Колоризм () — дискримінація щодо осіб з темним відтінком шкіри, як правило, серед людей однієї етнічної чи расової групи. Як правило, люди із світлішою шкірою мають істотні привілеї, які, як і раніше недосяжні для людей з темною шкірою. Колоризм поширений в Південній Азії, Африці, Китаї, США та Латинській Америці.
Походження Перші прояви дискримінації людей з темнішим відтінком шкіри зафіксовані в стародавні часи, коли в азійських країнах (Індія, Китай, Корея, Японія, Малайзія, Філіппіни та інші) світла шкіра асоціювалася зі шляхетним походженням. У той час робочі селяни цілими днями працювали на вулиці під сонцем, а знать мала можливість ховатися від сонця, від чого їх шкіра мала помітно світліший відтінок, ніж у селян. Світла шкіра асоціювалася з жіночою красою, тому, наприклад, в Китаї, Кореї та Японії знатні жінки рясно покривали обличчя білою пудрою. Сьогодні в країнах Азії упередження щодо смаглявої шкіри, як і раніше сильні й підживлюються західними уявленнями про ідеали краси.
Коріння західного колоризму йдуть до періоду колонізації, коли панувала ідея расової переваги білих. Темна шкіра асоціювалася з ірраціональністю, дикістю, неповноцінністю і потворністю, а європейська зовнішність (біла шкіра, пряме й світле волосся, світлі очі) навпроти, характеризувалася благородством, красою, перевагою. Ці контрастні визначення і є основою колоризму. Дискримінація за кольором шкіри вперше з'явилася в США серед латино- й афроамериканців ще до Громадянської війни в США, за часів колонізації та рабовласництва. Білі рабовласники давали рабам зі світлішою шкірою (часом вони були незаконнонародженими дітьми рабовласників і їх рабів) великі привілеї, такі як: робота по дому, а не в полі, можливість вчитися, читати й навіть (за рідкісним винятком) звільнення від рабства. Після скасування рабства в залежності від відтінку шкіри тривав поділ людей на привілейовані й непривілейовані групиMargaret Hunter. The Persistent Problem of Colorism: Skin Tone, Status, and Inequality .
Існує версія, що колоризм з'явився задовго до колонізації. У документальному фільмі «Шейдізм » (англ. Shade — тінь) одна з героїнь, молода жінка c острова Шрі-Ланка пояснює, що колоризм з'явився в Індії. У давньоіндійському епосі Рамаяна є сцена, в якій зображений поєдинок між благородним світлошкірим королем з Півночі й темношкірим королем з Півдня, що асоціюється зі злими силами.
Термін «колоризм» — упереджене звернення до людей однієї раси, засноване виключно на кольорі їхньої шкіри — з'явився завдяки афроамериканської письменниці та громадському діячеві Еліс Уокер, яка вперше використовувала його у своєму есе, опублікованому в 1983 році в книзі «У пошуках садів, матерями насаджених: Проза жінки». Вона визначила колоризм як зло, хвороба, яку потрібно зупинити та дати можливість афроамериканцям жити й розвиватися поза забобонів.
Колоризм в сучасному світі Колоризм проявляється в різних сферах життя: роботодавці воліють темношкірим претендентам світлошкірих незалежно від їх кваліфікації У масовій культурі більшість складають актори, музиканти, коміки зі світлою шкіроюKele Okereke. Why are there so few black female stars with darker skin? The Guardian , в Боллівуді віддають перевагу акторкам зі світлішою шкірою, а людям з темною шкірою дістаються найменш цікаві ролі, і їх заробітна плата значно нижче. У модельному бізнесі темношкірі дівчата — все ще виняток з правилМ.Вирова. Тональный «для русских»: Как бьюти-индустрия поддерживает колоризм. Wonderzine . Людям зі світлою шкірою простіше отримати якісну освіту, зняти, придбати житло в гарному районі, жінки зі світлішим відтінком шкіри з більшою ймовірністю вступають в шлюб з людьми вищого соціального статусу, ніж темношкірі жінки тієї ж етнічної групиMargaret Hunter.Race, Gender, and the Politics of Skin Tone. У 2013 році Ланс Хеннон, Роберт ДеФіна і Сара Бруч провели дослідження , в ході якого з'ясували, що студентки з темнішою шкірою в три рази більше схильні до виключення зі школи. Про те, наскільки глобальна проблема колоризму, говорить зростальна популярність косметичних засобів, що надають шкірі світлішого відтінку, в Африці, Азії й США, а також стрімкий розвиток пластичної хірургії.
