Керма — стародавня африканська держава, та археологічна культура в Нубії. Тривалий супротивник давньоєгипетського Середнього царства.
Історія Перша згадка відноситься до періоду 2500—2400 років до н. е., часів Стародавнього царства. В цей час існувала ймовірніше ще протодержава. Утворюються групи поселень, формується землеробська культура. До 2300 року до н. е. Рання культура групи C з'являлася в Нижній Нубії, найімовірніше, в Донгола-Рич (поблизу Керми). Саме з цього часу відраховується існування власне держави Керма.
Керма сприймалася як велика загроза. Найбільші і найбільш численні укріплення в історії Єгипту були споруджені єгиптянами для захисту своїх кордонів від набігів з Керми і захисту торгових шляхів між цими двома країнами. Напочатку II тис. до н. е. починається боротьба між Єгиптом і Кермою за панування над Нижньою Нубією. Фараон Сенусерт I заснував фортеці в Ікурі, Кубані, Анібі, Бухені та Кор. Укріплення у Куббані захищало видобуток золота вздовж Ваді Аллакі та Ваді Габгаби.
За часів Першого перехідного періоду (за фараонів Тринадцятої династії присутність єгиптян в Нижній Нубії припинилося.
Керма уклала союз з гіксосами і спробувала знищити Єгипет. Знахідки 2003 року в гробниці правителя Ель-Каба (поблизу Фів) показують, що Керма вдерлася вглиб єгипетської території в період між 1575 і 1550 роками до н. е. Вважається, що ця поразка була однією з найпринизливіших в давньоєгипетській історії, оскільки наступні фараони наказали стерти будь-які згадки про неї з історичних написів. Багато фараонських статуй і пам'ятників були вивезені з Єгипту в Керми на знак перемоги.
Коли на початку Нового царства єгипетські джерела знову згадують регіон Керма, вони вказують, що остання контролює як Нижню, так і Верхню Нубію.
У роки правління фараона Тутмоса I Єгипет здійснив декілька походів на південь, які врешті-решт привели до підкорення Керми близько 1504 року до н. е.
Після цього Керма набуває все більше єгипетських рис, проте повстання тривали протягом 220 років — десь до 1300 року до н. е. Проте, вже за часів Нового царства Керма стала ключовою провінцією держави фараонів в економічному, політичному та духовному сенсі. Зокрема, важливі церемонії фараонів проводилися в місцевості Джебель-Баркал поблизу Напати, а між царськими родами двох регіонів укладалися шлюби.
Устрій Царство Керма було великою політичною одиницею, контролювало землі від 1 до 4-го порогів Нілу — територію, зіставну зі Стародавнім Єгиптом того часу. Воно було сильно централізованим.
Керма і Сай були великими містами. Тут виявлено свідчення наявності багатої знаті, а також класу сановників й купців.
Господарство Єгипетські джерела вказують на те, що це був багатий і населений землеробський регіон. Є археологічні розвідки, що свідчать про розвиток скотарства, вирощувалися кози, вівці та велика рогата худоба. Також важливим фактором було мисливство на великих тварин, насамперед слонів, носорогів, жирафів, крокодилів.
Під час Середнього і Нового царств Керма експортувала золото, худоба, молочні продукти, слонова кістка, ебенове дерево, пахощі того, переважно до Єгипту.
Джерела Bonnet, Charles, 1986, Kerma, Territoire et Métropole, Institut Français d'Archaéologie Orientale du Caire. Kendall, Timothy 1997. Kerma and the Kingdom of Kush. National Museum of African Art, Smithsonian Inst. Washington D.C. Bechaus-Gerst, Marianne, 2000, The Origins and Development of African Livestock: Archaeology, Genetics, Linguistics and Ethnography, «Linguistic evidence for the prehistory of livestock in Sudan». Routledge. Hafsaas-Tsakos, H. 2009, The Kingdom of Kush: An African centre on the periphery of the Bronze Age World System. Norwegian Archaeological Review, 42/1: 50-70.