Марі-Луїза (Маріз) Бомбек, у шлюбі Бастьє (28 лютого 1898 року, Лімож — 6 липня 1952 року, Брон) — французька авіаторка, яка встановила численні рекорди у своєму призовому списку.

Біографія Марія-Луїза Бомбек народилась 28 лютого 1898 року. У 11 років залишилась сиротою. У підлітковому віці вона працювала на взуттєвій фабриці зшивачкою шкіри. Вперше одружилася і народила сина, який помер у дитинстві. Розлучившись, одружилася з пілотом-лейтенантом Луї Бастьє; разм з ним розвиває пристрасть до авіації. .

29 вересня 1925 року вона отримала пілотську ліцензію на станції Бордо-Тейнак, яка згодом стала аеропортом Бордо-Мериньяк. Через тиждень Бастьє пролетіла на своєму літаку під тросами транспортного мосту Бордо. 13 листопада 1925 року Маріз Бастьє летить з Бордо в Париж, розділивши свій маршрут на шість етапів. Це була її перша повітряна подорожFiche biographique de Maryse Bastié sur Aero-mondo.fr.. Наступного року її чоловік загинув в авіакатастрофі. Меріз Бастьє стала інструкторкою пілотування: це тривало шість місяців і закінчилось закриттям льотної школи.

Пілотна кар'єра Літаючи до Парижа, Маріз Бастьє проводить перші рейси та робить рекламу. Вона вирішила придбати власний літак, двигун Caudron. Оскільки у неї не було грошей для польотів, пілот Моріс Другін допоміг їй профінансувати польоти. 13 липня 1928 року він запропонував їй посаду першої пілотеси. Потім вона встановила з ним перший рекорд польоту на відстань для жінок — 1058 км. У 1929 році вона встановила новий французький рекорд часу польоту. Вона боролась до виснаження з холодом і недосипанням. Потім Маріз Бастьє встановила рекорд відстані 2976 км на маршруті Париж — Уренгой (СРСР)Dans les Feuillets encyclopédiques de documentation espérantiste, elle fait part de ses difficultés pour se faire comprendre lors de son atterrissage à Uhring, et reconnaît que " l'utilité de l’espéranto pour les aviateurs n'est pas discutable ", cf. Henri Masson, L'idée de langue internationale à travers les noms de voies de circulation de La Roche-sur-Yon .. За цей подвиг вона отримала лицарський хрест Почесного легіону та американський трофей «Гармон», яким вперше нагородили француженку.

У 1935 році вона організувала в Орлі льотну школу. Бастьє вирішує проблему перетину Південної Атлантики. Пройшов місяць після зникнення Мермоза, 30 грудня 1936 року Бастьє перетинає Атлантику від Дакара до Наталу, одна на борту «Кадрон Сімун» з двигуном потужністю 220 кінських сил, вигравши світовий рекорд швидкості для перетину Південної Атлантики: дванадцять годин п'ять хвилин.Traversée de l'Atlantique Sud: vol record pour Maryse Bastié .

У 1937 році художник Луїджі Корбелліні зустрів її в Лімозі та написав її портрет аквареллю. Того ж року вона виграла Гран-прі прес-спорт.

У 1934 році Маріз Бастьє погоджується з Елен Буше і Adrienne Bolland в боротьбі за голоси французівLe combat des femmes sous la Troisième République (1871—1940) ., підтримуючи Луїзі Вайс, який представив законодавчі вибори 1936 року в 5 округ Парижа.

Під час Другої світової війни 5 травня 1939 року інтерв'ю з Маріз Бастьє проводив Жак Поліак. Вона розповідає про створення на випадок війни «жіночої фаланги» у складі Повітряних Сил, лише щоб пошкодувати, що ця ідея навіть не вивчалася Міністерством Повітряних Сил. Наступного дня, 6 травня, у відповідь Клеман Вотель надіслав брошуру,Clément Vautel, Les Amazones de l'Air , Le Journal, 6 mai 1939., в якій сказав, що жінкам слід робити щось краще, ніж іти на війну.

Доброволиця французьких ВПС, Маріз Бастьє у вересні 1939 року була залучена з трьома іншими пілотесами, Мерізе Гільш, Клер Роман та Полетт Брей-Буке, для переправки літаків на фронт'Hél. Згодом, указом від 27 травня 1940 року, який санкціонував створення жіночого корпусу допоміжних пілотів, вона продовжила супровідique, стала льотчицею із званням другої лейтенантки в травні 1940 року.

