. Струмок Піщаний зливаючись з водами Грабарки наповнює Середній став.
Витікаючи з Середнього ставка Грабарка несе свої води далі селом, а через 1,5 км від греблі Середнього ставу, за течією, її шлях перекриває ще одна гребля. В цьому місці Грабарка знову розливається й утворює Йопівський ставок. В цей ставок впадає струмок Польський, що бере початок на Польських городах (на Лугах) в районі шосе Курилівка — Лонки (навпроти с. Яхнівці), протікає на схід до села Клинини урочищем Береги 3,5 км і в районі Морозівки зливається з Грабаркою. Далі Грабарка несе свої води в західному напрямку 0,5 км, робить поворот на південь і через 0,5 км, на межі сіл Гонорівка та Клинини, вбирає води струмка Камінний. Струмок Камінний тече з заходу, з урочища Нецьки, від підніжжя Камінного хреста, на схід урочищем Долини 2,5 км. Протікаючи через села Гонорівка, Рябіївка, Маначин, Гарнишівку, Іванівні, Бальківці, Користову та м. Волочиськ Грабарка збирає води великої кількості річечок та струмків і впадає в р. Збруч.
Клімат
Клімат в селі помірно континентальний, який характеризується помірною температурою січня і червня, достатньою кількість опадів (близько 500 мм на рік), західними та північно-західними вітрами. Перший сніг випадає в перших числах листопада, сходить до 10 квітня. Довгі періоди потепління бувають і серед зими.
Ґрунти На території села поширені в основному родючі чорноземи.
Історичні та краєзнавчі відомості про село
Точна дата заснування села Клинини — невідома. Дата першої згадки про населений пункт підтверджує тільки той факт, що в цьому році село існувало, але це не виключає того, що село вже проіснувало певний період. Іноді, тогочасні чиновники та власники сіл, зумисне не показували в документах певних населених пунктів з метою приховати прибутки та щоб не платити податки та різного роду збори. Село Клинини, за переказами і історичними пам'ятками було засновано десь у середині — другій половині XIII століття. Можемо припустити, що зародження села розпочалось в 1241 році. Оскільки в офіційному виданні, а саме:
Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2016 рік (ювілейне видання)
Рекомендаційний бібліографічний довідник
Хмельницький 2015
виданий
Управління культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації
Хмельницька обласна організація національної спілки краєзнавців України
Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Миколи Островського
Укладачі: Мельник В. О., Грицишина О. О.
Редактори: Маковська В. В.,Марчак Т. Ф.
Відповідальна за випуск: Синиця Н. М.
© Автори статей, 2015
© Хмельниц. ОУНБ ім. М. Островського, 2015
ББК 92.5
К 17
Говориться « У 2016 році виповнюється 775 років з часу першої документальної згадки про села Трусилівка Красилівського р-ну, Клинини Волочиського р-ну.»
В давніші часи села Клинини не було. Було село Йопівка, яке розташовувалось на захід від теперішнього села.
Як розповідали старожили села, що с. Йопівку в 1241 році було пограбовано і стерто з лиця землі монголо-татарами. Перебування в нашому селі татаро-монгольських завойовників підтверджує той факт, що з ними пов'язується розповсюдження аїру тростинного або болотного. В народі цю рослину називають лепехою, лепешняком, татарським зіллям. Саме в нашому селі ця рослина відома як татарське зілля. Походить ця рослина з Індії, Південної та Східної Азії. Під час татаро-монгольської навали аїр розповсюдився Україною. Татари вважали, що аїр очищає воду, робить її безпечною для здоров'я людей і тварин. Вони вірили в те, що аїр в затравлених водах і водах непридатних для споживання рости не буде. Тому під час походів татаро-монгольські воїни везли з собою мішки з корінням аїру, який розкидали по водоймах та болотистих місцях. Один з турків згубив шапку і вже в палаючому селі не знайшов її. Покидаючи село, він гукнув, що ще повернеться сюди, щоб забрати свою шапку. Про це переказують і в теперішній час. Це було записано і в історії села, яку оформляли в 1970—1980-х роках вчителі нашої школи.
Приблизно з XV століття всі селяни були кріпаками польських панів, з якими вели споконвічну боротьбу. Чорним шляхом, який проходив повз село — сьогодні це траса на Купіль, Хмельницький — зі своїм військом проходив Богдан Хмельницький. Жителі села приєднувались до його загонів.
