Пе́тер фон дер Па́лен (; — ) — російський державний діяч, офіцер, граф, дипломат. Генерал кавалерії. Представник шляхетного німецького роду Паленів. Народився в Кауцемюнде, Курляндія. Син Петера-Людвіга фон дер Палена і Юліани фон Шеппінг, брат Фрідріха фон дер Палена.

Брав участь у війнах проти Наполеона (1805—1815), Османської імперії (1828—1829), польських повстанців (1831). Член Державної і Військової ради (1834). Російський посол у Франції (1835—1851). Генерал-інспектор кавалерії (1845). Голова Комітету поранених (1853). Помер у Санкт-Петеребурзі, Росія.

Імена Пе́тер-Йоганн-Крістоф фон дер Па́лен () — повне ім'я. Пе́тер фон дер Па́лен () — коротке ім'яPahlen, Peter Johann Christoph v. der, seit 1799 Gf. (1777-1864) // Baltisches biografisches Lexikon digital.. Петро Петро́вич Па́лен () — російське ім'я.

Біографія Молоді роки Петер фон дер Пален народився року в Кацумінде, Курляндія, в родині курляндського барона Петера фон дер Палена і Юліани фон Шеппінг.

У віці 12 років Пален розпочав службу у російській армії.

25 березня 1790: призначений вахмістром Кінного полку лейб-гвардії. 1 січня 1792: призначений капітаном, відправлений до Оренбурзького драгунського полку. 18 серпня 1793: обер-провіантмейстера у ранзі прем'єр-майора, зачислений до провіантського відомства. 28 червня 1794: переведений до Московського карабінерного полку. 26 квітня 1796: переведений до Нижегородського драгунського полку; взяв участь в облозі Дербента. 19 листопада 1797: переведений до Кірасирського полку лейб-гвардії. 28 вересня 1798: призначений підполковником гвардії; переведений до Кінного полку лейб-гвардії. 10 жовтня 1798: призначений полковником. 22 лютого 1799: отримав титул графа вслід за батьком. 14 серпня 1800: звільнився зі служби. 9 вересня 1800: відновився на службі; призначений ад'ютантом батька, що командував військами під Брест-Литовському. 18 вересня 1800: призначений генерал-майором і шефом Каргопольського драгунського полку. 20 березня 1801: призначений шефом Сумського гусарського полку. 2 листопада 1804: вийшов у відпустку. 2 березня 1805: звільнений закордон для лікування хвороби 1805: повернувся на службу.