Індія Зліва індійська дівчина із середнім відтінком шкіри за мірками населення, справа Анушка Шарма, чий відтінок шкіри типовий для боллівудських акторок Індія є яскравим прикладом того, як в суспільстві, з великою різноманітністю відтінків шкіри, від білого до майже чорного, панують ідеї колоризму, зокрема асоційовані світлої шкіри з владою, багатством, успіхом і красою. Це проявляється навіть у релігійному мистецтві, де, наприклад, Шива, Крішна і Рама ніколи не зображуються зі смаглявою шкірою, а завжди з блакитною або білою шкірою.
Зміцнили ідею колоризму історична асоціація світлої шкіри зі шляхетним походженням через те, що дворяни мали можливість ховатися від сонця, а також британський колоніальний період, коли англійські колоністи більшою мірою принижували смаглявих індійців і вважали за краще брати на роботу більше світлошкірих. Період правління Британією ще глибше вкорінив упередження, пов'язані з кольором шкіри, які й до цього дня сильні в суспільствіSavita Malik, The Domination of Fair Skin: Skin Whitening, Indian Women and Public Health, San Francisco State University Department of Health Education (2007).. В Індії великою популярністю користуються креми, що надають шкірі світлішого відтінку. Від колоризму найбільше страждають жінки, у яких світлий колір шкіри асоціюється з красою. В Індії донині поширені випадки, коли жінкам відмовляють у працевлаштуванні через їх занадто темний відтінок шкіри. В країні існують правозахисні жіночі організації, що допомагають таким жінкам. Для реклами використовуються світлошкірі моделі, в середовищі акторів також віддають перевагу світлошкірим, в результаті зовнішність акторів в більшості боллівудських фільмів не відповідає зовнішності середньостатистичних індійців. При цьому для чоловіків відбір за зовнішніми ознаками не так важливий, як для жінок. З цієї ж причини дівчина, що володіє недостатньо світлим відтінком шкіри, має майже нульові шанси в Індії на просування в акторській кар'єрі. Проте невеликій кількості з таких жінок вдається пробитися в індустрію кіно, наприклад, Нандіті Тас. Актриса стала активісткою за права темношкірих жінок після неприємного випадку, коли їй відмовили в ролі благородної жінки через «неправильний» колір шкіри. Нандита пізніше стала режисером і намагається запрошувати на ролі жінок з різними відтінками шкіри. Фрейда Пінто — одна з найвідоміших актрис індійського походження, знімається в закордонних фільмах. Проте, Фрейда мало відома всередині Індії, а Боллівуд не зацікавлений в тому, щоб брати актрису на роль в індійських кіно через надмірно смаглявого відтінку її шкіри, оскільки через це вона не вписується в рамки стереотипного образу героїні боллівудського кіно . З колоризмом також бореться Сабаясачі Мукхерджі, єдиний в країні індійський модельєр, що запрошує моделей з будь-якими відтінками шкіри.
Відома індійський блогер Майюра Айер в інтерв'ю The Huffington Post розповіла про те, як особисто стикалася з проявами колоризму в індійському суспільстві, зокрема, вона розповіла, що в дитинстві, мала світлішу шкіру в порівнянні з тими, що оточують, і постійно чула хвалебні коментарі та поради уникати прогулянок на вулиці. Коли Маюри дорослішала і її шкіра потемніла, компліменти змінилися докорами, мікроагресією, порадами, як відбілити шкіру, і порадами від незнайомих вкривати стегна і ноги одягом, щоб шкіра не засмагла. З цієї причини у Маюри виробився сильний комплекс неповноцінності, який підтримувався численною рекламою з відбілюванням шкіри. Редакція журналу помітила, що, наприклад, , міс Америка 2014 року індійського походження, зі своїм кольором шкіри не мала б жодного шансу стати міс Індією.