З 1695 року Волочиськом за спадковістю стали володіти Юзеф Потоцький, Воєводі київському та Вікентій Потоцький, а в 1772 році вони продали Волочиськ та інші належні їм села (в тому числі і Клинини) Фрідріху Мошинському за 1700 тисяч злотих. Фрідріх Мошинський — польський магнат, був сином підскарбія (міністр фінансів) Яна Кантія і графині Косел, позашлюбної дочки польського короля Августа II. Фрідріх Мошинський заснував сільце, назвавши його своїм іменем — Фрідрихівка (тепер Волочиськ).
В 1780 році село належить поміщику Федору Ястрембському, який в цьому році переніс дерев'яну церкву, яку почав будувати його брат Варфоломій Ястрембський в с. Рябіївка, на кладовище на пів дороги між селами Рябіївка та Клинини (Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей Волинской епархии», т.4, Почаев, 1899год, ст.864). В 1844 році селом Клинини заволодів «бывший тогда предводитель дворянства Владимир Свейковскій» (Н. И. Теодорович «Историко-статистическое описание церквей Волинской епархии», т.4, Почаев, 1899год, ст.865).
Клинини належали до Маначинської волості Старокостянтинівського повіту Волинського воєводства, Волочиськ належав до Кременецького повіту того ж воєводства.
Чимало лиха завдала в нашім краї епідемія холери в 1848, 1855, 1866 роках. Смертність в селянських родинах перевищувала 15-20 % народжуваність. В 1861 році, дочка поміщиці Ю.Мошинської — Шембек продала свої волочиські володіння (в тому числі і Клинини) графині Анелі Ледуховській. В селі була цегельня. Хто і коли її побудував й коли була зруйнована невідомо. Стояла цегельня по праву сторону від дороги за греблею середнього ставу. В цьому місці глина залягає поверхневим шаром. Поряд з цегельнею була криниця, з якої воду брали жителі всієї вулиці. Говорили, що по воду йду на цегельню. Ця криниця збереглась і до наших днів, хоч замулилась так як нею вже давно не користуються. Але вода й сьогодні холодна та приємна на смак.
Було в селі два водяні млини. Власником одного млина був, у середині XIX століття, Веретюк. Цей млин стояв на греблі середнього ставу, поблизу хати де зараз живе Томчук Олександр Федорович. Пізніше, в 1884 році, його сини, одного з них звали Василем. Потім зерно молов Веретюк Федір. В останні роки існування млина на середньому ставу, молов Гриць Гуцалюк. Другий — на Йопівській греблі, ближче до поля де в 1960 — 1970 рр. було городництво. Цей млин належав графу Ледуховському. За переказами, цей млин був цегляним. Його роботою керував управляючий з Гонорівки. Відомо, що на ньому молов десь близько 1920 року Веретюк Артем Васильович.
У 1870 році в Волочиську вступає в дію цукровий завод, який належав акціонерному товариству «Збруч». Вироблялось тут 50 тисяч пудів цукру на рік. Сировина для цього заводу доставлялася і з Клинин. Цукрові буряки вирощують на полях клининського маєтку графа Ледуховського. Цим маєтком управляв графський економ, сам граф рідко навідувався в село. Графський будинок стояв за теперішнім клубом, у сторону парників. Графські приміщення розміщались по ліву сторону вулиці, від теперішньої школи і до ФАПу.
«Становище селян сильно погіршувалось стихійними лихами. Великих посух зазнало село в 1889 та 1890 рр., а в 1891 році врожай знищили зливи».(Житомирський облдержархів, ф.159, оп.1, спр.259, арк. 1-3.)
В селі церкви не було. На Новосілці була капличка. Вона стояла на перехресті дороги, що йде з Яхновець і Новосілки, біля теперішнього городу Бондарчук Рози.
Спочатку забудовується Новосілка, Черкещина, а вже в кінці XIX на початку XX століть — Морозівка, Плютанівка, Малахайщина. З часу поселення, жителі села займались землеробством, тваринництвом, птахівництвом, рибництвом. Вулиця Новосілка простягнулась від греблі Комунарського ставу до дороги, що з'єднує Морозівку з Плютанівкою і далі з дорогою Яхнівці — Клинини.
7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.