Христина Леонідівна Панасюк ( 18 січня 1988, м. Рівне, УРСР) — українська музикантка, учителька, волонтерка, співачка та військовослужбовиця 126 бригади територіальної оборони 30-го корпусу морської піхоти Збройних сил України.
Життєпис Христина Панасюк народилася 18 січня 1988 року в місті Рівному. Деякий час разом з батьками жила в Ташкенті, згодом вони повернулися до УкраїниКорнієнко, А. Її музику слухають серцем // Життєві обрії. — 2018. — 20 серпня..
Навчалася в Рівненській музичній школі; закінчила Рівненське музичне училище та університет. Нині працює викладачем по класу фортепіано Рівненської музичної школи № 2Співачка-волонтер Христина Панасюк: «Я не можу інакше» // Радіо Свобода. — 2016. — 4 жовтня..
Вокалом захоплюється з дитинства, у 13 років почала писати пісні; виступає під акустичну гітару. У листопаді 2014 потрапила до зони бойових дій на сході України, де допомагала бійцям як матеріально, так і духовно. Займається волонтерською діяльністю.
У репертуарі понад 50 пісень. Дала більше 1000 концертів в Україні та для українських громад в Іспанії, Італії, Німеччині, Угорщині.
У 2021 році Христина Панасюк випустила альбом «Живи», який присвятила другові, бас-гітаристу гурту «Тінь сонця» Сергію Гаварі.
Альбоми «Україно, підіймись з колін» (2015), «Сили Добра» (2016), «Ангели» (2018), «Небо одне на всіх» (2019), «Живи» (2021)Гордич, В. 13 пісень про війну і кохання. Рівнянка Христина Панасюк презентує новий альбом «Живи» // Суспільне Новини. — 2021. — 11 листопада..
Сингли «Присягу двічі не дають», «Дай, Боже, сили нашим солдатам», «Я не втомився», «Сили добра», «Білі лебеді», «Ти підбори змінила на берці», «Небо одне на всіх», «Вірні завжди», «War in My Ukraine» (2022), «Сталеві люди» (2022), «Залізні птахи» (2022), «Загартовані вогнем» (2022), «Я вірю в Бога і ЗСУ» (2022), «Різдвяна» (2022), «Я поверну тебе з війни» (2023), «Ти як?» (2023), «Але є один нюанс» (2023), «Привіт, я вдома» (2023), «Танкісти» (2023), «Дорога» (2024).
У співавторстві «Білі лебеді» (2014, з гуртом «Невічні»), «Ні війні, нет войне» (2015, з гуртом «Механічний Апельсин»), «Я не втомився» (2016, з лідером гурту «Мотор'ролла» Сергієм Присяжним), «Останні ночі без тебе» (2017, з гуртом «Тінь Сонця», пісня Сергія Василюка).
Нагороди орден княгині Ольги III ступеня (21 серпня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм, відзнака Президента України (2016), нагрудний знак «Знак пошани» Міністра оборони України (2019), орден «Сталевий хрест непереможних» (2021), нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України» (2021), відзнака «Берегиня України» (2025)
Примітки
Джерела
Кузьменко, Є. Співачка і волонтерка Христина Панасюк — про концерти на фронті: «…І товариш мені каже: бачиш хлопчика з «мухою»? А за 50 метрів — сєпари. Вони теж слухають твій концерт…» // Цензор.НЕТ. — 2023. — 12 березня. Одарченко, В. Співачка-волонтер Христина Панасюк: «Я не можу інакше» // Радіо Свобода. — 2016. — 4 жовтня. Корнієнко, А. Її музику слухають серцем // Життєві обрії. — 2018. — 20 серпня. Білошицький, А. Співачка і волонтер Христина Панасюк розповіла про свої концерти на «нулях» // Доба. — 2021. — 18 грудня. Струс, В. Рівненська співачка Христина Панасюк презентувала платівку «військових» пісень // Волинь. Христина Панасюк // Pisni.ua. Христина Панасюк // Українські пісні.