«Гендлі Пейдж H.P.54 Герров» () — британський двомоторний середній бомбардувальник і транспортний літак, що перебував на озброєнні Королівських ПС Великої Британії перед і за часів Другої світової війни.
Історія створення
Проєкт компанії Handley Page H.P.54 був підготовленою до серійного виробництва модифікацією попереднього проєкту Handley Page H.P.51, який в свою чергу був монопланом на базі біплана Handley Page H.P.43. Компанія розглядала H.P.54 як кандидат на специфікацію міністерства авіації номер C.26/31 на виготовлення транспортного літака/бомбардувальника. Проте ця модифікація була відкинута самим міністерством, оскільки стало зрозуміло що вимоги в ній стали застарілими, натомість в червні 1935 була видана нова специфікація B.29/35 спеціально для H.P.54. Згідно специфікації H.P.54, який отримав військове ім'я Harrow, мав використовуватись як перехідний бомбардувальник, доки не буде виготовлено достатньої кількості новітніх бомбардувальників (Whitley чи Wellington), а після цього перейти до транспортних ролей. Через це 14 серпня 1936 року, ще до готовності першого прототипу, міністерство зробило замовлення на 100 літаків.
Перший «Герров» піднявся в повітря 10 жовтня 1936 року і оснащувався двигунами Bristol Pegasus X без захисного озброєння. Останнє було додано вже після надходження в війська і складалось з кулеметів в носі, хвості і верхній турелі. Як і передбачалось «Герров» швидко був замінений новішими літаками і виробництво було припинене в грудні 1937 року після виробництва 100 літаків.
Модифікації Harrow Mk.I — оснащувався двигунами Bristol Pegasus X потужністю 830 к.с. (620 кВт.). Побудовано 19 літаків. Harrow Mk.II — оснащувався двигунами Bristol Pegasus XX потужністю 925 к.с. (690 кВт.). Побудовано 81 літак.
Історія використання
Першими нові бомбардувальники отримала 214-а ескадрилья в січні 1937 року, для заміни біпланів Vickers Virginia, а до кінця року ще чотири ескадрильї (37-а, 75-а, 115-а і 215-а) теж були переозброєнні. Проте до початку Другої світової «Герров» вже був переведений на транспортні ролі.
В жовтні 1940 року було створено спеціальне «крило 420» в якому «Герров» брав участь в експерименті «Пандора». В експерименті «Геррови» мали нести боєприпаси LAM (Long Areal Mines — Довгі повітряні міни), які являли собою маленькі бомби на парашутах з 600 метровим тонким дротом знизу. Ці міни мали бути скинуті на шляху німецьких бомбардувальників, і коли б ворожий літак зачепив один з дротів, бомба мала б спуститись по дроті і вибухнути при контакті з літаком. Після трьох місяців випробувань експеримент був визнаний невдалим, хоча таким чином було збито чотири літаки, а «крило 420» було реформоване в 93-ю ескадрилью.
Найдовше «Геррови» служили в складі 271-ї ескадрильї як транспортні літаки, зокрема для підтримки військ союзників в Франції. Два «Геррови» евакуйовували поранених під час операції «Маркет-Гарден». Останні «Геррови» були списані тільки в 1945 році, після втрати семи літаків під час новорічного нальоту німецьких бомбардувальників.
Тактико-технічні характеристики
Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II
Технічні характеристики Екіпаж: 4-5 осіб Довжина: 25,04 м Висота: 5,92 м Розмах крила: 26,95 м Площа крила: 101,26 м ² Маса порожнього: 6169 кг Максимальна злітна маса: 10 433 кг Двигуни: 2 × Bristol Pegasus XX Потужність: 2 × 925 к. с. (690 кВт.)
Льотні характеристики Максимальна швидкість: 322 км/год (на висоті 3050 м) Крейсерська швидкість: 262 км/год (на висоті 4570 м) Дальність польоту: 2012 км Практична стеля: 6950 м
Озброєння Захисне: 1 × 7,7-мм кулемет в носовій турелі 1 × 7,7-мм кулемет в верхній турелі 2 × 7,7-мм кулемети в хвостовій турелі Бомбове: 1361 кг. бомб
Джерела
Посилання
Примітки