Ніна Миколаївна Ургант ( 4 вересня 1929, Луга, Ленінградська область, СРСР — ) — радянська і російська актриса театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1974). Лауреатка Державної премії СРСР (1976).
Біографія Народилася 4 вересня 1929 року в місті Луга Ленінградської області . Тут, на південно-заході області, у той час мешкало чимало естонців; зросійщеним естонцем був і її батько — Микола Ургант, який одружився з українкою Марією — матір'ю НіниЧуянова, Элина. . Про естонське походження прізвища писали також видання «Московський комсомолець у Пітері» (у статті 2006 року про сина актриси, актора Андрія Урганта«Мама до сих пор меня воспитывает» // «МК в Питере», 29.11.2006.) та газета «Аргументи і факти».
У 1930-ті роки родина радянського офіцера Миколи Урганта переїжджала разом з дітьми (дві дівчинки і два хлопчик) з міста в місто, країною. У 1940 році Микола Ургант, що став майором НКВД, отримав призначення до латвійського міста Даугавпілс, де сім'я зустріла початок німецько-радянської війни. Німецькі війська увійшли до міста вже через декілька днів; Микола Ургант пішов на схід разом з відступаючими радянськими військами, а сім'я залишилася в окупованому місті. Ніна Ургант переховувалася під час облав і тікала від поліцаїв, щоб не забрали до Німеччини . Їх заховала в підвалі двірничка; при цьому вся округа знала, що це — діти чекіста, але ніхто їх не видав.
Після визволення Даугавпілса Ніна Ургант повернулася в школу. Брала участь у шкільних концертах, читала вірші, грала на гітарі та співала пісні воєнних років, заслуживши прізвисько «Нінка-артистка». Після закінчення школи вона, витримавши великий конкурс, вступила до Ленінградського театрального інституту імені О. М. Островського, де навчалася з 1948 по 1953 рік (клас Тетяни Сойнікової та Володимира Честнокова).
Після закінчення інституту рік прослужила в Академічному театрі імені Ф. Волкова в Ярославлі, де зайняла місце провідної ліричної героїні.
З 1954 року Ургант — акторка Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу. Вона виступала в головних ролях. На її рахунку в цьому театрі близько 20 ролей: Галя Давидова у виставі «В добрий час» за Віктором Розовим (1955), Ліна в «Першій весні» Галини Ніколаєвої і Станіслава Радзинського (1956), Лушка в «Піднятій цілині» за Михайлом Шолоховим (1957), Нінка в «Проводах білих ночей» за Вірою Пановою (1961), Клава у виставі «Один рік» за Юрієм Германом (1961) та інші.
З 1962 року працювала в Ленінградському академічному театрі драми імені О. С. Пушкіна (Олександринський театр) . Зіграла більше 30 ролей. Крім Інкен Петерс у виставі «Перед заходом сонця» за Герхартом Гауптманом (1963), виконала ролі Марі-Октябрь у «Зустрічі» Жака Робера (1964), Варі у «Справі, якій ти служиш» Юрія Германа (1967), Раневської у «Вишневому саді» (1972), Ніки у виставі «Із записок Лопатіна» за Костянтином Симоновим (1975), Ксантіппи в «Бесідах з Сократом» Едварда Радзинського (1976), Лалєтіни в «Гальмування в небесах» Володимира Голуба (1988), Гертруди в «Гамлеті» (1992) та інших.
Першу велику роль у кіно актриса зіграла в 1962 році в мелодрамі Ігоря Таланкіна «Вступ». За нею послідували роль Люсі у фільмі «Я родом із дитинства» (1966) і роль Ганни Михайлівни у фільмі «Сини йдуть у бій» (1969) Віктора Турова. Але найбільш відомою стала роль медсестри Раї з фільму «Білоруський вокзал» (1970) режисера Андрія Смирнова .
У 2008 році вона зіграла свою останню роль у кіно — Ошкінчиху в картині «Азіат». Актриса відмовилася від зйомок, вважаючи, що для неї немає гідних ролей.
Щороку 9 травня Ніна Ургант співала для ветеранів війни пісню з кінофільму «Білоруський вокзал». Потім заходила до Нікольського собору у Петербурзі поряд з будинком і ставила свічки в пам'ять про маму, яку вона залишила в Даугавпілсі, старшого брата-фронтовика, померлого в День Перемоги в 2007 році, і своїх партнерів по фільму «Білоруський вокзал».
Громадська позиція У 2001 році Ніна Ургант підписала відкритий лист на захист телеканалу НТВ.
У 2007 році підтримала висунення Дмитра Медведєва на посаду президента, а Володимира Путіна на пост глави уряду РосіїКафтан, Лариса. .
Хвороба і смерть У липні 2014 року Ніна Ургант заявила, що страждає хворобою ПаркінсонаЗинченко, Денис. .
Померла 3 грудня 2021 року у Санкт-Петербурзі.
Родина
Батько — Микола Андрійович Ургант, естонець, офіцер НКВС. Мати — Марія Петрівна Ургант (1902—1962) — українка.
У сім'ї було четверо дітей: Володимир, Ніна, Герман і Галина.
Перший чоловік — актор, Заслужений артист РРФСР (1991) Лев Міліндер (31 грудня 1930 — 8 березня 2005) син — актор Андрій Ургант (нар. 28 листопада 1956) онук — телеведучий, актор, співак, музикант Іван Ургант (нар. 16 квітня 1978) правнучка Ніна Іванівна Ургант (нар. 15 травня 2008) живе в Москві. правнучка Валерія Іванівна Ургант (нар. 21 вересня 2015) внучка Марія Андріївна Ургант, живе в Нідерландах правнук Емір правнук Габріель Другий чоловік — актор, Заслужений артист РРФСР (1991) Геннадій Воропаєв (1931—2001). Третій чоловік — артист балету, балетмейстер, Заслужений діяч мистецтв РФ (2002) Кирило Ласкарі (1936—2009).
