Роди́мцев Олекса́ндр Іллі́ч (; 8 березня 1905 — 13 квітня 1977, Москва) — радянський воєначальник, генерал-полковник (1961), двічі Герой Радянського Союзу (1937, 1945).
Біографія Народився 8 березня 1905 року в селі Шарлик (нині Шарлицького району Оренбурзької області) в бідній селянській сім'ї. Росіянин. Член ВКП(б) /КПРС з 1929 року. У Червоній Армії з 1927 року. У 1932 закінчив Військову школу ім. ВЦІК, в 1939 році Родімцев закінчує Військову академію імені М. В. Фрунзе та в 1947 Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1947).
Майор Родімцев добровольцем брав активну участь у громадянській війні в Іспанії, бився під Ґвадалахарою, Брунете, Теруелем та на р. Харама. Звання Героя Радянського Союзу майорові О. І. Родімцеву присвоєне 22 жовтня 1937 року за зразкове виконання особливого завдання в Іспанії.
Після повернення з Іспанії командував кавалерійським полком, а після закінчення академії з травня 1939 був помічником командира кавалерійської дивізії. Брав участь у вторгненні СРСР до Польщі (1939).
У 1940 бере активну участь в агресії СРСР до Фінляндії.
У роки німецько-радянської війни О. І. Родімцев командував 5-ю повітряно-десантною бригадою 3-го повітряно-десантного корпусу (5-та, 6-та, 212-та пдбр), яка в 1941 брала участь в обороні Києва (червень — листопад 1941).
6 листопада 1941 управління 5-ї пдбр було переформоване на управління 87-ї стрілецької дивізії, створеної з військ 3-го повітряно-десантного корпусу, яку очолив Родимцев. 19 січня 1942 87-ма стрілецька дивізія була переформована на 13-ту гвардійську стрілецьку дивізію. 13-та гвардійська стрілецька дивізія (згодом — 13-та Полтавська ордена Леніна двічі Червонопрапорна гвардійська стрілецька дивізія) увійшла до складу 62-ї армії, що брала участь у битві за Сталінград.
З травня 1943 року генерал-майор Родимцев — командир 32-го гвардійського стрілецького корпусу, з яким дійшов до столиці Чехословаччини — Праги. Воював на Південно-Західному, Донському, Сталінградському, Степовому, Воронезькому, 2-му та 1-м Українських фронтах. Брав участь в Курської битвах, в звільненні Лівобережної і Правобережної України, в розгромі німецьких військ в Західній Україні, Польщі, в Нижньо-Сілезькій, Берлінської і Празькій операціях.
Другої медалі «Золота Зірка» командир 32-го гвардійського стрілецького корпусу гвардії генерал-лейтенант Родимцев удостоєний 2 червня 1945 року за уміле керівництво військами при форсуванні річки Одер 25 січня 1945 в районі населеного пункту Лінден (Польща), особистий героїзм і мужність.
Після закінчення Вищих академічних курсів при Академії Генерального штабу, був командиром з'єднання, помічником командира військами Східно-Сибірського військового округу, головним військовим радником і військовим аташе в Албанії.
З листопада 1956 року продовжує службу у військах. З березня 1966 року — в групі генеральних інспекторів МО СРСР.
Обирався депутатом Верховної Ради РРФСР другого скликання і депутатом Верховної Ради СРСР третього скликання.
О. І. Родимцев помер у Москві 13 квітня 1977. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка 9).
Праці, мемуари «Под небом Испании» «На последнем рубеже. Записки командира дивизии» «Люди легендарного подвига» «Гвардейцы стояли насмерть» «Твои, Отечество, сыны» «Машенька из Мышеловки» (за ними був знятий фільм «Немає невідомих солдатів») «На берегах Мансанареса и Волги» «Добровольцы-интернационалисты»
Пам'ять Бронзовий бюст генерала О. І. Родімцева встановлений на його батьківщині, меморіальні дошки — в Москві і Волгограді; ім'ям Родімцева названі вулиці у Волгограді, Оренбурзі. В місті Первомайську Миколаївської області є вулиця Гвардійців Родімцева.
Див. також Будинок Павлова 1-ша повітряно-десантна бригада (СРСР) 1-ша парашутна дивізія (Третій Рейх) Дивізія «Герман Герінг»
Джерела та література Поїздник І. І. Родимцев Олександр Ілліч //
Література Советская военная энциклопедия в 8-и томах, т. 7
Посилання Біографія О. І. Родимцева на сайті «Герои страны»