Маріз Бастьє була поранена в червні 1940 року під час транспортування, демобілізувалась в липні 1940 році. Під час наступу Німеччини вона пропонувала свої послуги Червоному Хресту, зокрема, французьким полоненим, зібраним у таборі Дрансі. Коли поїзд вирушав до Німеччини, її штовхнув німецький вартовий і зламав правий лікоть. Вона отримала інвалідність і більше не могла літати. Під виглядом діяльності в Червоному Хресті вона збирала інформацію про мешканців.

Маріз Бастьє отримала звання лейтенантки ФФЛ, підтверджене в 1945 році після закінчення Другої світової війниJournal officiel de la République française, 1946, p. 144 : . Була нагороджена орденом Почесного легіону http://www.culture.gouv.fr/public/mistral/leonore_fr?ACTION=CHERCHER&FIELD_98=REF&VALUE_98=d-200127 . .

Маріз Бастьє є однією з перших новобранок першого корпусу військових льотчиць.

Після війни На відміну від своїх товаришів по команді, Маріз Бастьє продовжувала практикувати у ВПС.

У 1951 році вона вступила до відділу зв'язків з громадськістю Центру льотних випробувань. 6 липня 1952 року під час авіашоу в аеропорту Ліон-Брон, вона загинула в аварії, будучи пасажиркою..

Похована в Парижі, на кладовищі Монпарнас. Вона була капітаном ВПС і мала в загальній складності 3000 годин польоту.

Під головуванням авіатора Жакліна Оріоль після її смерті створена асоціація друзів Маріз Бастьє.

Рекорди 1928 рік — перший рекорд дистанції польоту жінок (1058 км). 1929 — міжнародний рекорд польоту жінок (26 год. 44 хв.) У 1930 — побила міжнародний рекорд довжини жіночого польоту за 37 годин 55 хвилин. У 1931 — здобула міжнародний рекорд серед жінок — 2976 км У 1936 — здійснила переліт жінок через Південну Атлантику за 12 годин 5 хвилин.

Відзнаки

Офіцерка Почесного легіону у військовій якості Орден Нації Орден Червоної Зірки (СРСР, 1931)) Кавалерка Національного ордену Південного Хреста (Бразилія, 1937) Велика золота медаль Товариства заохочення прогресу (1937) Дошка Вермеля від Аероклубу Франції (1937) Орден Румунської зірки (1937) Золота медаль за фізичне виховання та спорт (1937) кавалер ордена національної освіти (Орден академічних пальм, 1937) Орден за заслуги Чилі (1938) Авіаційний хрест (Перу, 1938 р.) Орден Симона Болівара (Венесуела, 1938) Хрест Святого Олафа (Норвегія, 1940) Командор Почесного легіону (1947, лицар 1931) Круа-де-Герре 1939—1945 з пальмою Медаль французького опору Медаль з аеронавтики Королівський орден Камбоджі

Пам'ять

Її ім'я отримали кілька шкіл, багато вулиць і проспектів, три трамвайні станції у Франції — рекорд для жіночої особистості. Випущено поштову марку з її зображеннямTimbre-poste à l'effigie de Maryse Bastié . . У 2013 році місто Бурж урочисто відкрило шкільний комплекс Маріз-Бастьє . Великий соціальний житловий комплекс називається Маріз-Бастьє в районі Гіродо ТураQuartier Maryse-Bastié à Tours . . На її честь також названий Реймський коледж. Повітряні сили вшановують її щороку в річницю смерті під час військової церемонії .

Публікація Розкриті крила, Фаскаль Редактори, Париж, 1937, 180 с., пл. ht

Бібліографія Марсель Мігео, Життя Меріз Бастьє, Серійні видання, 1952 Віце-адмірал Аманріх (з військово-морської аеронавтики), Une Française, Maryse Bastié, Éditions Baudinière, 1953 Вірджинія Клеман, Меріз Басті, Видавництво Les Flots Bleues, Монако, 1956 Седрик Басті, L'Aventure Maryse Bastié, нові видання, 2007 Аньєс Клансьє, Слід у небі, Арлеа, 2017. Бернард Веррет, чемпіони Лімузена, видання Mon Limousin, 2019

Посилання Сайт на Maryse Bastié, " Марі-Луїза 'Меріз' Басті (1898—1952) " . Біографічний аркуш Меріз Басті, Aero-mondo.fr . Дивіться вебсайт Асоціації Відродження Кодрон Сімун . Інтерв'ю з Марісе Басті в грудні 1945 р . : «Не закривай доріг до неба»L'Aérophile, décembre 1945 — janvier 1946, consulté sur Gallica le 9 janvier 2019. .

Витяги з його військової справи на вебсайті Служби історичної оборони

Примітки