Курбські () — російсько-литовська княжа династія, гілка Рюриковичів. Прізвище отримали від назви свого уділа, ), яке виокремилось з Ярославського удільного князівства зі столицею у селі на річці , на відстані 25 верст від міста Ярославля. Рід внесений до Бархатної книги Новиков Н., «Родословная книга князей и дворян Российских и выезжих» (Бархатная книга). В 2-х частях. Часть I. Тип: Университетская тип. 1787 г. Род князей Курбских. — С.120-121..
Історія роду Курбські походять від онука Володимира Мономаха, князя Ростислава Мстиславича Смоленського, родоначальника князів Вяземських та Смоленських, одна гілка котрих у XIII ст. князювала в м. Ярославлі; один з представників цієї гілки, князь Семен Іванович, отримав прізвище Курбський. Перший удільний князь у селищі Курба був Яків-Воїн Іванович, котрий загинув, згідно родоводів, у битві проти казанців на Арському полі в 1455 році. Уділ Курба перейшов до його брата Семена Івановича (XVIII коліно від Рюрика Долгоруков П. В., «Российская родословная книга». — : Тип. Карла Вингебера, 1854. — Т.1. — С.293.), який і вважається родоначальником гілки князів з прізвищем Курбський Долгорукий, ч. I стр. 145, № 126..
Старший син Семена, був нижнєгородським воєводою (1483). Його сини і загинули в 1506 році у битві проти казанців на Арському полі під Казанню. Ще один його син боярин (†1527) здійснив похід за Урал, воював проти Казані й Литви, противився насильницькому постригу великої княгині Соломонії, першої дружини великого князя Василя III Івановича. Старший з синів Михайла Карамиша (†1546 р.), від шлюбу з Марією дочкою воєводи й боярина Тучкова-Морозова Михайла Васильовича, був батьком: дочки одруженої з князем Прозоровським Михайлом Федоровичем вбитим у 1564 р. за наказом царя Івана Грозного «Родословная князей Прозоровских» // Прозоровский А. А., Записки генерал фельдмаршала князя Александра Александровича Прозоровского, 1756—1776. — : Российский Архив, 2004. — С. 702—704., Івана Михайловича, 2-го воєводи великого полку в Литві (1553), Романа Михайловича (†1557) та знаменитого князя Андрія Михайловича, що емігрував у Велике князівство Литовське, і чий перший син Семен Андрійович Курбський (1554—1564) разом з першою дружиною були вбиті в Москві за наказом Івана Грозного.
Середній син загинув у битві проти Мехмеда I Ґерая в 1521 році, а молодший, , загинув у битві проти казанців під м. Костромою, в 1549 році.
За припущенням другий син Семена, князь Дмитро Семенович, був намісником у Великому Устюзі (бл. 1490 р. — 1500 р.); в лютому 1500 р. був присутній на весіллі князя і доньки великого князя Івана III Феодосії («ходив у саней» великої княгині Софії Палеолог). Сини Дмитра Семеновича — та Олександр служили Івану III і Василю III. Князь Андрій, одружений був на дочці князя , супроводжував Івана III в новгородському поході 1495 року. У квітні 1508 р. командував «сторожовим полком» під Вязьмою. у 1512 р. в якості воєводи «великого полку» стояв на річці Угра в очікуванні кримського набігу. Останній раз згадується в джерелах у зв'язку з «береговою службою» в Нижньому Новгороді (1521).
Дослідження Юзефа Вольфа — Cz.1 str.194—197 (Kurbski-Jaroslawski), Cz.2 — str.662 (Kozar-Krupski). родоводу Курбських закінчуються на окремих нащадках князя Андрія Михайловича в Литві — двох братах князях Янові та Андрію Дмитровичах (Рюриковичі у XXIV коліні), до 1672 року.
Вже у Литві Андрій Михайлович (XXII коліно від Рюрика стр. 294, томъ первый, изданіе второе, «Русская Родословная Книга», князь А. Б. Лобановъ-Ростовскій, изданіе А. С. Суворина, С.-Петербургъ, 1895 г.) був записаний в документах s. LII «Skorowidz do herbow» (s. 871) «Herby Rycerstwa Polskiego. przez Bartosza Paprockiego zebrene i wydane r. p. 1584 (1789). Wydanie Kazimierza Jozefa Turowskiego. Krakow. Nakladem wydawnictwa biblioteki polskiej. 1858». з прізвищем Крупський (Krupski) s.504-506 tom 1 (Index, Tesserae gentiliciae in regno Poloniae s M. D. Lit.), «Orbis Poloni», Simone Okolski, Cracov, 1641. герба «Леварт» (Лев II) s.554 (herb Krupskich), «Poczet herbow szlachty Korony Polskiey y Wielkiego Xięstwa Litewskiego: gniazdo y perspektywa staroświeckiey cnoty», Potocki Wacław, Krakow, 1696 r.. Юзеф Вольф російську точку зору не вважав науково переконливою щодо причетності Олександра та Якова до роду Курбських, котрі без вказування прийнятого прізвища Крупських «прийняли православіє» і «переїхали» в Московію, оскільки юридичні акти нащадків князя Андрія Курбського оформлювалися саме під прізвищем Крупськихс. 395, 321 (схема IV — 11), «Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)», професор Яковенко Н. М., Академія наук України, Інститут української археології, Українська правнича фундація, вид. «Наукова думка», м. , 1993 р. — Акты издаваемые Виленской археографической комиссией, Акты Главного литовского трибунала, г. Вильна, 1883, — Т.12 — С.602-608, № 18 (Упитский гродский писарь Иван Курпский) в 1668 г. 26 июня духовное завещение Андрея Курбского маршалка Упитского повета (про имение Рогов)., гербовники для офіційного ужитку в Великому князівстві Литовському протягом 1551-1789 рр. використовували прізвище Крупських щодо нащадків князя Андрія Курбського. Цей перехід з прізвища «Курбський» на «Крупський» відбувався також через використання в офіційних публікаціях літери «п» замість «б» у текстах — , де вказували на безпідставні припущення щодо відсутності нащадків () у князя Курбського-Курпського-Крупського Niesiecki Kasper, Herbarz polski , m. Lipsk, 1840 r., — T.5, S.465-466 (Kurpski herbu Lew)..