Наполеонівські війни 4 листопада 1805: виступив із полком у похід проти Наполеона (війна 3-ї коаліції), але участі у бойових діях не брав. 17 жовтня 1806: виступив у новий похід проти Наполеона (війна 4-ї коаліції); командував авангардом російської кінноти. 13 грудня 1806: відбив французьку атаку в бою при Лопачині. 14 грудня 1806: битий французами у битві при Пултуську. 15 грудня 1806: битий французами у бою при Макуві. 13 січня 1807: битий французами у битві при Морунгені. 19 січня 1807: нагороджений Орденом святого Геогрія 4-го ступеня за мужність і хоробрість в боях при Лопачині й Голоміні. 26 січня 1807: битий французами у бою під час відступу від Ландсберга. 27 січня 1807: битий французами у битві при Ейлау. 20—22 лютого 1807: битий французами у бою при Лаунау. 8 квітня 1806: нагороджений Орденом святого Геогрія 3-го ступеня за мужність і хоробрість в битві при Ейлау. 24—26 травня 1807: переміг французів у битві при Гуттштадті. 27 травня 1807: прикривав відступ росіян за річку Алле. 10 червня 1807: переміг французів у битві під Гейльсбергом. 2—14 червня 1807: битий французами у вирішальній битві під Фрідландом. 20 березня 1810: призначений командиром 3-ї кавалерійської дивізії. 1812: призначений командиром 3-го резервного кавалерійського корпусу; брав участь у російсько-французькій війні. 19 червня 1812: битий французами у бою при Козянах. 15 липня 1812: успішно прикривав відхід армії Барклая-де-Толлі, утримуючи французів біля Вітебська. 16 липня 1812: битий французами у бою при Агапоновшині. 23 липня 1812: битий французами у бою при Поріччі. 31 липня 1812: битий французами у бою при Рудні. 10 серпня 1812: призначений генерал-лейтенантом за бої під Вітебськом. серпень 1812: полишив армію через хворобу. 1 січня 1813: призначений командувачем летючого корпусу в авангарді російської армії; взяв участь у поході на Францію. 19 січня 1813: зайняв Ружани. 20 січня 1813: зайняв Пултуськ. 27 січня 1813: брав участь в окупації Варшави. лютий—березень 1813: керував ліквідацією укріплень Праги, перебував у облозі Модліна. 9 травня 1813: битий французами у битві при Бауцені. 10 травня 1813: битий французами у бою при Рейнбасі. 11 травня 1813: прикривав відхід росіян від Герліца до Лаубана. 12 травня 1813: битий французами у бою при Лаубані. 1 травня 1813: битий французами у бою при Левенберзі, де отримав поранення в голову. серпень 1813: командував авангардом колони графа Вітгенштейна у складі Сілезької армії. 6 серпня 1813: розбив французів у бою при Гіршберзі. 13 серпня 1813: розбив французів у бою при Лейбніці. 27 серпня 1813: розбив французів у бою при Доні. 2 вересня 1813: розбив французів у бою при Ноллендорфі. 3 вересня 1813: розбив французів у бою при Геллендорфі. 27 вересня 1813: розбив французів у бою при Гесніці, зайняв Альтенбург. 28 вересня 1813: розбив французів у бою при Борні. 2 вересня 1813: бився з французькою кавалерією під Лейпцигом. 4—7 жовтня 1813: брав участь у битві під Лейпцигом; контужений у голову і плече. 11 жовтня 1813: розбив французів у бою при Буттельштедті; переслідував противника до Рейну. 22 грудня 1813: перейшов Рейн. 26 грудня 1813: зайняв Саверн. 28 грудня: блокував фортецю Фальсбур.

Нагороди Російські ордени Орден святої Анни (6 серпня 1798 — ІІІ ступінь; 1 грудня 1807 — І ступінь; 27 вересня 1813 — діамантові знаки) Орден святого Іоанна Єрусалимського (1800) Орден святого Георгія (29 січня 1807 — IV ступінь; 8 липня 1807 — ІІІ ступінь; 20 березня 1808 — золота зброя; 19 березня 1814 — ІІ ступінь) Орден святого Олександра Невського (8 жовтня 1813; 26 березня 1814 — діамантові знаки) Орден святого Володимира (29 вересня 1814 — ІІ ступінь; 9 червня 1829 — І ступінь) Орден Білого орла (3 березня 1831) Орден святого Андрія Первозванного (21 вересня 1831; 20 квітня 1845 — діамантові знаки; 5 серпня 1855 — мечі)

Іноземні ордени Орден Червоного орла, І ступінь (Пруссія, 1807) Орден Марії Терезії, ІІІ ступінь (Австрія, 1813) Орден Чорного орла (Пруссія, 20 червня 1840)

Російські відзнаки медаль «На пам'ять про Вітчизняну війну 1812 року» (1814) медаль «За взяття Парижа» (19 березня 1826) медаль «За турецьку війну» (1 жовтня 1829) медаль «За взяття штурмом Варшави» (1832) відзнака за військову доблесть, І ступінь (1832) відзнака за бездоганну службу (22 серпня 1837 — за 35 років; 1842 — за 40 років; 1844 — за 45 років; 1850 — 50 років; 1856 — за 55 років) портрет імператора з діамантами в петлиці (17 травня 1855)

Примітки

Бібліографія Pahlen, Peter Johann Christoph v. der

Посилання

Pahlen, Peter Johann Christoph v. der, seit 1799 Gf. (1777-1864) // Baltisches biografisches Lexikon digital.