Феський емірат — ранньосередньовічна берберська держава в далекому Магрибі. Утворилася 986 року як частина Кордовського халіфату. 1012 року внаслідок занепаду халіфату здобуває незалежність. Вів тривалі війни з сусідами за панування в далекому Магрибі. 1067 року підкорено Альморавідами.
Історія З 910-х років починаються війни між Фатімідами і Ідрісідами, внаслідок чого 917 року перші захоплюють Фес, де утворюють власне намісництво на чолі із валі Масламою ібн Хабусом. Втім у 927 році Ідрісиди відвойовують Фес, але остаточно втрачають його до 937 року. Водночас з 40-х років в боротьбу втручається Кордовський халіфат.
Запеклі кампанії тривали у 973—980 роках. В них на боці кордовських володарів брало участь плем'я північних магравів з берберської конфедерації зената. На його чолі стояв Мухаммед ібн аль-Хайр. До 986 року Кордовський халіфат витіснив Фатімідів з далекого Магрибу, закріпившись в Фесі. Тут було призначено власного валі Ядду ібн Яла з Іфранідів. Втім вже з 988 року вагу набувають Атійя та його сини Мукатіл і Зірі. Останній отримав 989 року титул еміра.
У 993 році зірі ібн Атійя успішно воював проти Іфранідів та Зірідів. 994 року стає все більш незалежним й засновує нову столицю — Вайду. 997 року повстав проти кордовського хаджиба Аль-Мансура, проте зазнав поразки в битві біля Ва-Рабат. Зірі ібн Атійя втік до центрального Магрибу, де в Тахерті намагався створити власну державу, воюючи до 1001 року проти Зірідів.
Проте вже 999 року син Зірі ібн Атійї — аль-Муїзз — призначається валі Фесу. 1002 року він стає очільником усього Далекого Магрибу (Магриб аль-Акса). 1012 року внаслідок розпаду Кордовського халіфату оголошує незалежність. Саме з цього часу виникає Феський емірат в міжнародних відносинах. Втім невдовзі починається боротьба проти Сіджильмаського емірату, де правила династія Хазрунидів з південних маграва. Феський емірат до 1017 року зазнав поразки, втративши володіння в долині річки Мулуя. Разом з тим вдалося завдати поразки Іфранідам з Тлемсену, захопивши саме місто, де було встановлено владу родичів Аль-Муїзза ібн Зірі.
Після смерті Аль-Муїзза починається ослаблення емірату. 1032 року Іфраніди з Шелли виступили проти Феського емірату, захопивши 1033 року його столицю. Лише 1038 року вдалося відвоювати Фес. За цим почалася тривала війна з Хаммадідами, які 1039 року завдали поразки феським військам.
1041 року після нетривалої боротьби владу в еміраті зміцнив Дунас ібн Хамама, онук аль-Муїзза. З 1060 року Феський емірат входить період внутрішньої боротьби за владу, чим користуються Хаммадіди, війська яких час від часу вдираються. Зрештою все це призвело до ослаблення держави. З 1063 року починаються війни з Альморавідами. Після запеклої боротьби 1069 року місто Фес було захоплено, еміра Таміма — страчено, Феський емірат — приєднано до Держави Альморавідів.
Територія Охоплював землі сучасного північного Марокко: на заході межував з Тлемсеном (володіння доходили до сучасного мароккано-алжирського кордону). На півночі межував з Мелільською і Сеутською тайфами, на заході — з Іфранідами в Шеллі, на півдні — Сіджильмаським еміратом.
Еміри Зірі ібн Атійя (989—997) титул ліквідовано Аль-Муїзз ібн Зірі (999—1026) Хамама ібн аль-Муїзз (1026—1033), вперше захоплено Іфранідами Хамама ібн аль-Муїзз (1038—1041), вдруге Абу Аттаф Дунас (1041—1060) Аль-Фатух ібн Дунас (1060), вперше Аджиша ібн Дунас (1060—1062) Аль-Фатух ібн Дунас (1062), вдруге підкорено Хаммадидами Муансар ібн Хамад (1063—1067) Тамім ібн Муансар (1067—1069)
Джерела Ibn Khaldun, Histoire des Berbères et des dynasties musulmanes de l'Afrique septentrionale, 1852—1856, traducció de William Mac Guckin de Slane, Imprimerie du Gouvernement, Alger, Hrbek I. The Disintegration of Political Unity in the Maghrib // The General History of Africa. Vol. 4. Heinemann, 2000. P. 78–101 Saidi O. The Unification of the Maghrib under Almohads // The General History of Africa. Vol. 4. Heinemann, 2000. P. 15–56