Колоризм також зачіпає і сім'ї. Багато пар мріють мати світлу дитину, часто новонароджених порівнюють з їх старшими сестрами чи братами. Народна медицина пропонує вагітній жінці дотримуватися певної дієти, щоб нібито народити світлішу дитину. Бажання мати світлих дітей стає джерелом доходів для шарлатанів, які гарантують появу світлошкірої дитини після курсу «спеціальних сеансів». Дослідження 2012 року показали, що пари, які звертаються до послуг сурогатних матерів, частіше зупиняють вибір на світлошкірих жінок, припускаючи, що це вплине і на колір шкіри дитини.
Далекий Схід Ідеї колоризму сильні в країнах Далекого сходу існують там споконвіку, оскільки біла шкіра асоціювалася з благородством, і сьогодні, під впливом сучасних медіа, підживлюються західними уявленнями про ідеали краси. Багато традиційних східних казок наділяють блідношкірих персонажів красою, владою або божественністю.
Наприклад, в Японії через те, що робітники й селяни, працюючи на вулиці, отримували стійку засмагу, а також корінні й нині вимерлі гірські народи володіли темнішим відтінком шкіри, темна шкіра стала асоціюватися з примітивністю і бідністю. Біла шкіра асоціювалася з жіночою красою насамперед. Жінка, що володіє фізичними вадами, але з білою шкірою і без родимок, вважалася більш красивою, ніж будь-яка смаглява жінка. В Японії донині популярна приказка «людині з білою шкірою прощають сім інших дефектів». В японському живопису люди, особливо жінки, як правило, зображуються з абсолютно білою шкірою. Вже з XII століття придворні дами наносили на обличчя велика кількість білої пудри, щоб надати своєму обличчю сніжну білизну, такий стандарт краси існував аж до XIX століття. У Кореї, починаючи з епохи Кочосон, білий, мармуровий колір шкіри вважався ідеалом для жінки.
У сучасній Японії світла шкіра досі асоціюється з красою, високим розумом і впливає на можливість жінки вдало одружитися. У країні, як і раніше, існує традиція оміаї, в рамках якої потенційні чоловік і дружина знайомляться один з одним, щоб вирішити, чи варто їм жити разом. У країні як і раніше трапляються історії, коли партнер відмовлявся від можливого шлюбу через занадто темний колір шкіри іншого партнера, найчастіше жінки. Після 2000 років в Японії велику популярність набрала субкультура , яка протестує проти білизни, як еталону краси. Її представники висунули для себе альтернативний ідеал краси, що прийшов з сучасної культури США, точніше Каліфорнії, а саме «блондинки із засмагою», в результаті гангуро прагнуть мати засмагу від мідного до карого, а також фарбують своє волосся в білий колір.
Ідеї колоризму також сильні в Китаї й Кореї, де світла шкіра залишається ознакою шляхетного походження, влади та здоров'я, а світлошкірі азійці стикаються із захопленням, багато людей, найчастіше жінки, спеціально закриваються від сонця парасольками або масками, щоб не засмагнути. Більш смагляві азійці стикаються з мікроагресією або стають жертвами цькування в школі. 4 з 10 жінок Гонконгу, Малайзії, Філіппін і Південної Кореї використовують періодично відбілювальні креми, в той час, як загоряння на пляжі залишається вкрай непопулярною практикою.
У Малайзії сучасний колоризм утворився багато в чому під впливом західного уявлення про перевагу білих і полягає в тому, що євразійська зовнішність, або «паназійська» (змішаного європейсько-малайзійського походження), асоціюється з красою. У результаті покручі стають моделями для реклами або акторами.
Північна Африка і Близький Схід