Абу-Саїд Усман II (; д/н —25 червня 1352) — 6-й султан Держави Заянідів в 1348—1352 роках.
Життєпис Праонук султана Ягморасана. Син Абу Саїда Абд ар-Рахмана. Під час правління родича Абу Ташуфіна I брав участь в його походах. 1337 року після захоплення Тлемсену Маринідами, потрапив у полон до султана Абу'л Гасан Алі I, в складі військо якого брав участь у походах проти Хафсідів.
1348 року після поразки маринідського війська у битві біля Кайруану разом з братом Абу Табітом залишив військо. На його бік перейшли берберські племена туджин і маграва. Зумів захопити Тлемсен, перемігши мариіндського намісника Усмана ібн Ях'ю ібд Джарара. Тут Абу-Саїд Усман II оголосив про свою незалежність. Того ж року у запеклій битві на річці Шеліфф разом з братом завдав поразки Абу'л Гасан Алі I. В подальшому намагався використати час для відновлення держави, коли серед Маринідів тривала боротьба за трон.
1351 року повстали бербери-маграви на чолі із Алі ібн Рашидом з клану Манділ. Той захопив міста Тенес, Брекча і Шершель, де оголосив про свою незалежність. Водночас уклав союз з Маринідами. Втім невдовзі війська Заянідів на чолі із братом султана Абу Табітом перемогли повсталих, а Алі ібн Рашида стратили.
1352 року маринідський султан Абу Інан Фаріс почав наступ на володіння Заяніідів. На річці Іслі відбулася вирішальна битва, в якій Абу-Саїд Усман II зазнав поразки. він спробував втекти, але був схоплений та страчений. Держава Заянідів, незважаючи на усі спроби Абу Табіта I, знову опинилася під владою Маринідів.
Джерела Ibn Khaldûn (1332—1406), Le livre des exemples, Volume I, Éditions Gallimard, Collection la Pléiade, (ISBN 2-07-011425-2), 1560 pages. Abat J.J. L. Bargès, Complément de l'histoire des Beni-Zeiyan, rois de Tlemcen, ouvrage du cheikh Mohammed Abd'al-Djalil al-Tenesy, París 1887.