Микола Іванович Мацуєв (16 лютого 1894, с. Блистава, Чернігівська губернія — 24 серпня 1975, Москва) — бібліотекознавець і бібліограф українського походження. Автор багатотомного покажчика російської та перекладної літератури XX століття (1917—1965).

Життєпис Народився в 1894 в селі Блистава Чернігівської губернії. Закінчивши Чернігівську гімназію, вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, згодом перевівся на історико-філологічний факультет Імператорського петербурзького університету. Навчався у лінгвіста Олексія Шахматова, займався в семінарі Семена Венгерова. Мацуєва-студента цікавило вивчення античності, французької та італійської літератури Середньовіччя та Відродження. Закінчив університет в 1917. У 1918 повернувся в Україну.

З 1922 жив у Москві. Займався бібліотечною і бібліографічною працею. Близько п'яти десятиліть присвятив роботі зі складання багатотомного бібліографічного покажчика художньої літератури та літературного життя в Радянському Союзі з 1917—1965.

Брав участь у Другій світовій війні, в 47 років пішовши на фронт добровольцем.

Помер в Москві в 1975. Похований на Ваганьковському цвинтарі.

Наукова робота На початку 1920-х Мацуєв брав участь у колективній роботі з підготовки одного з перших радянських покажчиків художньої літератури "Художня література російська та перекладна. 1917–1925. Покажчик статей і рецензій, що вийшов у 1926 і поклав початок власній багаторічній праці над бібліографічним літописом російського літературного життя періоду після Жовтневого перевороту.

У 1930-х за участі і під редакцією Мацуєва у виданні Російської державної бібліотеки вийшов бібліографічний покажчик «М. Ю. Лермонтов. 1814–1939» (М., 1939).

Головна праця Мацуєва — багатотомна бібліографія художньої літератури і літературного життя в 1917–1965. Видання виходило з 1926 по 1972 під різними назвами («Художня література російська та перекладна», «Художня література і критика російська і перекладна», «Радянська художня література і критика») і склало в цілому 15 томів (окремі томи — в 2 випусках). Бібліографія включала переліки нових видань, рецензій на них і критичних статей про творчість їхніх авторів.

Згідно з авторським задумом, видання мало представляти реєстраційну бібліографію, що охоплює «всі книги — від зібрання творів відомого автора, що був виданий у центральному видавництві, і до невеликого зошиту віршів поета-початківця, що з'явився на далекій околиці».

Але здійснення такого видання без купюр в підцензурні роки було неможливим. Перші випуски, куди увійшли описи багатьох згодом заборонених в Радянському Союзі книг, були заборонені цензурою і вилучені з бібліотек. Заборона поширювалася і на згадку імен опальних авторів в пізніших випусках, в тому числі в покажчиках — це розглядалося Головлітом як рекомендація і пропаганда.

Історик книги і цензури Арлен Блюм в праці «Заборонені книги російських письменників і літературознавців» наводить заборонний відгук цензорів на випуск 1940 року: У книзі перераховуються, а тим самим рекомендуються твори ворогів народу: Аросєва, Воронського, Бєлих, Кольцова, Колбасьєва та ін. Ці ж прізвища згадуються в кінці книгиБлюм, 2003, с. 362—363..</tt>

Сучасники свідчать про опір Мацуєва цензурним заборонам. За спогадами літератора Абрама Пале, коли видавництво не включило до довідника покажчик, Мацуєв, розуміючи, що відсутність цієї частини довідкового апарату ускладнить роботу читача з книгою, самостійно виготовив кілька машинописних копій покажчика до випуску 1960—1961 років і розіслав по головних бібліотеках країни:

Це повинно було чимало допомогти відвідувачам бібліотек в роботі над довідником… Тільки одна Публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна відповіла листом подякиПалей, 1990, с. 154..

Микола Мацуєв виступав також як автор численних статей і рецензій з питань бібліографії, книжкової та бібліотечної справи, бібліографічних оглядів, робіт, присвячених особистим бібліотекам письменників. Був упорядником численних бібліографічних довідок, рецензентом словників і письменників.

Друкувався в журналах «Книжкові новини», «Літературний критик», «Знамя», «Новый мир», «У світі книг» та ін.

Оцінки Енциклопедія «Книга» вказує, що в процесі створення основних праць Миколи Мацуєва «сформувався тип галузевого обліково-реєстраційної бібліографічного посібника», а самі ці праці є «свого роду бібліографічним літописом вітчизняної художньої літератури і літературного життя за 1917–1965».

"Гігантська, фактично одноосібна праця Мацуєва зі складання бібліографічного літопису літературного життя з 1917 по 1965 відзначена укладачами Фундаментальної електронної бібліотеки як «Російська література і фольклор».

Визначаючи роботи Миколи Мацуєва як «важливі бібліографічні посібники з історії радянської літератури», електронна бібліотека «Наукова спадщина Російської федерації» вказує, що вони «відрізняються великою повнотою».

Спадщина Після смерті Миколи Мацуєва залишилася велика кількість не закінчених ним робіт.

У 1981 посмертно видана його незавершена праця «Русские советские писатели. Материалы для биографического словаря. 1917—1967», що містить біографічні і бібліографічні відомості про понад 4000 письменників.

Архів Миколи Мацуєва зберігається в РДАЛМ, частина паперів — в Архіві Російської академії наук.

Основні праці

. — 367 c. ; То же. 1949—1951. — М., 1953. — 275 с.; То же. 1952—1953. — М., 1954. — 299 с.; То же. 1954—1955. — М., 1957. — 415 с.; То же. 1956—1957. — М., 1959. — 548 с.; То же. 1958—1959. — М., 1962. — 673 с.; То же. — 1960—1961. — М., 1964. — 569 с.; То же. 1962—1963. — М., 1970. — 624 с.; То же. 1964—1965. — М., 1972. — 647 с.

Коментарі

Примітки

Джерела

Бібліотечні портали

Довідкові видання

Мемуарна література

Посилання