Ролі в кіно
— Приборкувачка тигрів — Олечка Михайлова — Дванадцята ніч — служниця — Смерть Пазухіна — Мавра Григорівна, друга дружина Прокопія Івановича Пазухіна — Вулиця сповнена несподіванок — відпочивальниця в Петергофському парку — Йшли солдати... — удова — Шинель — дама легкої поведінки — Обережно, бабуся! — Олександра — Вступ — мати Володі — Знайомтесь, Балуєв! — Дуся Балуєва — Поки жива людина — Зінаїда Іванівна Широкова — Мати і мачуха — Катерина — Чайка (фільм-спектакль) — Маша — Спекотний липень — Варвара — Денні зірки — жінка з труною — Я родом з дитинства — Люся — Відплата — Сіма Суворова 1967 — Війна під дахами — Ганна Михайлівна — Люди, як річки — Парасковія, листоноша 1969 — Довга, довга справа... — Маша — Ці невинні забави — мати Кістки 1969 — Сини йдуть у бій — Ганна Михайлівна — Білоруський вокзал — Раю 1970 — Чарівна сила — мама Вови — Могила лева — Марія, коханка Веселова — Мріяти і жити — мати Марії 1974 — Премія — Міленіна 1974 — Ясь і Яніна — учасниця свята в клубі — На все життя — тітка Таня 1975 — Пам'ять — вчителька — Ви мені писали... — Ніна Миколаївна 1976 — День сімейного торжества — Дарина Степанівна 1976 — Довга, довга справа — Марія Іванівна Строганова, мати Кирила 1976 — Дні хірурга Мишкіна — Марина Василівна, головний лікар 1976 — Власна думка — Олімпіада — — Відкрита книга — мати Тані — Красень-чоловік — Аполлінарія 1978 — Хлопчаки — тітка Дуся 1979 — Дев'ять днів і все життя. — Сама себе, озвучка — Сімейне коло — Медведєва — Дівчина і Гранд — мама Марини 1981 — Танкодром — Маргарита Андріївна — Ось знову вікно… — Ганна Кирилівна 1982 — Сонячний вітер — Любов Василівна — Час відпочинку від суботи до понеділка — пасажирка теплохода 1984 — Найкращі роки — тітка Віка — Недільний тато — Ніна Сергеєва 1985 — Подружка моя — Ніна Юріївна, мати Кістки — Потерпілі претензій не мають — Катерина Василівна — Запам'ятайте мене такою — Жукова, алкоголічка 1987 — Казка про закоханого маляра — сліпа королева — Будні і свята Серафими Глюкіної — Марія Григорівна 1992 — Барабаніада 2002—2009 — Розлучені мости — Зінаїда Миколаївна — Вулиці розбитих ліхтарів-6 — Олена Петрівна 2004 — Я тебе люблю — Марія Львівна — Російські гроші — Анфіса Тихонівна — Азіат — Ошкинчиха
Документальне кіно
1974 — Ніна Ургант. Фільм-портрет (режисер Є. Струкова, ленінградське телебачення) 1999 — Ніна Ургант. Петербург. Портрети 2004 — Планета Ніни Ургант (режисер Наталія Урвачева) 2005—2007 — Як йшли кумири (режисери Дмитро Кужаров, Михайло Роговий) 2009 — Ніна Ургант. Бути достовірною (режисер Наталя Сергєєва) 2009 — Ніна Ургант. Три кішки і двоє чоловіків (режисер Олег Шиловський) 2014 — Ніна Ургант. Казка для бабусі (режисер Сергій Сунцов)
Нагороди
1960 — заслужена артистка РРФСР 1963 — Спеціальний приз Венеціанського кінофестивалю за роль в картині «Вступ» 1971 — орден «Знак Пошани» 1974 — народна артистка РРФСР 1976 — Державна премія СРСР за роль Діни Павлівни Міленіної у фільмі «Премія» 1982 — Почесна Грамота Президії Верховної Ради РРФСР — за багаторічну плідну творчу роботу в Ленінградському державному академічному театрі драми імені О. С. Пушкіна 1999 — орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня 1999 — Ордена Творця Петербурга (№ 8) 2001 — театральна премія «Золотий софіт» (спеціальна премія — за творче довголіття та унікальний внесок у театральну культуру Санкт-Петербурга) 2006 — орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня — до 250-річчя Александрінського (Російського академічного театру драми ім. О. С. Пушкіна) 2013 — Приз імені А.Миронова «Фігаро» в номінації «За чудову мить довжиною в життя» 2014 — театральна премія «Золота маска» — за видатний внесок у розвиток театрального мистецтва 2016 — орден Пошани Член гільдії акторів кіно Росії (з 2015 року)
Примітки
Література
Нина Ургант: Народная артистка России. — М. : МК МЕТА, 2002. — 249+2 с. — ISBN 5-901880-03-X Нина Ургант. — Изд. Бюро пропаганды советского киноискусства, 1968. — 20 с. — 75000 экз. — (Актёры советского кино). Портреты актёров: Нина Ургант, Лидия Штыкан, Нина Мамаева, Игорь Горбачев, Вадим Медведев. — 1971. — 116 с. — 40000 экз.
Посилання Нина Ургант в программе «Встречи на Моховой» («Петербург — Пятый канал», 3 января 2009 года)