Але згідно російських офіційних видань у 1686 р. «виїхали» з Литви до Росії князі Яків та Олександр «Кириловичі» (сини Каспара, 1687), які були внесені в період панування законів російської монархії в російську родовідну книгу князем О. Б. Лобановим-Ростовським стр. 295, томъ первый, изданіе второе, «Русская Родословная Книга», князь А. Б. Лобановъ-Ростовскій, изданіе А. С. Суворина, С.-Петербургъ, 1895.. В офіційних російських документах було вказано, що вони «прийняли православ'я» враховуючи історію стосунків ВКЛ та Московії та те, що князь (1582 р. — після 1645 р.), син Андрія Михайловича, прийняв католицтво. Яків й Олександр не вказані у польських джерелах у ролі нащадків князя Андрія Курбського поряд з Яном та Андрієм Дмитровичами. Але у російську Боярську книгу за 1686—1692 роки були записані як стольники і князі — Олександр Борисович та Яків Васильович Курбські Алфавитный указатель фамилий и лиц, упоминаемых в Боярских книгах, хранящихся в I-ом отделении московского архива министерства юстиции, с обозначением служебной деятельности каждого лица и годов состояния, в занимаемых должностях. , Типография С. Селивановского. 1853 г. «Князья Курбские». — C.220..
Отже, відомий історії старший онук Андрія Михайловича, син , (Рюрикович у XXIV коліні) був підчашиєм вількомирським (1651), маршалоком упітським (від 1666 року), міським суддєю м. Вільно. Котрий володів маєтками Чернополяни Віленського воєводства Великого князівства Литовського, Добково (Гімбгола), Бобройче, Бобрек Новгород-Сіверського повіту, Гедройци та Хоронжишкі Віленського воєводства, Павільна в м. Вільно, Коломискі й Копчове у Полоцькому воєводстві Великого князівства Литовського Ерусалимский К. Ю., «Потомки А. М. Курбского». Сборник статей в честь чл.-корр. РАН Сергея Михайловича Каштанова. , 2005. — С.350—376..
Від молодшого онука Андрія Михайловича, сина , підстолія, підкоморія і гродського писаря м. Упіті (1646) Яна (†1672) нащадки були відомі з прізвищем Крупські у Вітебській губернії str. 197, 58-59, 134—135, «Herbarz szlachty prowincyi Witebskiej», Wydanie Herolda Polskiego, w Krakowie 1899 r. (Ян — XXIV коліно від Рюрика). Ян володів маєтками Борклани, Гатішки, Статішки, Довкнюни, Межюр, Юсишкі, Стасишкі, Петришкі, Залишкі, Мущникі, Рогов, Митово в Вількомирському повіті, Криничино (спочатку половина цього маєтку належала його старшому братові Андрію Дмитровичу †1668, але пізніше за судовим рішенням — повністю Янові).
В їх гербі було змінене тло (з блакитного Пантилеева А., Алдонина Р., «Гербовник Всероссийского дворянства В. А. Дурасова» (репринт), серия «Культура и традиции», издательства «Воскресный день», «Белый город», «Печатная слобода», 2016 г. — 120 с. — . EAN 9785779348836. поля на червоний колір поля із вказуванням в гербовниках під гербами «Леварт» та Лев II прізвища Крупських), а саме прізвище «Курбські» не згадувалося або офіційно вказувалося як «вимерле в Польщі» у 1777 р. під час окупації Російською імперією Великого Князівства Литовського. О. Б. Лобанов-Ростовський вважав Курбських «вимерлими в Польщі» на основі запису Льва Мацеєвича у 1880 р. основаному на припущенні Мацеевич Лев, «Князь Курбський» // журнал «», 1880 г. — Т.XVI, С.314..
Княжий рід Курбських користувався гербом Курбських, геральдичну символіку якого також зустрічаємо у роду ЖижемськихWojciech Wijuk Kojałowicz , а в польській геральдиці «герб Курбських» останні понад 450 років має назву герб «Крупський» () або «Лев II» ().
Див. також Жижемські Список родів, внесених в Оксамитову книгу Список родів нащадків Рюриковичів Герби Рюриковичів
Зауваги
Примітки
Джерела
Долгоруков П. В., «Российская родословная книга». — : Тип. Карла Вингебера, 1854. — Т.1. — С.293-295.
«История родов русского дворянства»: В 2 кн. / авт.-сост. П. Н. Петров. — : Современник; Лексика, 1991. — Т.1. — С.139-140. — 50 000 экз. — Герб князя Курбского (Крупского) // Андрей Курбский и Иван Грозный: (Теоретические взгля ды и литературная техника древнерусского писателя). , «Языки русской культуры», 1998.
Посилання
Рід: Курбські // Rodovid.org Ярославские князья