Риба́льче (в минулому — В'язимка) — село в Україні, у Чулаківській сільській громаді Скадовського району Херсонської області. Населення становить 967 осіб.
Історія Після зруйнування в 1709 році Чортомлицької Січі і заснування у 1711 році Олешківської в районі Запорізької протоки (урочище Сагайдачного) почали з'являтися постійні поселенці. Хутір отримав назву Рибальчий.
У 1782 році генерал-прокурор В'яземський отримав 20000 десятин землі в урочищі Садки, нижче лугу Сагайдачного. Один із його маєтків був біля хутора Рибильчий. Від прізвища землевласника новостворене поселення отримало назву В'яземка. Маєток і землі князь подарував своїй дружині Олені В'яземській як весільний подарунок. По купчій 1802 року земля перейшла до барона Миколи Штігліца, який переселив сюди селян з Грушевської економії, що була на межі Катеринославського і Мелітопольського повітів. Після смерті Штігліца власником землі став його брат.
У 1874 році отримав землю і заклав економію в степовій частині Рибальче Великий князь Михайло Михайлович.
У 1884 році в селі Рибальче купує маєток колезький секретар Іван Степанов.
Станом на 1886 рік у селі Збур'ївської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії мешкало 1710 осіб, налічувалось 235 дворів, існували 4 лавки.
З 1929 року почалося руйнування хуторів навколо Рибальчого.
У 1929 році товариство спільного обробітку землі об'єднали із створеним в Рибальче колгоспом «Нове життя». В цьому ж році був створений риболовецький колгосп «Звільнений батрак» (у 1951 році його перейменовано на рибоколгосп імені Жданова). В 1931 році було організовано риболовецьку артіль «Держлов», яка проіснувала до 1950 року. З вересня 1941 року по 4 листопада 1943 року Рибальче було окуповане німецькими військами.
В 1943 році був організований колгосп «Нове життя», який через чотири роки об'єднався з колгоспом «Шлях до комунізму» в селі Пам'ятному.
25 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Звільнили населений пункт 5 листопада 1943 року.
У 1958 році рибоколгосп ім. Жданова був приєднаний до рибоколгоспу «Победа» в с. Прогної. Згодом центральну садибу перенесли в Рибальче.
У 1958 році відділок колгоспу «Шлях до комунізму» в Рибальче було передано новоствореному лісництву. Поступово вся сільськогосподарська діяльність відділка була ліквідована.
В Рибальче з 1958 по 1965 роки працював відділок заводу «Комунар» з Голої Пристані, на якому виробляли очеретяні плити.https://krai.lib.kherson.ua/litopis-golopristanskyi-pynktu-rubalche.htm
Восени 2017 року Рибальче увійшло до Чулаківської ОТГ. Територіальна громада створена в межах 4-х населених пунктів: села Чулаківка, Рибальче, Забарине і селище Виноградне.
24 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами під час російсько-української війни.
Населення Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1059 осіб, з яких 558 чоловіків та 501 жінка.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 971 особа.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 89,76 % російська 9,62 % болгарська 0,52 %
Храми Храм Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ
Пам'ятки Аджигольський маяк — найвищий маяк України, побудований в 1911 р. за проектом інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова.
Особистості В селі народились: Іван Іванович Стрельченко — заслужений шахтар УРСР, двічі Герой Соціалістичної Праці Зима Олександр Вікторович — український поет, прозаїк та журналіст. Кононенко Матвій Прокопович (1900—1977) — радянський воєначальник, гвардії генерал-майор (1944)
Посилання Погода в селі Рибальче
Примітки